Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/12962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/12962/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Комунального підприємства "Київпастранс" (вул. шосе Набережне, буд.2, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31725604)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕНЕРГО-КАРТ Україна" (вул. Солом`янська, буд.11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 32489155)

про стягнення 11 469,80 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київпастранс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕНЕРГО-КАРТ Україна" (далі - відповідач) про стягнення 11 469,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 52.21-199 від 26.08.2021 року в частині постачання бензину згідно талонів, придбаних у відповідача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі вартості не використаних талонів у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.10.2024 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд.11.

Вказана ухвала не була вручена відповідачу, оскільки відправлення з трек-номером №0610202955471 повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Глуско-Карт Україна», яке змінило найменування на ТОВ «Гріненерго-Карт Україна» (надалі - Відповідач, Постачальник) та комунальним підприємством «Київпастранс» (надалі - Позивач, Покупець) укладено Договір від 26.08.2021 №52.21-199 на поставку бензину А-92 (по талонах).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар та передати у власність Покупцю Бензин А-92 (Лот №2 - Бензин А-92 (по талонах)), код 09130000-9 за ДК 201:2015 «Нафта і дистиляти), надалі - Товар, згідно зі специфікацією (Додаток 1), які є його невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 3.1. Договору сума Договору становить 1 416 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. Покупець проводить оплату за фактично отриманий Товар протягом 90 робочих днів згідно з Договором та на підставі виставленого рахунку-фактури.

16.12.2021 між КП «Київпастранс» та ТОВ «Гріненерго-Карт Україна» було укладено додаткову угоду №1 до Договору.

Згідно платіжного доручення №763 від 21.12.2021 Позивачем сплачено на користь Відповідача суму в розмірі 1 416 000,00 грн за Договором у якості оплати талонів на бензин.

На виконання вимог Договору Постачальником 17.12.2021 було передано у власність Покупцю Товар на суму 1 416 000,00 грн (у тому числі ПДВ 236 000,00 грн), що підтверджується видатковою накладною № Т-14763 від 17 грудня 2021 року.

Згідно з п. 5.11. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно п. 5.7. Договору строк дії (використання) талонів повинен становити не менше одного року з дати їх отримання та гарантованим продовженням їх терміну дії до двох років.

Згідно акту приймання-передачі №1 від 17.12.2021 Покупець передав, а Постачальник прийняв на зберігання Бензин-92 для автомобільного транспорту (по талонах).

Таким чином, строк дії талонів становив до 17.12.2022 включно.

Станом на 28.08.2024 КП «Київпастранс» фактично використано талонів на 49 810 літрів на суму 1 410 619,20 грн у зв`язку з чим залишилось невикористаними талони на 190 літрів бензину А-92 номіналом 10 літрів - 13 штук та номіналом 20 літрів - 3 штуки на загальну суму 5 380,80 грн, що підтверджується копіями талонів.

Згідно з п. 6.3.3 Договору, Постачальник зобов`язаний забезпечити цілодобовий відпуск Товару Покупцю (пред`явнику талонів) на АЗС/АЗК Постачальника.

За умовами п. 5.8. Договору, у разі необхідності Постачальник на письмову вимогу Покупця здійснює безкоштовний обмін талонів старого зразку на талони рівнозначного номіналу нового зразку (в т.ч. закінчення терміну їх дії, у разі пошкодження, тощо) протягом 2 (двох) робочих днів без врахування коливання ціни протягом строку дії Договору, а також впродовж не менше двох років з дня постачання талонів.

З метою обміну талонів Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист від 31.05.2024 №053/01/02-1149, однак вказаний лист не був отриманий Відповідачем в точці видачі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 52.21-199 від 26.08.2021 року в частині постачання бензину згідно талонів, придбаних у відповідача, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі вартості не використаних талонів у вказаній сумі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню чатково з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, з урахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов`язання з поставки обумовленого товару на момент розгляду справи настав.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з метою обміну талонів Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист від 31.05.2024 №053/01/02-1149, однак вказаний лист не був отриманий Відповідачем в точці видачі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 5 380,80 грн.

Оскільки відповідач допустив прострочення позивачем нараховано пеню у розмірі 4 761,00 грн.

Згідно з п. 6.3.6. Постачальник зобов`язаний відшкодувати завдані Покупцю збитки, зумовлені порушенням умов Договору, відповідно до законодавства України та Договору.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за порушення термінів поставки Товару Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк Товару, за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання у розмірі 4 761,00 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Таким чином, з урахуванням п.5.8. договору, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 03.06.2024 р. по 08.10.2024 р. у розмірі 490,81 коп.

Виходячи з наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 490,81 грн.

Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, нарахував та просить стягнути з відповідача 969,67 грн. - 3 % річних та 358,33 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, позовні вимоги з урахуванням п. 5.8. договору, підлягають частковому задоволенню - 3 % річних в сумі 969,67 грн. та інфляційні втрати у сумі 67,47 грн. за період з червня 2024 р. по жовтень 2024 р.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частково.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕНЕРГО-КАРТ Україна" (вул. Солом`янська, буд.11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 32489155) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (вул. шосе Набережне, буд.2, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31725604) грошові кошти у сумі 5 380 (п`ять тисяч триста вісімдесят) грн 80 коп. 3% річних у сумі 67 (шістдесят сім) грн 47 коп, інфляційних втрат у сумі 335 (триста тридцять п`ять) грн 38 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 526 (одну тисячу п`ятсот двадцять шість) грн 87 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.12.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА