Рішення

від 23.12.2024 по справі 911/2587/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 911/2587/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 67, корпус 10; ідентифікаційний код: 35210739)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» (08136, Київська обл, Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Б. Хмельницького, буд. 11; ідентифікаційний код: 42834251)

про стягнення 53195,68 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.09.2024 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» про стягнення 53195,68 грн, з яких 37095,50 грн основного боргу, 12846,37 грн пені, 1161,03 грн 3% річних та 2092,78 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 не у повному обсязі здійснив оплату за експлуатацію майданчика для паркування, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 37095,50 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12846,37 грн, 3% річних у розмірі 1161,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 2092,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2024 позовну заяву Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» разом з доданими до неї матеріалами направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу позовну заяву Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі №911/2587/24, постановлено здійснювати розгляд справи з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

01.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що він погасив суму основного боргу. Крім того, відповідач вказав на неправильність розрахунку пені та просив зменшити її на 80%.

06.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» (сторона 2) укладено Договір №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до умов якого сторона 1 передає за плату стороні 2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Межигірська, буд. 16, що включає 13 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 1 спеціальне місце для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.1 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні 2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

У п. 3.4 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 сторонами погоджено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони 1. У випадку не підписання стороною 2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг вважається підписаним стороною 2 без зауважень.

Відповідно до п. 4.1 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в грн становить 6,50 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 загальна ціна договору становить 92612,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 цей договір вважається укладеними і набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Згідно з п. 7.2 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 не у повному обсязі здійснив оплату за експлуатацію майданчика для паркування, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 37095,50 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12846,37 грн, 3% річних у розмірі 1161,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 2092,78 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що він погасив суму основного боргу. Крім того, відповідач вказав на неправильність розрахунку пені та просив зменшити її на 80%.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За актом приймання-передачі від 24.01.2022 позивач передав відповідачу в експлуатацію паркувальний майданчик на 14 місць за адресою: м. Київ, Подільський р-н, вул. Межигірська, буд. 16.

Позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг №528 від 31.01.2023 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №1009 від 28.02.2023 на суму 2366,00 грн, копію акту надання послуг №1391 від 31.03.2023 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №2025 від 31.05.2023 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №2398 від 30.06.2023 на суму 2535,00 грн.

Вказані акти надання послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію акту надання послуг №1702 від 30.04.2023 на суму 2535,00 грн, копію акту надання послуг №2725 від 31.07.2023 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №3079 від 31.08.2023 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №3413 від 30.09.2023 на суму 2535,00 грн, копію акту надання послуг №3769 від 31.10.2023 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №4101 від 30.11.2023 на суму 2535,00 грн, копію акту надання послуг №4436 від 31.12.2023 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №216 від 31.01.2024 на суму 2619,50 грн, копію акту надання послуг №594 від 29.02.2024 на суму 2450,50 грн, копію акту надання послуг №885 від 14.03.2024 на суму1183,00 грн.

Вказані акти надання послуг не підписані відповідачем.

Втім, відповідно до п. 4.7 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 оплата проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації.

Доказів повернення відповідачем майданчика для паркування за Договором №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 у період, за який позивачем нараховано плату, матеріали справи не місять, у зв`язку з чим нарахування плати за спірний період є обгрунтованим.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем не було висловлено заперечень здійснених позивачем нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.3 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною 1 в експлуатацію стороні 2 майданчика для паркування та здійснюється стороною 2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони 1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата, не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за Договором №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 37095,50 грн., що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи.

Судом встановлено, що 24.09.2024 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 37095,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №507 від 24.09.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач погасив заборгованість за Договором №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 у заявленій до стягнення сумі (сума основного боргу у розмірі 37095,50 грн) до дати звернення позивача до суду (позов подано до канцелярії Господарського суду Київської області 26.09.2024).

Наведені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» суми основного боргу у розмірі 37095,50 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12846,37 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 5.2 Договору №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 у разі порушення стороною 2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона 1 набуває право вимоги у сторони 2 сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Перевіривши розрахунки пені, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договір №ДНП-2021-10/45 про надання майданчика для експлуатації від 29.10.2021 не містить умов, які б встановлювали інший (більший) період нарахування пені, а умова про нарахування пені за кожний день прострочення визначає механізми нарахування пені, а не період.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обгрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 6981,56 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» пені у розмірі 12846,37 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6981,56 грн.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення пені на 80%, суд не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на час апеляційного розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд зазначає, що відповідач не наводить жодного обгрунтування щодо підстав зменшення пені на 80%.

При цьому, суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» пені.

За таких обставин, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1161,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 2092,78 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» 3% річних у розмірі 1161,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 2092,78 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттехмонтаж» (08136, Київська обл, Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Б. Хмельницького, буд. 11; ідентифікаційний код: 42834251) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 67, корпус 10; ідентифікаційний код: 35210739) пеню у розмірі 6981 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) грн 56 коп., 3% річних у розмірі 1161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 2092 (дві тисячі дев`яносто дві) грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 582 (п`ятсот вісімдесят дві) грн 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак