Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/12289/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/12289/24

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

про стягнення 132 400,06 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники сторін: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки за договором оренди № 5441 від 18.05.2010 р. у розмірі 132 400,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5441 від 18.05.2010 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку за час прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 132 400,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 р. було відкрито провадження у справі № 910/12289/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Про стан розгляду справи № 910/12289/24 сторони були повідомлені в порядку, встановленому ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

30.10.2024 р. до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Київстар" надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останнє заперечує проти позовних вимог, а у разі задоволення позовних вимог - просить суд зменшити заявлену позивачем до стягнення неустойку.

Будь-яких інших заперечень чи додаткових пояснень по суті спору від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.05.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком» (наразі Приватне акціонерне товариство "Київстар" (орендар)) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5441.

У подальшому, до вказаного вище договору оренди сторонами було внесено зміни шляхом укладення договорів про внесення змін, а саме - № 5441/01 від 01.06.2012 р., № 5441/02 від 20.05.2013 р., № 5441/03 від 15.10.2013 р., № 5441/04 від 26.08.2015 р., № 5441/05 від 16.03.2017 р., № 5441/06 від 13.05.2019 р.

Відповідно до п. 1.1 договору (з урахуванням внесених змін) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 13,80 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 4, в тому числі: 9,80 кв.м. - нежиле технологічне приміщення на даху та 4,00 кв.м. - частина даху будівлі корпусу № 31, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш» ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14312789 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2019 р. і становить за незалежною оцінкою 526 020,00 грн., без урахування ПДВ.

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення обладнання базової станції стільникового зв`язку (9,80 кв.м.); розміщення антенно-фідерних пристроїв (4,00 кв.м.).

За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

18.05.2010 р. сторонами було підписано Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 4, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об`єкт оренди.

Пунктами 3.1, 3.3 договору (з урахуванням внесених змін) передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) та змінено за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2019 р. 10009,02 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2019 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2019 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору (з урахуванням внесених змін) орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутрумувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Умовами п. 5.10 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з п. 10.1 договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.05.2010 р. до 18.04.2013 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4 договору).

За змістом п. 10.10 договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

13.05.2019 р. сторонами було укладено договір № 5441/06 про внесення змін до договору оренди № 5441 від 18.05.2010 р., відповідно до якого сторони домовились продовжити договір оренди на 2 роки 11 місяців, що діє до 18.01.2022 р. включно.

Договором № 5441/04 від 26.08.2015 р. про внесення змін до договору оренди № 5441 від 18.05.2010 р. було погоджено, що на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови даного договору застосовуються до відносин сторін, що виникли до дати його укладення, а саме - з 08.07.2015 р.

Як слідує з матеріалів справи, 17.02.2022 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 30-06/1274, в якому повідомив, що термін дії договору закінчився 18.01.2022 р., та про недоцільність продовження договору оренди на наступний термін. Також орендодавець зазначив про обов`язок повернути орендоване майно. При цьому, у вказаному листі було зазначено, що наказом Регіонального відділення № 866 від 21.10.2020 р. було прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації - Державного підприємства «Електронмаш» за адресою: 03180, м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 4 (код ЄДРПОУ 14312789) шляхом продажу на аукціоні з умовами.

Судом встановлено, що державне нерухоме майно -- технологічне приміщення на даху будівлі площею 9,80 кв.м. та частина даху будівлі площею 4,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кільцева Дорога, 4, було повернуто відповідачем з оренди 28.02.2023 р., що підтверджується Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

При цьому, в Акті повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.02.2023 р., який підписаний орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем, зазначено, що датою припинення договору оренди № 5441 від 18.05.2010 р. є 18.01.2022 р.

15.03.2023 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 30-06/1877, яким просив ПрАТ "Київстар" сплатити неустойку за час прострочення повернення орендованого державного майна за договором № 5441 від 18.05.2010 р.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не сплатив позивачу неустойку за час прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 132 400,06 грн. за договором № 5441 від 18.05.2010 р., останній і звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини другої ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 р. № 157-IX передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 р. № 157-IX, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 р. № 157-IX орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

З пояснень позивача вбачається, що спірний договір оренди припинив свою дію 18.01.2022 р., в силу закінчення строку, на який його було укладено та відсутністю наміру продовжувати його дію. Також позивач зазначив про відсутність заяви орендаря про намір продовження договору та відсутність звіту про незалежну оцінку об`єкта оренди.

У свою чергу, відповідач зазначає, що останній звертався до позивача з листом № 26956/05 від 12.10.2021 р., в якому просив продовжити дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5441 від 18.05.2010 р. Також відповідач наголошує на тому, що за мовчазним узгодженням між сторонами, після 18.01.2022 р. орендар продовжував користуватися об`єктом оренди та сплачував орендну плату.

З відзиву на позовну заяву слідує, що 21.07.2022 р. відповідач повторно звернувся до позивача з листом № 13628/05 про укладення нового договору, однак, у зв`язку з не укладенням нового договору, 28.02.2023 р. орендар повернув об`єкт оренди.

Слід зазначити, що продовження договору оренди повинно здійснюватися у відповідності до порядку, визначеному Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 р. № 157-IX.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази направлення листа № 26956/05 від 12.10.2021 р. позивачу, відтак не підтверджено того факту, що відповідач звертався з таким листом до Регіонального відділення. При цьому, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу звіту про оцінку майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідачем не доведено дотримання істотних умов для продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5441 від 18.05.2010 р.

Припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди та про наявність обов`язку повернути об`єкт оренди.

Оскільки договір № 5441 від 18.05.2010 р. припинив свою дію 18.01.2022 р., а відповідач повернув орендоване майно лише 28.02.2023 р., то відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з повернення майна з оренди.

У зв`язку з наведеним, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в сумі 132 400,06 грн. за період з 19.01.2022 р. по 28.02.2023 р.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач нараховує неустойку з її щомісячною індексацією, хоча такого роду коригування (інфляційне) не передбачено жодною нормою закону (ст. 785 Цивільного кодексу України безпосередньо не встановлює вимогу про таке коригування), а також воно суперечить і факту припинення відповідного договору оренди; при розрахунку та застосуванні неустойки за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України вона (чи її база) не підлягає коригуванню на індекс інфляції.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахована неустойка в кожному наступному місяці здійснена з урахуванням індексу інфляції, тобто за аналогією з нарахуванням орендної плати, якби договір продовжував свою дію, оскільки саме умовами договору, зокрема п. 3.3 передбачено, що плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В той же час, права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин та визначали взаємні права та обов`язки щодо правомірного користування, переходять у сферу охоронних правовідносин, які виникають у зв`язку з порушенням зобов`язання та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Таким чином, неустойка передбачена ст. 785 ЦК України не є грошовим зобов`язанням за договором у формі плати за користування майном, а є мірою відповідальності, яка застосовується до орендаря, що не виконав своєчасно майнове зобов`язання за договором, тому до неустойки не може застосовуватися індекс інфляції, який за своєю природою є компенсацією втрат орендаря від знецінення грошових коштів, які орендар має сплачувати з метою виконання грошового зобов`язання (орендна плата) за користуванням майном під час дії договору.

З моменту припинення договору вже не може формуватися сума орендної плати, за умовами договору, оскільки у орендаря виникає майнове зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю і у разі його не повернення орендодавець має право застосувати неустойку як спосіб забезпечення майнового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, орендодавець при розрахунку неустойки мав взяти суму орендної плати, яка була нарахована за останній місяць оренди, як базову (фіксовану), і не застосовувати щомісячну індексацію до базової орендної плати, після припинення договору.

За перерахунком суду, вірний розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за період з 19.01.2022 р. по 28.02.2023 р. становить 77 385,58 грн.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача з посиланням на збройну агресію Російської Федерації, запровадження з 24.02.2022 р. на всій території України воєнного стану та вимоги органів влади про недопущення втручання у мережі електронних комунікацій, як підставу правомірного неповернення спірного майна, оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення майна з оренди почався до настання обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позов, оскільки договір діяв до 18.01.2022 р.

Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що в Анкеті до Акта повернення до договору оренди № 5441 від 18.05.2010 р. сторони підтвердили відсутність заборгованості орендаря, в тому числі - щодо сплати неустойки, оскільки спірний договір не містить п. 4.8, на який посилається відповідач, а тому незрозуміло про яку відсутність заборгованості зі сплати неустойки стверджує ПрАТ «Київстра». Між тим, Анкета про стан Майна і розрахунків за договором оренди № 5441 від 18.05.2010 р. містить підпис лише відповідача та балансоутримувача.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, суд зазначає таке.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23 та від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3ї ст..551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду (п. 7.42 постанови Верховного Суду від 19.01.2024 р. у cправі № 911/2269/22).

Верховний Суд у згаданій постанові зробив висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

У даному випадку, вирішуючи питання щодо зменшення неустойки, суд враховує, що протягом усього періоду відповідач сплачував платежі балансоутримувачу та орендодавцю, позивачу не було завдано збитків у зв`язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна, відповідач підтримував об`єкт оренди в належному технічному стані, страхував його. При цьому, судом враховано, що під час дії воєнного стану розташування базової станції стільникового зв`язку на об`єкті оренди не лише не спричинило жодних збитків, а навпаки - давало змогу для забезпечення населення, державних та місцевих органів влади, рятувальних служб та ін. засобами зв`язку.

Враховуючи інтереси обох сторін, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, враховуючи діяльність відповідача, а також специфіку та розмір об`єкта оренди, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки на 90%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в сумі 7 738,55 грн., у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, код 21673832) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, буд. Тараса Шевченка, буд. 50-Г, код 19030825) 7 738 (сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 55 коп. неустойки, 1 769 (одну тисячу сімсот шістдесят дев`ять) грн. 81 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА