Рішення

від 19.12.2024 по справі 904/4821/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4821/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Богатинського Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення представників сторін, у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", 51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Заводська, буд.2, код ЄДРПОУ 00130820

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС", 51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Червоноармійська (Сокола Олекси), буд.22/2, код ЄДРПОУ 30815382

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача: Науменко Анна Валеріївна, за довіреністю

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" штрафу в сумі 105 498,40грн, збитків у розмірі 105 498,40грн та зобов`язання повернути грошові кошти у сумі 632 990,40грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10 127,85грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 справу № 904/4821/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників та призначено судове засідання на 03.12.2024 о 10:30 год.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли клопотання від 02.12.2024 з доданими до них відповідними доказами про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з наданням можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи, а також належної підготовки до захисту від позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 розгляд справи відкладено на 19.12.2024 о 15 год 00 хв.

09.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив. У своєму відзиві відповідач зазначає, що роботи були виконані відповідачем і прийняті позивачем без заперечень, відсутність реєстрації податкових накладних виникла не внаслідок бездіяльності відповідача, а внаслідок побічних причин. Відповідач згоден з твердженням позивача відносно того, що відсутність реєстрації податкових накладних № 9 від 15.09.2023 року на суму 189 897,12 грн (у т.ч. ПДВ 31 649,52 грн) та ПН №11 від 13.10.2023 року на суму 443 093,28 грн (у т.ч. ПДВ 73 848,88 грн) позбавив позивача прав включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 105 498,40 грн, але це не призвело до збитків на всю суму вартості виконаних робіт, як стверджує позивач.

11.12.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 19.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2023 між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" (далі виконавець, відповідач) укладено договір № 209/23 про надання послуг (а.с.9-13).

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов`язується у строк та на умовах договору надати замовнику послуги, зазначенi в пyнктi 1.2. цього договору, а замовник - прийняти i оплатити тaкi послуги.

Найменування послуг: встановлення та пiдключення резервних джерел живлення НС-1, НС -2 за ДК021-2015- 51110000-6 Послуги зi встановлення електричного обладнання (далi - послуги) (пункт 1.2. договору).

Зміст послуг, обсяг послуг та інші умови зазначені в Технічному завданні, яке наведене в додатку № 1 до договору (пункт 1.3. договору).

Строки послуг: до 15.10.2023 року (включно) (пункт 1.5. договору).

Місце надання послуг: Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул.Миру 9А, насосна станція-1 (НС-1)та вул.Цементна, 2, насосна станція-2 (НС-2) (пункт 1.6. договору).

Ціна цього договору становить 632 990,40грн, в тому числі ПДВ 105 498,40грн (пункт 3.1. договору).

Платежі за даним договором здійснюються замовником шляхом перерахування 30% передоплати на поточний рахунок виконавця, вказаний в договорі, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати укладення Договору, остаточні 70 % протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору виконавець, платник ПДВ, зобов`язаний скласти податкову накладну для замовника в порядку, визначеному діючим законодавством України. Виконавець зобов`язаний оформлювати для замовника податкову накладну відповідно до реквізитів зазначених в даному договорі, склавши її в електронній формі, а також з виконанням умов відносно її реєстрації в порядку, визначеному діючим законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої виконавцем особи та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку порушення виконавцем, платником ПДВ, граничних cтроків, реєстрацiї податкових накладних та/або розрахункiв коригування до податкової накладної в ЄРПН, виконавець зобов`язаний сплатити замовнику:

- штраф у розмiрi 5 % вiд суми невчасно або неправильно зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригyвання до податкової накладної, якщо строк реєстрації порушений не бiльше 30 календарних днiв;

- штраф у розмiрi 20 % вiд суми невчасно або неправильно зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригyвання до податкової накладної, якщо строк реєстрацiї порушений бiльше 30 календарних днiв або реєстрацiя нездiйснена (пункт 4.3. договору).

Виконавець зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмiрi, визначеному у пунктi 4.3. цього договору протягом 5 (п`яти) календарних днiв з моменту направлення замовником вiдповiдної письмової вимоги, шляхом перерахування коштiв на банкiвський рахунок замовника, реквiзити якого зазначено в цьому договорi (пункт 4.4. договору).

