Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/17416/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/17416/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА"

до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА"

про стягнення 337 042, 90 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (далі також - позивач, ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (далі також - відповідач, ДП "ЗАВОД 410 ЦА") про стягнення 337 042,90 грн, з яких: 281 576,63 грн. - інфляційних втрат та 55 466,27 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № УМТЗ-19-268/7 купівлі-продажу від 19.07.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар та неналежного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/18978/20 в частині сплати стягненої заборгованості за вказаним рішенням.

Відповідно до ухвали від 18.12.2023 (суддя ОСОБА_1) відкрито провадження у справі № 910/17416/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/509/24 від 15.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 справу № 910/17416/23 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Підченку Ю.О.

Ухвалою від 20.02.2024 справу № 910/17416/23 прийнято до провадження, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.01.2024 позивачем подано заяву про розподіл судових витрат.

22.01.2024 відповідач подав відзив на позов, а 29.01.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

31.01.2024 позивач заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2019 між Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-268/7 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого продавець зобов`язується протягом строку дії Договору поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (далі, Специфікації).

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування товару: літакові комплектуючі, Код ДК 021:2015 - 39717000-1.

Загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає 628 985,53 грн, у тому числі ПДВ 20%: 104 830,92 грн (пункт 3.1. Договору)

Як встановлено у пункті 4.1. Договору, розрахунки проводяться наступним шляхом:

- покупець направляє постачальнику (факсимільним зв`язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках Специфікацій, які є невід`ємними додатками до даного договору.

- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.

- покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо.

За приписами пунктів 5.1. - 5.6. Договору строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Умови поставки товарів будуть вказані в кожній Специфікації окремо. Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком, або електронною поштою у рамках Специфікацій, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Постачальник здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості на товар). Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів та проходження вхідного контролю на складі покупця, якщо не передбачено інше.

Згідно пункту 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань за Договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30.06.2020, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання їх сторонами (пункт 10.1. Договору).

У Специфікації №1 до Договору умови оплати визначено так: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП «Завод 410 ЦА», з відстрочкою платежу 30 банківських днів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/18978/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» до Державного підприємства «Завод 410 ЦА».

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» борг у розмірі 628 985,53 грн, 3% річних у розмірі 20 699,53 грн, інфляційні у розмірі 20 982,07 грн, штраф у розмірі 44 028,99 грн, судовий збір у розмірі 10 720,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.

Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що позивачем надано всі необхідні докази на підтвердження факту поставки товару відповідачу згідно Договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-268/7 від 19.07.2019 на суму 628 985,53 грн, водночас, відповідачем у встановлені вказаним договором строки не здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача основної заборгованості за договором. Окрім того, у зв`язку з простроченням відповідача, позивач правомірно на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.3. Договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 699,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 982,07 грн та штраф у розмірі 44 028,99 грн. Також суд дійшов висновку, що недолучення позивачем до позову документів, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару, не впливає на висновок суду про його належну поставку з огляду на прийняття відповідачем товару без заперечень та зауважень.

Заявляючи позов про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» 281 576,63 грн інфляційних втрат та 55 466,27 грн 3% річних за період нарахування з 26.11.2020 по 03.11.2023, ТОВ «Промелектроніка» наголошувало, що вказані вимоги не були предметом розгляду в справі № 910/18978/20 та раніше до стягнення з відповідача не заявлялися. Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором № УМТЗ-19-268/7 від 19.07.2019 встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову посилався, зокрема, на наступне:

- за заявленими вимогами минув строк позовної давності;

- строк позовної давності за заявленими вимогами розпочався у вересні-жовтні 2019, а позивачем було подано позов до суду лише у листопаді 2023;

- наявні підстави для зменшення або відмови в стягненні 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Під час розгляду даної справи суд вважає за необхідне звернути увагу на обставини, які були встановлені Господарським судом міста Києва в рішенні від 08.02.2021 у справі № 910/18978/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від. 11.05.2021 та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/18978/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та яке набрало законної сили не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може йому суперечити.

Як вбачається з указаного рішення, відповідачем у встановлені Договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-268/7 від 19.07.2019 строки не здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача основної заборгованості за договором. Окрім того, у зв`язку з простроченням відповідача, позивач правомірно на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.3. Договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 699,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 982,07 грн та штраф у розмірі 44 028,99 грн за період прострочення по 25.11.2020.

Отже, факт прострочення ДП «Завод 410 ЦА» зобов`язань з оплати товару за Договором встановлений в наведеному вище рішенні.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника боргу фактично не виконане, або виконане не своєчасно, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

У справі № 910/17416/23 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 281 576,63 грн інфляційних втрат та 55 466,27 грн 3% річних за період нарахування з 26.11.2020 по 03.11.2023.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 55 466,27 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 281 576,63 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи заявлення відповідачем про пропуск строків позовної давності, суд вважає за необхідне наголосити на такому.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на наведені вище обставини, судом було встановлено наявність порушеного права позивача та підстави для перевірки дотримання строків позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Як встановлення рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/18978/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021, враховуючи умову Специфікації №1, товар мав бути оплачений протягом 30-ти банківських днів з дня його поставки, тобто:

- за видатковою накладною №РН-0001158 від 12.08.2019 - до 25.09.2019 включно;

- за видатковою накладною №РН-0001225 від 16.08.2019 - до 30.09.2019 включно;

- за видатковою накладною №РН-0001293 від 30.08.2019 - до 11.10.2019 включно.

Зважаючи на те, що зобов`язання за Договором згідно з наявними у справі доказами мали бути виконані до 25.09.2019, 30.09.2019, 11.10.2019, то розрахунок строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід починати з 25.09.2019, 30.09.2019, 11.10.2019 відповідно.

Позовну заяву подано до суду 07.11.2023 (відповідно до штампу на конверті).

Заперечуючи проти пропуску строку позовної давності, позивач у відповіді на відзив посилався на те, що в даному випадку невиконання зобов`язання є триваючим порушенням та наводив правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.

Проте, правові позиції, які викладені в указаних постановах, здебільшого надають оцінку перериванню строків позовної давності та порядку нарахування інфляційних втрат за повний місяць поки існує боргу.

В жодній з наведених позивачем постанов не вказано, що кредитор (у даному випадку позивач) має можливість нараховувати 3% та інфляційні втрати на суму боргу за будь-який період після настання строку виконання основного зобов`язання, до моменту, доки таке зобов`язання не буде виконане.

Прострочене грошове зобов`язання, на яке позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних не змінилося після ухвалення рішення у справі № 910/18978/20. А строк виконання обов`язку з оплати з Договором, як вказано вище, закінчився 25.09.2019, 30.09.2019, 11.10.2019. Прострочення оплати виникло у відповідача саме після спливу цих дат.

Отже, строк позовної давності для подання позову за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат розпочав свій відлік 25.09.2019, 30.09.2019, 11.10.2019 та закінчився 25.09.2022, 30.09.2022, 11.10.2022.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із застосуванням наслідків спливу строків позовної давності, про що відповідачем подано відповідну заяву.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок пропуску строку позовної давності, то суд не вбачає підстав для розгляду заяви відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.12.2024.

Суддя Ю.О. Підченко