Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/11471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/11471/24Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011)

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 43194523)

про стягнення 38 489,01 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" про стягнення 130 344,67 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії, пені у розмірі 21 331,55 грн, 3% річних у розмірі 2 400,22 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 6 351,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.10.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву.

14.10.2024 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного боргу та відповідь на відзив.

18.10.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

28.10.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині.

05.11.2024 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного боргу.

15.11.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині.

20.11.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині.

27.11.2024 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного боргу.

28.11.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині.

05.12.2024 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про закриття провадження в справі в частині стягнення суми сплаченого основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 провадження у справі №910/11471/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 121 938,62 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України; подальший розгляд у справі за позовними вимогами Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" вирішено здійснювати про 8 406,05 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії, пені у розмірі 21 331,55 грн, 3% річних у розмірі 2 400,22 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 6 351,19 грн; повернуто Приватному акціонерному товариству "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 968 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім) грн 16 коп, сплачений на підставі платіжної інструкції № 3620800 від 28.08.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу (ОСР) та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженою Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1411 від 13.11.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Постанова) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

У відповідності до п. 6 Постанови до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно з п. п. 2.1.3, 2.1.5 ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл(передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Відповідно до 2.1.7 ПРРЕЕ У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", як оператор системи розподілу, розмістив на головній сторінці свого сайту https://dtek-kem.com.ua редакцію договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з додатками та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

На виконання вимог пункту 4 Постанови споживачу було направлено заяву-приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яку ним не підписано зі свого боку та не повернуто на адресу ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ". При цьому, даним споживачем продовжувалась сплата рахунків, що підтвердило приєднання до умов публічного договору.

Отже, з 02.12.2019 розподіл електричної енергії об`єктів по вул. Дегтярівська, 13/24 здійснюється на підставі публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до умов якого приєднано Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний ремонтний завод засобів зв`язку» згідно з п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, з особовим рахунком № НОМЕР_1 контокорентний рахунок НОМЕР_2 за наступними ЕІС-кодами 62Z7456944236888, 62Z4876010463630, 62Z3218112472335, 62Z873115653508H.

Відповідно до п. 4 додатку 4 до договору оплата послуг з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати на наступний розрахунковий період до дати початку розрахункового періоду за який здійснюється оплата, якщо інше не узгоджене сторонами.

Відповідно до п. 5 додатку 4 до договору сума попередньої оплати визначається на основі заявленого споживачем на наступний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, який відображається у продовженні додатка 12 до договору, з урахуванням відповідного тарифу на розподіл електричної енергії. Якщо попередня оплата розраховується для споживача, у якого відсутні заявлені на наступний розрахунковий період обсяги споживання електричної енергії, сума попередньої оплати визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та за відповідним тарифом на розподіл електричної енергії.

Відповідно до п. 6 додатку 4 до договору сума остаточної оплати за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді визначається на основі фактично розподілених обсягів електричної енергії, відповідно до даних приладів комерційного обліку або Оператором системи розрахунковим шляхом, у відповідності до Кодексу комерційного обліку за поточний розрахунковий період з урахуванням діючого тарифу на розподіл електричної енергії у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 7 додатку 4 до договору оплата послуг за фактичні обсяги розподіленої електричної енергії здійснюється Споживачем на підставі виставлених Оператором системи розподілу платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання. Споживач має можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі "Особистий кабінет", що розміщений на офіційному сайті оператора системи розподілу за посиланням: https://dtek-kem.com.ua (далі - "Особистий кабінет"), на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесених самостійно або Оператором системи розподілу.

Відповідно до п. 8 додатку 4 до договору сторони дійшли згоди, що основним способом обміну інформацією та документами, які визначені п. 36 даного додатку є "Особистий кабінет". У випадку, якщо з технічних причин сторони не мають можливості здійснювати інформаційний та/або документальний обмін за допомогою "Особистого кабінету" сторони повинні:

- споживач протягом 3-х календарних днів, письмово повідомити Оператора системи розподілу про настання таких причин;

- оператор системи розподілу розмістити інформаційне повідомлення на офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 36 додатку 4 до договору сторони використовують веб-сервіс "Особистий кабінет" та додаткові способи/засоби технічного зв`язку, що підтримуються оператором системи розподілу, у відповідності до вимог даного додатку для:

- формування/внесення показів засобу (ів) обліку за розрахунковий період та надання оператору системи розподілу "Звіту про покази засобів обліку за розрахунковий місяць" (наведений в додатку 11 до договору, далі - звіт), що вважатиметься наданим звітом за розрахунковий період у відповідності з вимогами п. 3.3 та п.3.4 договору; - отримання рахунків на оплату послуг з розподілу електроенергії;

- отримання рахунків на оплату послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;

- отримання актів приймання - передавання послуг з розподілу;

- отримання актів приймання - передавання послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії;

- отримання попереджень про припинення, обмеження електропостачання (розподілу електричної енергії), які передбачені додатком №13 до договору;

- обміну іншими документами, передбаченими умовами договору.

Згідно з п. 38 додатку 4 до договору документи, якими сторони здійснюють обмін, надаються в електронному вигляді з використанням веб-сервісу "Особистий кабінет" або каналів зв`язку, які зазначені споживачем у формі "Згоди на передавання даних". В такому разі, сторони визнають, що електронний документ, сформований, та переданий на електронну пошту або будь який інший канал зв`язку, в тому числі "Особистий кабінет" сторін, ідентичний з документацією та реквізитами з документом на папері, є оригіналом і має однакову юридичну силу. Отже, на підставі вищевикладеного, сторони використовують веб-сервіс "Особистий кабінет" для обміну електронними документами.

На підставі отриманих показників приладів обліку за період а березень 2024 року - вересень 2024 року, позивачем було сформовано рахунки на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії в обсязі 351 005 кВт*г на загальну суму 323 473,58 грн.

Відповідно до п. 14 додатку 4 до договору оплата остаточного розрахунку за надання послуги з розподілу електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється споживачем не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Отже, з урахуванням дати фактичного формування рахунків за кожний розрахунковий період та проведених коригувань, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок не пізніше 5 робочих днів з дати їх формування позивачем у веб-сервісі «Особистий кабінет», а саме:

- за березень 2024 року - 01.04.2024;

- за квітень 2024 року - 26.04.2024;

- за травень 2024 року - 31.05.2024;

- за червень 2024 року - 27.06.2024;

- за липень 2024 року - 26.07.2024;

- за серпень 2024 року - 27.08.2024.

Зважаючи на вищевикладене, позивач нарахував по договору 351 005 кВт*г вартістю 323 473,58 грн, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині повної своєчасної оплати, внаслідок чого за період з березень 2024 року по серпень 2024 року станом на 16.09.2024 утворилася заборгованість за надання послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 130 344,67 грн.

Вищезазначена заборгованість ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" підтверджується рахунками, додатками до рахунків, актами надання послуг з розподілу електричної енергії, що були сформовані через веб-сервіс "Особистий кабінет" за спірний період, роздруківками з "Особистого кабінету" споживача щодо формування розрахункових документів та показів приладів обліку, довідкою про надходження коштів від споживача за спірний період.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено позивачу кошти в сумі 195 536,57 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень та довідкою про надходження коштів від віддача позивачу.

Судом також враховано, що після відкриття провадження у справі кошти сплачені відповідачем 10.10.2024 та 28.10.2024 в сумі 73 597,95 грн позивачем було зараховано в погашення заборгованості в період після позовного періоду, саме з 01.09.2024 по 27.11.2024.

Таким чином, на момент розгляду даної справи предмет спору в частині стягнення 121 938,62 грн основного боргу за надані послуги з розподілу електричної енергії відсутній.

З урахуванням викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 провадження у справі №910/11471/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 121 938,62 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України

Водночас, доказів оплати заборгованості у сумі 8 406,05 грн матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.

За таких обставин, оскільки відповідач спожив електроенергію за період з березня по серпень 2024 року, однак в обумовлений договором строк не оплатив її вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 8 406,05 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач оплату за послуги з розподілу електричної енергії у вказаному періоді не здійснив, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" пені у розмірі 21 331,55 грн, 3% річних у розмірі 2 400,22 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 6 351,19 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання природного газу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що за період з березня 2024 року по серпень 2024 року позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії в обсязі 351 005 кВт*г на загальну суму 323 473,58 грн.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність положенням чинного законодавства України і типового договору.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК Україна) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

У п. 26 додатку 4 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4, споживачу, що використовує електричну енергію на непобутові потреби нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, без обмеження періоду її нарахування, до дати повної оплати, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги в частині стягнення 21 331,55 грн пені підлягають задоволенню.

Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний ремонтний завод засобів зв`язку" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 43194523) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) заборгованість у розмірі 8 406 (вісім тисяч чотириста шість) грн. 05 коп., пені у розмірі 21 331 (двадцять одна тисяча триста тридцять одна) грн 55 коп, 3% річних у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн 22 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 6 351 (шість тисяч триста п`ятдесят одна) грн 19 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 581 (п`ятсот вісімдесят одна) грн 17 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.12.2024

Суддя І.О. Андреїшина