Рішення

від 18.11.2024 по справі 908/2012/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Справа № 908/2012/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/2012/24

за позовом: Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, 23, код ЄДРПОУ 03345018)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркабель-Юг (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 5, код ЄДРПОУ 33175195, поштова адреса: 69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 42/45)

про стягнення 446701,81грн

за участю представників:

від позивача: Колодій А.О., довіреність № 4 від 05.12.2023

від відповідач: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркабель-Юг про стягнення 446701,81грн збитків, які складаються з суми збитків за неповернутий товар в розмірі 199939,36 грн за договором зберігання товару № 1 від 15.10.2019 та суми збитків за неповернутий товар в розмірі 246762,45грн за договором № 1 від 01.06.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.07.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2012/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 525, 526, 610, 623, 611, 623, 936, 949, 950, 1666 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України та вказує на те, що між сторонами укладено договори зберігання № 1 від 21.10.2019 та № 1 від 01.06.2021, відповідно до яких протягом лютого 2021 року - лютого 2022 року та січня 2022 року - січня 2024 років позивач передав відповідачу товар на зберігання. Однак відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення товару позивачу у повному обсязі, що згідно п., п. 4.1., 4.2., 4.2.1. є підставою вимагати стягнення збитків за неповернутий товар. Загальна сума збитків за неповернутий товар складає 446 701,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2012/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/161/24. Судове засідання призначено на 07.08.2024.

Ухвалою суду від 07.08.2024 відкладено розгляд справи на 16.09.2024.

29.08.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує та вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження відомостей про невиконання ТОВ «Інтеркабель-ЮГ» Договорів зберігання від 21.10.2019 та від 01.06.2021, тому позовні вимоги КП «ЕЛУАШ» є безпідставними.

16.09.2024 позивачем подана суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні оголошено протокольну перерву до 26.09.2024, до 23.10.2024, до 30.10.2024.

Ухвалою суду від 30.10.2024 відкладено розгляд справи на 11.11.2024.

04.11.2024 позивачем подано клопотання № 1272 від 30.10.2024 про доручення доказів, а саме копії наступних доказів: витяг з журналу вихідної кореспонденції КП «ЕЛУАШ» за 2024 рік, копія листа від 25.10.2024 №1254 в адресу ТОВ «Мокрянський кар`єр № 3», копія листа-відповіді від 29.10.2024 №401 в адресу КП «ЕЛУАШ».

Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 11.11.2024 оголошено протокольну перерву до 18.11.2024.

18.11.2024 представником відповідача подано суду клопотання про відкладення розгяду справи через гостре респіраторне захворювання та необхідністю перебування на лікуванні.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання 18.11.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом оголошено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позивач заперечив проти відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача судом залишено без задоволення як необґрунтоване.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В засіданні 18.11.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

15.10.2019 між Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркабель-Юг укладено договір № 112/ЕЗ про закупівлю товару, відповідно до якого (п., п. 1.1., 1.2., 1.3) Постачальник зобов`язується поставити Замовнику відсів гранітний (товар) у кількості 20400 тонн, а Замовник прийняти і оплатити товар.

Ціна цього договору становить 1968204,00 грн, у т.ч. ПДВ 328034,00 грн (п. 3.2.).

На виконання умов договору Постачальник здійснив поставку Товару Замовнику згідно видаткової накладної № 106 від 21.10.2019 у кількості 20400 т на суму 1968204,00 грн., а Замовник оплатив Постачальнику вартість поставленого товару у загальній сумі 1968204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 106 від 21.10.2019.

Після набуття Замовником права власності на товар, він передав його на відповідальне зберігання, про що між КП «ЕЛУАШ» (Поклажодавець) і ТОВ «ІНТЕРКАБЕЛЬ - ЮГ» (Зберігач) укладений договір зберігання №1 від 21.10.2019 ( Договір зберігання).

Відповідно до пункту 1.1. Договору зберігання Поклажодавець передав Зберігачу, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання з 21 жовтня 2019 року по 31 грудня 2021 року включно та зобов`язався повернути Поклажодавцеві у схоронності майно: відсів гранітний у кількості 20400 т, загальною вартістю 1968204,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 21.10.2019.

Додатковою угодою №1 від 18.08.2021 до Договору зберігання Сторони погодили, що Зберігач приймає на відповідальне зберігання до 31 грудня 2022 року включно та зобов`язується повернути Поклажодавцеві у схоронності наступне майно: відсів гранітний у кількості 16117,58 т, загальною вартістю 1555033,57 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1.6. додаткової угоди встановлено, що Зберігач зобов`язаний зберігати майно в окремому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, село Будівельник.

Пунктом 2.1.3. встановлено, що Зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю Майно того ж найменування у тієї ж кількості.

Пунктом 7.4. Договору зберігання встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Сторонами.

Протягом лютого 2021 року - лютого 2022 року Поклажодавець прийняв з відповідального зберігання відсів гранітний у загальній кількості 18 327,66 т на загальну суму 1768263, 42 грн., згідно Актів приймання-передачі майна до Договору зберігання №1 від 21.10.2019: №1 від 28.02.2021 у кількості 4282,42 т; №1 від 31.08.2021 у кількості 60,64 т; №2 від 30.09.2021 у кількості 114,5 т; №3 від 30.10.2021 у кількості 1144,98т; №4 від 30.11.2021 у кількості 734,56 т; №5 від 31.12.2021 у кількості 2739,37т; №6 від 31.01.2022 у кількості 7659,16т; №7 від 28.02.2022 у кількості 1592,03т.

Станом на 15.07.2024 залишок неповерненого товару становить 2072,34 т на суму 199940,58 грн.

Крім того, між Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКАБЕЛЬ - ЮГ» (Постачальник) укладений Договір про закупівлю № 35/ЕЗ від 11.05.2021 (Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язався поставити Замовнику відсів гранітний (товар) у кількості 15000 тонн (п.п. 1.1., 1.2, 1.3 Договору), а Замовник прийняти і оплатити товар. Ціна договору становить 2055600,00 грн. з ПДВ (п. 3.2. Договору).

Постачальник здійснив поставку Товару Замовнику згідно видаткових накладних: № 170 від 01.06.2021 у кількості 3000 т на суму 411 120,00 грн.; № 171 від 01.06.2021 у кількості 12000 т на суму 1644480,00 грн., а Замовник оплатив Постачальнику вартість поставленого товару у загальній сумі 2055600,00 грн., про що свідчать платіжні доручення: № 462 від 02.06.2021 у сумі 411120,00 грн. та №463 від 02.06.2021 у сумі 1644480,00 грн.

Після набуття Замовником права власності на товар, він передав його на відповідальне зберігання, про що між КП «ЕЛУАШ» (Поклажодавець) і ТОВ «ІНТЕРКАБЕЛЬ - ЮГ» (Зберігач) укладений договір зберігання №1 від 01.06.2021 (Договір зберігання №1), згідно з яким Поклажодавець передав Зберігачу, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання відсів гранітний у кількості 12000 т, загальною вартістю 1644480,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 01.01.2021.

Додатковою угодою №1 під 31.12.2021 до Договору зберігання №1 Сторони погодили, що Зберігач зобов`язаний зберігати майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, сел. Будівельник у кількості і 1795.44 тони та за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1 у кількості 204,56 тонн.

Пунктом 2.1.3. Договору зберігання №1 встановлено, що Зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю Майно того ж найменування у тієї ж кількості.

Зберігач зобов`язаний зберігати майно в окремому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, село Будівельник (п. 2.1.6. Договору зберігання №1).

Пунктом 7.4. Договору зберігання №1 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Сторонами.

Протягом січня 2022 року - січня 2024 року Поклажодавець отримав з відповідального зберігання відсів гранітний у загальній кількості 10199,34 т на загальну суму 1 397 717, 58 грн., згідно з Актами приймання - передачі майна: №1 від 31.08.2022 у кількості 2095,14 т; №2 від 30.09.2022 у кількості 3064,62 т; №3 від 31.10.2022 у кількості 1188,68 т; № 4 від 30.11.2022 у кількості 1175,2 т; № 5 від 28.02.2023 у кількості 781,10 т.

Станом на 15.07.2024 залишок неповернутого товару за Договором зберігання №1 становить 1800,66 т у сумі 246762,45 грн.

Загальна кількість неповернутого товару - 3873 тонни.

Відповідно до пункту 2.1.8. Договорів Зберігач повертає майно Поклажодавцю повність або частково за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги.

КП «ЕЛУАШ» направлено на адресу ТОВ «ІНТЕРКАБЕЛЬ-ЮГ» вимогу про повернення майна (лист № 3784 від 11.07.2024), але відповідач не надав будь - якої інформації стосовно заходів вирішення цього питання.

З метою отримання товару з відповідального зберігання, Поклажодавець 11.07.2024 направив вантажний автомобіль з працівниками за місцем зберігання товару.

Прийняття товару не відбулося, про що працівниками складено Акт про відмову повернення товару зі зберігання (копія Акту і подорожнього листа від 11.07.2024 міститься в матеріалах справи).

Таким чином, ТОВ «ІНТЕРКАБЕЛЬ-ЮГ» не виконав зобов`язання щодо повернення товару Поклажодавцю.

Пунктами 4.1., 4.2.,4.2.1. Договорів зберігання №1 від 15.10.2019 та № 1 від 01.06.2021 передбачено, що сторона яка зазнала збитків від невиконання або неналежного виконання іншою Стороною зобов`язань за Договором, має право вимагати відшкодування завданих ій збитків. Зберігач несе відповідальність перед Поклажодавцем у випадку втрати, знищення майна. Зазначені суми розраховуються виходячи із вартості майна на дату початку зберігання.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення товару за Договорами зберігання стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 446701,81 грн збитків, які складаються з суми збитків за неповернутий товар в розмірі 199939,36 грн за договором зберігання товару № 1 від 15.10.2019 та суми збитків за неповернутий товар в розмірі 246762,45грн за договором № 1 від 01.06.2021.

Сума збитків розрахована позивачем наступним чином:

На початок зберігання товару за Договором №1 від 15.10.2019 ціна за одиницю товару становила 96,48 грн. з ПДВ (згідно п. 3.1. Договору про закупівлю товару №112/Е3 від 1 5.10.2024). Залишок неповернутого товару - 2072,34 т.

96,48 х 2072,34 = 199939,36 грн.

Сума збитків за неповернутий товар становить - 199 939,36 грн.

На початок зберігання товару за Договором №1 від 01.06.2021 ціна за одиницю товару становила 137,04 грн. з ПДВ (згідно п. 3.1. Договору про закупівлю товару №35/Е3 від 13.05.202!). Залишок неповернутого товару-1800,66 т.

137,04 х 1800,66 = 246762,45 грн.

Сума збитків за неповернутий товар становить - 246 762,45 грн.

Загальна сума збитків за неповернутий товар складає 446 701,81 грн.

Викладене вище стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України слідує, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За змістом статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, пов`язане з обмеженням його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке проявилося у здійснених ним витратах, в утраті або пошкодженні його майна або у втраті доходів, які він повинен був отримати.

При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов`язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.

За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення.

Розрахунок збитків виконано вірно.

Оскільки, при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Суд не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву та зазначає наступне.

По - перше, твердження відповідача про неправомірне збільшення розміру позовних вимог на суму 193002,48 грн. (без ПДВ) не відповідає дійсності, оскільки в заявлених позовних вимогах позивачем враховано, що ТОВ «Інтеркабель - Юг» повернуто позивачу відсів гранітний у кількості 1690,04 тонн.

Позивач пояснив, що на момент складання позовної заяви Акт приймання-передачі майна №6 від 31.01.2024 до Договору зберігання №1 від 01.06.2021 не був підписаний з боку ТОВ «Інтеркабель - Юг», саме тому копію цього Акту позивачем не додано до позовної заяви, як належний доказ отримання товару.

Як зазначено вище, що протягом січня 2022 року - січня 2024 років Поклажодавець отримав з відповідального зберігання відсів гранітний у загальній кількості 10199,34 т на загальну суму 1 397 717, 58 грн., а згідно описаних Актів приймання - передачі майна повернення складає 8304,74 тонни.

Поклажодавець отримав з відповідального зберігання відсів гранітний, згідно з Актами приймання - передачі майна: №1 від 31.08.2022 у кількості 2095,14 т; №2 від 30.09.2022 у кількості 3064,62 т; №3 від 31.10.2022 у кількості 1188,68 т; № 4 від 30.11.2022 у кількості 1175,2 т; №5 від 28.02.2023 у кількості 781,10 т; № 6 від 31.01.2024 у кількості 1690,04 т. Разом за вищезазначеними Актами 9994,78 грн.

Крім того, позивач також визнає, що відповідачем повернуто 204, 56 тонни відсіву гранітного за Актом приймання - передачі майна №1 від 05.01.2022 до додатковій угоді №1 від 31.12.2021 до договору зберігання (який також окремо не зазначений у позовній заяві), що разом становить 10199, 34 тонни. (10199,34 тонни х 137,04 гри. (ціна за одиницю товару з ПДВ) = 1397717,55 грн.

Залишок неповернутого товару за Договором зберігання №1 становить 1800,66 т на суму 246762,45 грн., яка і заявлена позивачем у позовної заяві, як розмір збитків.

Тобто, розмір заявлених позовних вимог є реальним і відповідає фактичній господарській операції.

11.07.2024 на адреси відповідача, зазначені в договорі направлені письмові вимоги (докази направлення містяться у матеріалах справи), які не отримані відповідачем на пошті та повернуті на адресу позивача.

ТОВ «Інтеркабель-Юг» відмовляється виконувати свої зобов`язання за Договорами зберігання, що підтверджується листом №440 від 07.08.2024.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог та посилався на відсутність порушеного права у позивача, мотивуючи готовністю відвантажувати товар зі зберігання та неналежності доданого до позовної заяви доказу - фіскального чека від 11.07.2024 № 6901901230624, який підтверджує факт направлення вимоги про надання товару зі зберігання.

Судом було досліджено оригінали письмових доказів, а саме: журнал вихідної кореспонденції КП «ЕЛУАШ» за 2024 рік, оригінал фіскального чека від 11.07.2024 № 6901901230624, лист від 25.10.2024 № 1254 в адресу ТОВ «Мокрянський кар`єр № 3» про надання інформації про наявність на території кар`єру відсіву гранітного, який знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ «Інтеркабель-Юг» та/або передплачений ТОВ «Інтеркабель-Юг» відсів гранітний, його кількість, лист-відповідь ТОВ «Мокрянський кар`єр № 3» від 29.10.2024 №401, які надавались представником позивача суду для огляду.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Здійснивши аналіз наявних у справі документів суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем доведено належними доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яке спричинило матеріальні збитки позивачу у розмірі 446701,81 грн, причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 446701,801 грн збитків є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 6700,55 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркабель-Юг (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 5, код ЄДРПОУ 33175195, поштова адреса: 69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 42/45) на користь Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, 23, код ЄДРПОУ 03345018) 446701 (чотириста сорок шість тисяч сімсот одна) грн 81 коп. збитків та 6700 (шість тисяч сімсот) грн 55 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.12.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян