Рішення

від 04.12.2024 по справі 907/906/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/906/23 (907/738/24)

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шоляк О.В.

розглянувши справу №907/738/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-Трейд», м. Ужгород

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП», м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Закарпатській області, м.Ужгород

про стягнення: 500 000,00 грн.

у межах справи №907/906/23

за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород, (ідентифікаційний код: 44106694)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584)

про банкрутство

За участі:

від позивача - Капустін Максим Романович, адвокат, ордер серія СА №1090954 від 05 липня 2024 року- в режимі відеоконференції

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - Буря Олександр Олександрович, виписка з ЄДР

в с т а н о в и в:

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/906/23 за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області звернулося про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584)

Постановою суду від 28.05.2024 року припинено процедуру розпорядження майном ТзОВ "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584). Припинено повноваження розпорядника майна ТзОВ "ВБС-Трейд", м. Ужгород (вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ідентифікаційний код: 42353584) арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №548 від 10.04.2013). Визнано банкрутом ТзОВ "ВБС-Трейд". Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТзОВ "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584) арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну (свідоцтво №548 від 10.04.2013), адреса: вул. Сумгаїтська, буд. 7, м. Черкаси, 18029, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Підприємницьку діяльність банкрута завершено. Судове засідання призначено на 07.08.2024 р.

26.08.2024 р. до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБС-ТРЕЙД" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРЕКС ГРУП", м. Львів про визнання недійсною майнову дію ТОВ "ВБС-ТРЕЙД" щодо перерахування коштів у розмірі 500 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №907/906/23 (907/738/24) у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694, вул. Волошина Августина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000). Підготовче засідання призначено на 17 вересня 2024 р. на 15:00 год.

Ухвалою суду від 11.09.2024 р. задоволено арбітражного керуючого Носань Н.С. клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 17.09.2024 р. відкладено підготовче засідання на 23.10.2024р.

Ухвалою суду від 23.10.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 04.12.2024 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Зазначає, що в ході процедури розпорядження майном було встановлено, згідно виписок з банківських рахунків ТОВ «ВБС-ТРЕЙД, що боржник перераховував на користь інших юридичних осіб грошові кошти в рахунок оплати товарів та послуг, зокрема перераховано на користь ТОВ «МОРЕКС ГРУП» (надалі - «Відповідач») грошові кошти у розмірі 500000,00 грн. згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021 р., призначення платежу: «Оплата за сельхозпродукцию согл дог № 43-2/1 від 02.07.21 р. у т.ч. ПДВ 14 % - 61403,51 грн.».

За доводами Позивача, наявні докази лише вчинення ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» майнової дії - перерахування коштів у розмірі 500000,00 грн. на користь ТОВ «МОРЕКС ГРУП», натомість будь-яких первинних документів, які б свідчили про передачу Відповідачем оплаченого товару - немає.

З огляду на наведене позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсним майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42353584, вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) щодо перерахування коштів у розмірі 500000,00 грн. згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42131640, вул. Мазери І. гетьмана, буд. 1Б, оф. 211, м. Львів, 79068) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42131640, вул. Мазери І. Гетьмана, буд. 1Б, оф. 211, м. Львів, 79068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42353584, вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) суми 500000,00 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Ухвали суду від 09.09.2024 р., 17.09.2024 р., 23.10.2024 р. були надіслані відповідачу рекомендованими листами, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, такі повернуто до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Водночас, Господарським судом Закарпатської області було розміщено оголошення про виклик особи зареєстрованої за місцем проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої не відоме.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої, восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи», який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвал Господарського суду Закарпатської області, а отже отримання ухвал Господарського суду Закарпатської області, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду Закарпатської області.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.12.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584), у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості.

10.10.2023 р. Господарським судом Закарпатської області отримано довідку щодо кандидатури арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, свідоцтво №548 від 10.04.2013 на участь у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області 10.10.2023 було прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 31.10.2023 о 12:00 год. Зобов`язано кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області подати оригінали документів, доданих до заяви про відкриття провадження (для огляду у судовому засіданні); Зобов`язано боржника - ТзОВ "ВБС-Трейд", у строк до 31.10.2023 надати суду належним чином засвідчені копії правоустановчих документів, зокрема статут підприємства, відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками, складений відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахування п. 6 ст. 39 цього Кодексу. Зобов`язано арбітражного керуючого Носань Н.С. надати до дати судового засідання заяву на участь у даній справі. Викликано для участі у судовому засіданні представників заявника, боржника. Заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та ТзОВ "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584) приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.

Ухвалою суду від 31.10.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд" (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мукачівська, буд. 44, код ЄДРПОУ 42353584). Визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (ідентифікаційний код: 42353584) до товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд" у розмірі 20 748 347,38 грн. Уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТзОВ "ВБС-Трейд". Уведено процедуру розпорядження майном ТзОВ "ВБС-Трейд". Призначено розпорядником майна ТзОВ "ВБС-Трейд" арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №548 від 10.04.2013). Встановлено оплату послуг арбітражному керуючому Носань Наталії Сергіївні (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №548 від 10.04.2013) у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника. Заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Встановлено розпоряднику майна боржника строк до 05.12.2023 для подачі до Господарського суду Закарпатської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів. Визначено дату проведення попереднього судового засідання у справі на 05.12.2023.

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд" у встановленому законодавством порядку.

Постановою суду від 28.05.2024 року припинено процедуру розпорядження майном ТзОВ "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584). Припинено повноваження розпорядника майна ТзОВ "ВБС-Трейд", м. Ужгород (вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ідентифікаційний код: 42353584) арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №548 від 10.04.2013). Визнано банкрутом ТзОВ "ВБС-Трейд". Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТзОВ "ВБС-Трейд", м. Ужгород (ідентифікаційний код: 42353584) арбітражного керуючого Носань Наталію Сергіївну (свідоцтво №548 від 10.04.2013), адреса: вул. Сумгаїтська, буд. 7, м. Черкаси, 18029, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Підприємницьку діяльність банкрута завершено. Судове засідання призначено на 07.08.2024 р.

В ході процедури розпорядження майном було встановлено, згідно виписок з банківських рахунків ТОВ «ВБС-ТРЕЙД, що боржник перераховував на користь інших юридичних осіб грошові кошти в рахунок оплати товарів та послуг, зокрема перераховано на користь ТОВ «МОРЕКС ГРУП» (надалі - «Відповідач») грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021, призначення платежу: «Оплата за сельхозпродукцию согл. дог № 43-2/1 від 02.07.21 у т.ч. ПДВ 14 % - 61403,51 грн.».

Вищевказана інформація отримана із виписки по рахунку боржника № НОМЕР_3 в АТ «УКРСИББАНК», яка надана в електронному вигляді разом із листом АТ «УКРСИББАНК» від 05.12.2023 № 29-4- 01/07/2719-БТ.

З метою отримання первинних документів, які підтверджують належне виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо передачі оплаченого товару, на адресу Відповідача направлено запит арбітражного керуючого № 02-41/65 від 18.01.2024 із вимогою надати належним чином завірені копії документів, які свідчать про передачу ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» оплаченого товару, зокрема: - правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (договір, угода, контракт тощо), зокрема договору № 43-2/1 від 02.07.2021; - видаткової накладної/акту приймання-передачі, якими підтверджується передача товару, за який було здійснено перерахування коштів, вказане вище; - будь-яких інших документів, що укладалися між сторонами на виконання зобов`язання щодо передачі оплаченого товару.

Разом із тим, відповіді на запит отримано не було.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2024 по справі №907/906/23 витребувано у ТОВ «МОРЕКС ГРУП» належним чином завірені копії документів, які свідчать про передачу ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» оплаченого товару, а саме: правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (договір, угода, контракт тощо), зокрема договору № 43-2/1 від 02.07.2021; видаткової накладної/акту приймання-передачі, якими підтверджується передача товару, оплаченого згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021; будь-яких інших документів, що укладалися між сторонами на виконання зобов`язання щодо передачі оплаченого згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021 товару.

Зобов`язано ТОВ «МОРЕКС ГРУП» направити зазначені вище документи на адресу Господарського суду Закарпатської області (вул. Коцюбинського, буд. 2А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) та на поштову адресу розпорядника майна ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» - арбітражної керуючої Носань Н.С. а/с № 177, м. Черкаси, 18001.

Станом на день розгляду справи, ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2024 р. не виконана, документи не надані.

З аналізу відомостей з ЄРНП, наданих в електронному вигляді разом із листом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 27.11.2023 № 13714/6/Арб./07- 16-04-03-10, ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» не реєструвало податкові накладні за фактом оплати товару на користь ТОВ «МОРЕКС ГРУП», а ТОВ «МОРЕКС ГРУП» згідно відомостей з Реєстру платників податку на додану вартість взагалі не являлося платником ПДВ в той період, коли проводився платіж з боку ТОВ «ВБС-ТРЕЙД».

Згідно поданих ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» податкових декларацій за цей період, зокрема за липень 2021 року ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» не подавало податкових декларацій з податку на додану вартість.

За доводами Позивача, наявні докази лише вчинення ТОВ «ВБСТРЕЙД» майнової дії - перерахування коштів у розмірі 500 000,00 грн. на користь ТОВ «МОРЕКС ГРУП», натомість будь-яких первинних документів, які б свідчили про передачу Відповідачем оплаченого товару - немає.

З огляду на наведене позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсним майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42353584, вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) щодо перерахування коштів у розмірі 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42131640, вул. Мазери І. гетьмана, буд. 1Б, оф. 211, м. Львів, 79068) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42131640, вул. Мазери І. гетьмана, буд. 1Б, оф. 211, м. Львів, 79068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42353584, вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) суми 500 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до наведених у ст. 1 КУзПБ визначень розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальним у застосуванні при розгляді цих справ.

