Рішення

від 23.12.2024 по справі 904/4671/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4671/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна", 87515, Донецька область, м.Покровськ, вул.Москаленка маршала, 144 А, код ЄДРПОУ 43783381

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Електро", 49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.14 А, код ЄДРПОУ 43319764

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Електро" про стягнення заборгованості за договором поставки № 1445-ТДУ від 07.07.2021 у розмірі 133 308,05 грн, з яких: 105 388,69 грн - основна заборгованість, 1 580,83 грн - інфляційні втрати, 4 716,58 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 544,22 грн - 3 % річних, 21 077,73грн - штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 справу № 904/4671/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною сьомою статті 6 ГПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд з`ясував, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 була направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як вже зазначалося, ухвала суду від 28.10.2024 була надіслана судом до електронного кабінету відповідача. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує, що ухвала суду від 28.10.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 28.10.2024 о 19:30 (а.с.50).

Отже, ураховуючи положення частини шостої статті 242 ГПК України, ухвалу суду від 28.10.2024 відповідач отримав 29.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 ГПК України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ураховуючи встановлену судом дату отримання відповідачем ухвали суду (29.10.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 13.11.2024.

Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною другою статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 ГПК України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус Електро" (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 1445-ТДУ.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію, надалі продукція, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і вчасно сплатити Постачальникові її вартість.

Тип, марка, кількість, ціна продукції, узгоджується сторонами в рахунках-фактури та/або в специфікаціях на кожну окрему партію продукції (пункт 1.2. договору).

Умови поставки продукції самовивезення, склад постачальника, якщо інші умови поставки не узгоджені сторонами в специфікаціях та/або рахунках-фактури до договору (пункт 3.1. договору).

Строк поставки продукції складає: 10-30 календарних днів (в залежності від наявності продукції на складі постачальника) та починає обраховуватись з моменту отримання попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікаціях та/або рахунках-фактури до цього договору (пункт 3.2. договору).

Датою поставки продукції вважається дата отримання продукції уповноваженим представником покупця, яка зазначена на видатковій накладній (пункт 3.7. договору).

Згідно пункту 3.9. договору у разі виникнення спору щодо реальності здійснення поставки продукції за відповідною видатковою накладною, даний факт підтверджується податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН в рамках даної спірної поставки, датою поставки Продукції, буде вважатись дата визначена в п. 3.7. цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець сплачує постачальнику вартість партії продукції, що узгоджена сторонами в специфікації та/або рахунку-фактурі до договору, шляхом внесення 100 % оплати на розрахунковий рахунок постачальника, який вказано в рахунку-фактурі протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки партії продукції.

Сторони домовилися, що за рішенням постачальника, поточні перерахування грошових коштів від покупця, можуть зараховуватись на рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлену продукцію, не залежно від того, яке призначення платежу було вказано покупцем в платіжному (розрахунковому) документі (пункт 4.6. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення покупцем термінів сплати більш ніж на десять днів, постачальник вправі вимагати від нього сплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків та поставки продукції, до повного виконання сторонами зобов`язань (пункт 8.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу у розмірі 20 %.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволенню позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома ст.193 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобус Електро" на загальну суму 334 886,89грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

-№ ТІНУк100803 від 31.07.2024 на суму 149 467,57грн;

-№ ТІНУк100300 від 25.07.2024 на суму 921,12грн;

-№ ТІНУк100152 від 24.07.2024 на суму 183 500,53грн;

-№ ТІНУк093533 від 15.05.2024 на суму 997,67грн (а.с.21-24).

Відповідач частково сплатив заборгованість за товар на суму 229 498,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 940 від 14.05.2024 на суму 997,67грн, № 1028 від 22.07.2024 на суму 183 500,53грн, № 1029 від 22.07.2024 на суму 45 000,00грн (а.с.25-27).

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" за період з 01.01.2024 по 22.10.2024 станом на 22.10.2024 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Електро" складає 105 388,69грн.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором поставки № 1445-ТДУ від 07.07.2021 складає 105 388,69грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 580,83 грн, пені у розмірі 4 716,58 грн, 3 % річних у розмірі 544,22 грн та штрафу у розмірі 20 % від суми простроченого платежу у розмірі 21 077,73грн.

Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Згідно пункту 5.2. договору у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути із покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати. У разі порушення покупцем термінів сплати більш ніж на десять днів, постачальник вправі вимагати від нього сплату штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат за вересень 2024, пені за період з 21.08.2024 по 22.10.2024, 3 % річних за період з 21.08.2024 по 22.10.2024 та штрафу у розмірі 20 % від суми простроченого платежу заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 1445-ТДУ від 07.07.2021 у розмірі 105 388,69грн, інфляційних втрат у розмірі 1 580,83грн, пені у розмірі 4 716,58 грн, 3 % річних у розмірі 544,22 грн та штрафу у розмірі 20 % від суми простроченого платежу у розмірі 21 077,73грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (133 308,05грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

За подання позовної заяви через систему «Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 10566 від 22.10.2024. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частина перша статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Електро" про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Електро", 49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, буд.14 А, код ЄДРПОУ 43319764 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро Україна", 87515, Донецька область, м.Покровськ, вул.Москаленка маршала, 144 А, код ЄДРПОУ 43783381 заборгованість у розмірі 105 388,69грн (сто п`ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 69 коп), інфляційні втрати у розмірі 1 580,83 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят гривень 83 коп), пеню у розмірі 4 716,58 грн (чотири тисячі сімсот шістнадцять гривень 58 коп), 3 % річних у розмірі 544,22 грн (п`ятсот сорок чотири гривні 22 копійки), штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу у розмірі 21 077,73грн (двадцять одна тисяча сімдесят сім гривень 73 коп) та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 23.12.2024

Суддя О.В. Перова