Несвоєчасне надання виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування, або ii оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного пiдпису уповноваженої особи, яка її пiдписала, або не пiдтвердження реєстрацiї податкової накладної в ЄРПН в термiни передбаченi ПКУ, є вiдкладальною обставиною для настання обов`язку замовника щодо здiйснення оплати наданих послуг за цим договором, до моменту одержання замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання iнформацiї з Єдиного реєстру податкових накладних про пiдтвердження факту здiйснення такої реєстрацiї виконавцем та перевiрки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та пiдписання (пункт 4.5. договору)

У разi затримки виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором замовник має право затримати розрахунки на вiдповiдний строк. Замовник також має право затримати розрахунки у разi наявностi у нього претензiй до кiлькостi, обсягу чи якостi наданих послуг, в тому числi пiсля iх прийняття, на строк необхiдний виконавцю для усунення таких претензiй замовника, про що замовник письмово повiдомляє виконавця (пункт 4.6. договору).

У випадку невиконання, неповного чи неналежного виконання виконавцем своїх зобов`язань по цьому договору виконавець, за письмовою вимогою замовника, повертає на рахунок замовника отриманi вiд останнього грошовi кошти в cyмi, зазначенiй у його письмовiй вимозi, протягом трьох банкiвських днiв з дати отримання такої письмової вимоги (пункт 4.7. договору).

Замовник зобов`язаний приймати надані послуги, які відповідають умовам договору, згідно з актом здачі-приймання наданих послуг (підпункт 6.1.1. пункту 6.1. договору).

За невиконання або неналежного виконання cвoїx зобов`язань за даним договором виконавець сплачує замовнику пеню у розмiрi 0,1% вiд вapтocтi послуг за кожний день прострочення. Нарахування пенi здiйснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 календарних днiв, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмiрi 7,0 % вiд вapтocтi послуг (пункт 7.1. договору).

За порушення умов цього договору щодо якостi наданих послуг, якщо виконавець не виправив неякiсно наданi послуги, виконавець сплачує штраф у розмiрi 10 % вiд суми, визначеної у пунктi 3.1. договору (пункт 7.2. договору).

Виконавець несе вiдповiдальнiсть за збитки, спричиненi замовнику, внаслiдок неналежного виконання виконавцем cвoїx зобов`язань, у розмiрi дійсної шкоди.

Факти неналежного виконання виконавцем cвoїx зобов`язань та розмiр збиткiв, що пiдлягають вiдшкодуванню ним, встановлюються у визначеному чинним законодавством України порядку.

Вiдшкодування замовнику отриманих з вини виконавця збиткiв здiйснюється за вимогою замовника протягом 20-ти банкiвських днiв з дня виставлення вимоги (пункт 7.3. договору).

Сплата пенi та/або штрафу не звiльняє сторони вiд виконання зобов`язань за договором (пункт 7.4. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2023 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 10.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" грошові кошти у розмірі 189 897,12грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8087 від 15.09.2023 року із зазначенням призначення платежу: Опл. за встановлення та підключення резервн.джерел живлення зг.рах.від 06.09.23 № 7 (дог. від 06.09.23 № 209/23). Тендеру не підлягає, у т.ч. ПДВ 20 % - 31 649,52грн) та у розмірі 443 093,28грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1356 від 21.11.2023 із зазначенням призначення платежу: Оплата рахунка № 51 від 01.11.2023 встановлення та підключення резервних джерел живлення, не підлягає тендеру, ПДВ 20 % - 73 848,88грн) (а.с.31, 36).

13.10.2024 сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 6581 та № 6591 за жовтень 2023 року (а.с.32-35).

Листом від 23.01.2024 № 0116/07 позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" у строк до 28.01.2024 року (включно) сплатити штраф за даним договором на загальну суму 125 598,08грн, з яких: 37 979,42грн - штраф за платіжною інструкцією № 8087 та 88 618,66рн штраф за платіжною інструкцією № 1356 та який був залишений відповідачем без відповіді у зв`язку з поверненням поштового конверту з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.37-38).

Листом від 18.06.2024 № 0996/07 позивач, повторно, вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги сплатити штраф за даним договором на загальну суму 125 598,08грн, з яких: 37 979,42грн - штраф за платіжною інструкцією № 8087, 88 618,66рн штраф за платіжною інструкцією № 1356, а також просив повернути грошові кошти у розмірі 632 990,40грн та який був знову залишений відповідачем без відповіді (а.с.39-42).

Водночас листи від 23.01.2024 № 0116/07 та 18.06.2024 № 0996/07 направлені позивачем на електронну пошту відповідача (а.с.45-46).

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про надання послуг, строк дії договору, умови надання послуг, факт надання послуг, загальна вартість наданих послуг, наявність прострочення наданих послуг, обставини, пов`язані з наявністю підстав для повернення грошових коштів, стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків, штрафу.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома ст.193 ГК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписами частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Суд з`ясував, що між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" (далі виконавець) був укладений договір № 209/23 про надання послуг.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" грошові кошти на загальну суму 632 990,40грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 8087 від 15.09.2023 у розмірі 189 897,12грн та № 1356 від 21.11.2023 у розмірі 443 093,28грн.

13.10.2023 року сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 6581 та № 6591 за жовтень 2023 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем пункту 4.2. договору щодо складання податкових накладних в електронній формі та реєстрації їх в ЄРПН, позивач скористався пунктом 4.7. договору та листом від 18.06.2024 № 0996/07 вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги, зокрема, повернути грошові кошти у розмірі 632 990,40грн.

Так відповідно до пункту 4.7. договору у випадку невиконання, неповного чи неналежного виконання виконавцем своїх зобов`язань по цьому договору виконавець, за письмовою вимогою замовника, повертає на рахунок замовника отриманi вiд останнього грошовi кошти в cyмi, зазначенiй у його письмовiй вимозi, протягом трьох банкiвських днiв з дати отримання такої письмової вимоги (пункт 4.7. договору).

Позивач в своїй позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 632 990,40грн, посилаючись на порушення умов договору в частині несвоєчасного та неповного виконання умов договору.

Суд вважає помилковим покликання позивача на застосування умов пункту 4.7. договору для стягнення суми передоплати, оскільки з матеріалів справи убачається, що позивачем дотримано положення умов договору в частині сплати послуг, а відповідачем виконані роботи в повному обсязі.

Умовами пункту 5.12. договору передбачено, що якщо надані послуги не відповідають умовам цього договору або вимогам законодавства, що вимагаються для даного виду послуг, замовник зобов`язаний протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня отримання документів, надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Жодних заперечень з приводу надання послуг та оплати за платіжними інструкціями сторонами не надано.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже суд доходить висновку, що оскільки як позивачем, так і відповідачем виконані вимоги договору в частині надання послуг та їх оплати у повному обсязі, у задоволенні позовних вимог в частині повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 632 990,40 грн необхідно відмовити.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 105 498,40грн.

Як вже було з`ясовано судом між сторонами наявні господарські правовідносини, які виникли на підставі укладеного між ними договору № 209/23 про надання послуг від 08.09.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання зобов`язань щодо оплати на загальну суму 632 990,40грн (ПДВ - 105 498,40грн).

Згідно з частиною першою статті 216, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною першою, другою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Тобто саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно лише зареєстрована в ЄРПН накладна є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому пунктом 201.7. статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже наведеними вище нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене у відповідача існує обов`язок з реєстрації податкових накладних щодо наданих послуг у строк, визначений пунктом 201.10. статті 201 ПК України, за результатами здійсненої відповідачем наданих послуг позивачу та оформлення відповідної видаткової накладної.

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів.

У відповідності до вищевказаних положень ПК України, відповідач зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар). Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати наданих останнім послуг, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Виконавець, платник ПДВ, зобов`язаний скласти податкову накладну для замовника в порядку, визначеному діючим законодавством України. Виконавець зобов`язаний оформлювати для замовника податкову накладну відповідно до реквізитів зазначених в даному договорі, склавши її в електронній формі, а також з виконанням умов відносно її реєстрації в порядку, визначеному діючим законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої виконавцем особи та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 4.2. договору).

Водночас позивач та відповідач, укладаючи договір про надання послуг від 06.09.2023, визначили відповідальність відповідача, яка настає у разі, якщо реєстрацiя податкових накладних та/або розрахункiв коригування до податкової накладної в ЄРПН буде порушено виконавцем, платником ПДВ граничних cтроків (пункт 4.3. договору).

Несвоєчасне надання виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування, або ii оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного пiдпису уповноваженої особи, яка її пiдписала, або не пiдтвердження реєстрацiї податкової накладної в ЄРПН в термiни передбаченi ПКУ, є вiдкладальною обставиною для настання обов`язку замовника щодо здiйснення оплати наданих послуг за цим договором, до моменту одержання замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання iнформацiї з Єдиного реєстру податкових накладних про пiдтвердження факту здiйснення такої реєстрацiї виконавцем та перевiрки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та пiдписання (пункт 4.5. договору).

Отже, за змістом зазначених пунктів порушення полягає в складенні податкової накладної не на дату виникнення податкових зобов`язань.

Тобто передбачена в пункті 4.3. договору відповідальність постачальника не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо надання послуг, оскільки виникає у разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

За наявності порушень, перелічених у пункті 4.3. договору позивач направляє відповідачу письмову вимогу, який протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту направлення такої вимоги, відповідач сплачує штраф у розмірі 20 % вiд суми невчасно або неправильно зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригyвання до податкової накладної, якщо строк реєстрацiї порушений бiльше 30 календарних днiв або реєстрацiя нездiйснена.

Позивачем листами від 23.01.2024 № 0116/07, 18.06.2024 № 0996/07 на електронну адресу та засобами поштового зв`язку направлялися відповідачу вимоги про сплату штрафу згідно пункту 4.3. договору за платіжними інструкціями № 8087 у розмірі 37 979,42грн та № 1356 у розмірі 88 618,66рн. Штраф у добровільному порядку не був сплачений відповідачем.

У своєму відзиві відповідач пояснив, що податкова накладна реєструється по першій події, якою була перерахування позивачем на рахунок відповідача 15.09.2023 в сумі 189 897,12грн, на яку складена податкова накладна № 9 від 15.09.2023 року на суму 189 897,12грн граничний термін реєстрації якої 05.10.2023 року. Друга подія підписання актів виконаних робіт, які були підписані 13.10.2023 на загальну суму 632 990,40грн. На різницю між загальною сумою вартості отриманих послуг та вже складеної податкової накладної № 9 від 15.09.2023 було складено податкову накладну № 11 від 13.10.2023 на суму 443 093,28 грн, граничний термін реєстрації 18.11.2023. В подальшому відповідач склав податкові накладні та відправив їх на реєстрацію, але в реєстрації зазначених податкових накладних було відмовлено в реєстрації всіх поданих на реєстрацію податкових накладних в вересні-листопаді 2023, у тому числі і податкових накладних позивача. У листопаді 2024 ТОВ «Ліга-ЄС» повторно відправило на реєстрацію зазначені податкові накладні, реєстрацію яких зупинено.

Станом на день прийняття рішення матеріали справи не містять доказів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що реєстрація податкової накладної має наслідком реалізації майнового інтересу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, вирішуючи спір про стягнення штрафу, який визначений умовами договору, суд керується положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

У даній справі, з метою виконання завдання господарського судочинства, яке регламентовано статтею 2 ГПК України та враховуючи правові висновки, які викладені у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, суд застосовує до спірних правовідносин в частині стягнення штрафу приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки дана норма закону є імперативною і презюмує правові наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені цим Кодексом.

Позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23).

Водночас, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а не з господарських зобов`язань (пункт 4.51 постанови ВС від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23).

Невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення штрафу, яка обґрунтована посиланнями на умови договору щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, не узгоджується з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та суперечить вище наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Отже суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 105 498,40грн.

Щодо стягнення збитків у розмірі 105 498,40 грн.

Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" грошові кошти у розмірі 189 897,12грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8087 від 15.09.2023 року із зазначенням призначення платежу: Опл. за встановлення та підключення резервн.джерел живлення зг.рах.від 06.09.23 № 7 (дог. від 06.09.23 № 209/23). Тендеру не підлягає, у т.ч. ПДВ 20 % - 31 649,52грн) та у розмірі 443 093,28грн, що підтверджується плтіжною інструкції № 1356 від 21.11.2023 із зазначенням призначення платежу: Оплата рахунка № 51 від 01.11.2023 встановлення та підключення резервних джерел живлення, не підлягає тендеру, ПДВ 20 % - 73 848,88грн).

13.10.2024 сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 6581 та № 6591 за жовтень 2023 року.

Суд з`ясував, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання зобов`язань щодо оплати на загальну суму 632 990,40грн та на дату виникнення податкових зобов`язань відповідач в порушення статті 201 ПК України не оформило податкові накладні та не зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, позивач позбавлений права включити суму ПДВ (105 498,40грн) до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суд має встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд доходить висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ЄС» покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Згаданим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 виснувала, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Відповідач не заперечує проти позбавлення позивача прав включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 105 498,40грн у зв`язку з відсутністю зареєстрованих податкових накладних, але не на всю суму вартості виконаних робіт.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Згідно із частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині першої статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.

За таких обставин наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це спричиняє неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

З урахуванням встановлених вище обставин справи, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав для стягнення збитків у розмірі 105 498,40грн.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 105 498,40грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (843 987,20), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 127,85грн.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 10 127,85грн, про що свідчить платіжна інструкція № 977 від 22.10.2024.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 1 265,98грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ЄС", 51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Червоноармійська (Сокола Олекси), буд.22/2, код ЄДРПОУ 30815382 на користь Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", 51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Заводська, буд.2, код ЄДРПОУ 00130820 збитки у розмірі 105 498,40грн (сто п`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 40 копійок) та судовий збір у розмірі 1 265,98грн (одна тисяча двісті шістдесят п`ять гривень 98 копійок).

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 23.12.2024

Суддя О.В. Перова