Згідно з частиною 1 статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст. 42 КУзПБ).

Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

При цьому КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема: щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Розпорядник майна зобов`язаний, зокрема, вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника (ч. 2 ст. 44 КУзПБ).

Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника (ч. 9 ст. 44 КУзПБ).

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.

Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

За правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.09.2021 у справі № 21/896/2011 (№ 913/45/20), інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі 920/10/21 (920/868/21), що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоб юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Матеріалами справи встановлено, що боржник перераховував на користь ТОВ «МОРЕКС ГРУП» грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021 р., призначення платежу: «Оплата за сельхозпродукцию согл дог № 43-2/1 від 02.07.21 р. у т.ч. ПДВ 14 % - 61403,51 грн.».

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2024 по справі №907/906/23 витребувано у ТОВ «МОРЕКС ГРУП» належним чином завірені копії документів, які свідчать про передачу ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» оплаченого товару, а саме: правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (договір, угода, контракт тощо), зокрема договору № 43-2/1 від 02.07.2021; видаткової накладної/акту приймання-передачі, якими підтверджується передача товару, оплаченого згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021; будь-яких інших документів, що укладалися між сторонами на виконання зобов`язання щодо передачі оплаченого згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021 товару.

Зобов`язано ТОВ «МОРЕКС ГРУП» направити зазначені вище документи на адресу Господарського суду Закарпатської області (вул. Коцюбинського, буд. 2А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) та на поштову адресу розпорядника майна ТОВ «ВБС-ТРЕЙД» - арбітражної керуючої Носань Н.С. а/с № 177, м. Черкаси, 18001.

Станом на день розгляду справи, ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2024 р. не виконана, документи не надані.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом п. 10 ч. 2 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на встановлені обставини, у суду відсутні правові підстави для ствердження факту укладення між сторонами саме договору № 43-2/1 від 02.07.21 р., а також того, що укладення такого договору мало певну правову та фактичну мету.

Проте, дії сторін, беззаперечно свідчить про здійснення сторонами майнових дій шляхом укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, направлення позивачем на адресу відповідача рахунку на оплату та сплата такого рахунку тощо) та проведення оплати за такою угодою. При цьому, факту отримання відповідного товару за таким правочином у визначеному законом порядку не встановлено судом, оскільки відсутні первинні облікові бухгалтерські документи з цього приводу (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо).

Вказані обставини сторонами спору не спростовуються та не заперечуються.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно з частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів, зокрема: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Таким чином, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживання правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Таким договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

«Недійсність» за статтею 42 КУзПБ перш за все пов`язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а наслідком правового регулювання за цією статтею є повернення у ліквідаційну масу майна боржника та унеможливлення боржником зловживаючи своїми правами, вчинення дій на шкоду кредиторам.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

З огляду на викладене та враховуючи, що оспорюваний правочин, здійснено у «підозрілий період», судом установлено, що такий було вчинено з метою уникнення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів боржника, а відтак боржник використав правомочність розпорядження на шкоду майновим інтересам його кредиторів, у той час, як особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів, а угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Усе вищезазначене свідчить про спрямованість волі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд", м. Ужгород не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення грошових коштів боржника та завдання йому збитків, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та порушення прав кредиторів.

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

З урахуванням наведених правових норм та обставин справи суд дійшов висновку про те, що спірний правочин (майнова дія) підлягає визнанню недійсним.

З огляду на наведене, отримані кошти за недійсним правочином підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-Трейд», м. Ужгород до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП», м. Львів про стягнення: 500 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2024 року суд задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочив ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБС-Трейд" арбітражному керуючому Носань Н.С. сплату судового збору у справі 907/906/23 (907/738/24) до вирішення справи по суті.

У зв`язку з викладеним, на підставі статтею 129 ГПК України сума 6 000,00 грн. судового збору за подання позовної заяви у даній справі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42353584, вул. Мукачівська, буд. 44, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) щодо перерахування коштів у розмірі 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 193 від 29.07.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42131640, вул. Мазери І. гетьмана, буд. 1Б, оф. 211, м. Львів, 79068).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП» (79068, Львівська обл., місто Львів, вул. Мазепи І. гетьмана, будинок 1 Б, офіс 211, код ЄДРПОУ 42131640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБС-ТРЕЙД» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Мукачівська, будинок 44, код ЄДРПОУ 42353584) суму 500 000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень 00 коп.) отриманих коштів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕКС ГРУП» (79068, Львівська обл., місто Львів, вул. Мазепи І. гетьмана, будинок 1 Б, офіс 211, код ЄДРПОУ 42131640) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) суму 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.12.2024

Суддя О. Ф. Ремецькі