Рішення

від 10.12.2024 по справі 909/548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/548/24 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,

Секретар судового засідання Куцанюк Й. С.,

за участю прокурора Чернописької Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Надвірнянської окружної прокуратури, майдан Шевченка, 39, м. Надвірна, Івано-Франківська обл., 78400,

в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради, вул. 16 Липня, буд. 273, смт Делятин, Івано-Франківська обл., 78442,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601, в особі Філії "Делятинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. 16 Липня, буд. 11, селище Делятин, Івано-Франківська обл., 78442,

про стягнення 218 720,50 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та судового збору,

встановив, що прокурор звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Делятинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 218 720,50 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та судового збору.

В обґрунтування позову прокурор вказав на те, що відповідач всупереч закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ЛК України, ЦК України, ЗК України, не виконав обов`язку встановленого законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів та не забезпечив охорону лісів від незаконних рубок, і, як наслідок, позивачу було заподіяно шкоду у заявленій до стягнення сумі. Факт понесення позивачем шкоди у сумі 218 720,50 грн підтвердив, зокрема, висновком експерта № 2406/21-28/2467/2468/21-28 від 30.11.2021.

В підтвердження вказаного надав суду копії: листів Делятинському селищному голові Клим`юку Б., № 582/02-3.09 від 02.05.2024, № 250 від 27.09.2021, рапортів від 27.09.2021, акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.09.2021, розрахунку обчислення розміру шкоди заподіяної лісовому господарству, карти, книги обліку лісопорушень, висновку експерта № 2406/21-28/2467/2468/21-28 від 30.11.2021, протоколів огляду місця події від 07.10.2021, 07.10.2021, витягів з ЄДРДР, витягу з ЄДРЮОФОП щодо Делятинської селищної ради, Філії "Делятинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", Державного підприємства "Делятинське лісове господарство" ДП Делятинський лісгосп, наказів № 912 від 28.10.2022, № 275 від 11.01.2023, № 140 від 28.12.2022, передавального акту від 10.01.2023, положення про філію "Делятинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", статуту ДСГП "Ліси України".

За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (суддя Валєєва Т. Е.).

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади, розпорядженням № 47 від 31.07.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №909/548/24, за наслідками якого вказану справу передано на розгляд судді Скапровській І. М.

08.08.2024, судом, у складі судді Скапровської І. М., винесено ухвалу про призначення розгляду справи по суті на 18.09.2024.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, надіслав відзив, у якому щодо позову заперечив, вказав на те, що посадові осіби відповідача до кримінальної відповідальності не притягувались, що свідчило б про наявність протиправних винних дій відповідача, матеріали справи не містять відповіді на запитання, які ж такі заходи не вжив відповідач, які б за умови їх вчинення, унеможливили б порубку 36 спірних дерев. Крім того, зазначив те, що Державна екологічна інспекція Карпатського округу не проводила перевірку дотримання державним підприємством вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів (із застосуванням вимірювальних засобів), не складала відповідно до законодавства акт за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, в якому був би встановлений факт неправомірної поведінки лісгоспу як постійного лісокористувача, у формі бездіяльності щодо охорони лісу, та не здійснювала відповідних вимірювань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, суд вважає, що позов слід задоволити.

При цьому врахував наступне.

Предметом позову є стягнення шкоди заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу.

Підставою є невиконання відповідачем зобов`язань, що виникли із закону.

Отже, доказуванню підлягає факт неналежного виконання обов`язку, що випливав з закону, і, як наслідок, відшкодування шкоди в заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закону), державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ст.68 Закону).

Статтею 69 Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України (ст.70 Закону).

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України (далі - Кодексу), у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Обов`язок постійних лісокористувачі, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення встановлено ст. 19 Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 64 Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів(ст.105 Кодексу).

Згідно з ст. 107 Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Приписами ст.1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи, як неправомірність поведінки особи (поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди

(втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Виходячи зі змісту норм статей 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог, щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев, а відповідно, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій, щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2018, що винесена у справі №909/976/17).

Статтею 47 Закону передбачено, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, сплачуються за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами того, що заявлена до стягнення шкода , завдана не з його вини, він не є тим постійним лісокористувачем, який в силу викладених норм повинен забезпечувати охорону лісових насаджень, і, відповідно, не повинен відшкодувати шкоду, розмір якої визначено на підставі висновку експерта, складеного за результатами проведення інженерно екологічної експертизи у кримінальному провадженні №4202109220000018 за №2406/21-28/2467/2468/21-28, позов прокурора слід задоволити.

Заперечення відповідача, в силу викладених обставин, судом не приймаються.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601) в особі Філії "Делятинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ідентифікаційний код 45123936, вул. 16 Липня, буд. 11, селище Делятин, Івано-Франківська обл., 78442) на користь Делятинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04354539, вул. 16 Липня, буд. 273, смт. Делятин, Івано-Франківська обл., 78442) - 218 720,50 грн (двісті вісімнадцять тисяч сімсот двадцять гривень п`ятдесят копійок) - шкоди.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, м. Київ, 01601) в особі Філії "Делятинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" ( (ідентифікаційний код 45123936, вул. 16 Липня, буд. 11, селище Делятин, Івано-Франківська обл., 78442) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA 668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) - 2 624,65 грн (дві тисячі шістсот двадцять чотири гривні шістдесят п`ять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.12.2024.

Суддя І. М. Скапровська