Рішення

від 23.12.2024 по справі 910/11486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2024Справа № 910/11486/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшенс"

про стягнення 31 474,27 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (далі - позивач, Компанія) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшенс" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 31 474,27 грн., з яких: 16 248,20 грн. - основний борг за договором оренди нерухомого майна від 07.12.2021 року № 067-734/2021 (далі - Договір оренди), 2 840,10 грн. - пеня, 5 649,58 грн. - інфляційні втрати, 1 221,06 грн. - 3 % річних; 878,09 грн. - основний борг за договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди від 07.12.2021 № 067-735/2021 (далі - Договір про компенсацію витрат), 153,49 грн. - пеня, 305,32 грн. - інфляційні втрати, 65,99 грн. - 3 % річних; 2 580,51 грн. - основний борг за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.12.2021 року № 505/21-ЕН (далі - Договір про відшкодування витрат), 388,40 грн. - пеня, 944,57 грн. - інфляційні втрати, 198,96 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та положень вищевказаних укладених між сторонами договорів належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів, відшкодування витрат на утримання майна та оплати комунальних послуг, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення пені та компенсаційних виплат.

Ухвалою від 24.09.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Компанії способу та строку усунення її недоліків.

27.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 27.09.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 02.10.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11486/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, враховуючи відсутність у Товариства електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 02.10.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/11486/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 2/10, корпус 5, офіс 514.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0600292784373 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 року між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (попередня назва Компанії) (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 12, 39, 40, 41 корпусу № 14 (5-й поверх), загальною площею 89,8 м2, що розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Мельникова, 2/10 (далі - майно). Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.09.2021 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінпрайс" (копія звіту про оцінку майна - додаток 1 до договору) та становить 1 673 000,00 грн. без ПДВ.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акта приймання-передавання майна і стає невід`ємною частиною договору. Речові права на майно у орендаря виникають з моменту підписання Акта приймання-передавання.

У пункті 3.1 Договору оренди сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Якщо представник орендаря особисто не забирає рахунок у представника орендодавця, рахунок вважається врученим належним чином у разі направлення цінним листом з описом вкладення на адресу орендаря, зазначену у розділі цього договору про реквізити сторін, або повідомлену орендарем відповідно до пункту 5.11 цього договору. Неотримання рахунка не звільняє орендаря від обов`язку оплати.

Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності (пункт 3.2 Договору оренди).

Згідно з пунктом 3.3 Договору оренди вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші втрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше.

За змістом пункту 3.4 Договору оренди орендна плата за базовий місяць оренди (вересень 2021 року) становить, з урахуванням ПДВ, 18 858,00 грн.

Відповідно до пункту 3.5 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. У разі, якщо індекс інфляції становить менше 100 %, розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

Пунктом 5.2 Договору оренди встановлений обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плату за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо майна, інші витрат, в тому числі експлуатаційні, щодо утримання майна згідно з відповідним окремим договором. Самостійно оплачувати не передбачені зазначеним окремим договором витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна.

Згідно з пунктом 10.3 Договору оренди останній діє до 07.11.2024 року в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передавання майна в оренду від 17.12.2021 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду у належному технічному стані нежитлові приміщення № 12, 39, 40, 41 корпусу № 14 (5-й поверх), загальною площею 89,8 м2, що розміщені за адресою: місто Київ, вулиця Мельникова, 2/10.

Як вказувала Компанія у позовній заяві та що не спростоване відповідачем, останній не сплатив позивачу передбачений Договором оренди платіж у розмірі 16 248,20 грн. за рахунком від 23.02.2022 року № 786 (послуги з надання в оренду нежитлової нерухомості за лютий 2022 року), заборгувавши таким чином позивачу 16 248,20 грн.

Крім того, 07.12.2021 року між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено Договір про компенсацію витрат, за умовами якого Товариство зобов`язалося компенсувати Компанії плату за землю з ПДВ, залежно від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, що переданий в оренду, та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений стороною-1 з ПДВ залежно від ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, встановленої органами місцевого самоврядування згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною договору (Додаток № 1 до договору).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також скріплений печатками цих юридичних осіб.

За умовами пункту 2.2 Договору про компенсацію витрат сторона-2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони-1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони-1.

Пунктом 7.1 Договору про компенсацію витрат передбачено, що цей правочин діє з дати укладення до припинення дії Договору оренди.

У позовній заяві Компанія вказувала на те, що відповідач не сплатив у передбачений пунктом 2.2 Договору про компенсацію витрат строк заборгованість за рахунком від 23.02.2022 року № 787, у зв`язку з чим борг Товариства перед позивачем за Договором про компенсацію витрат склав 878,09 грн.

Також, 07.12.2021 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір про відшкодування витрат, за умовами якого виконавець забезпечує споживача: електричною енергією, питною водою, водовідведенням, а також проводить (за необхідністю) монтажні та інші роботи в орендованому приміщенні, а споживач зобов`язується отримати послуги та відшкодувати виконавцю витрати, пов`язані з наданням послуг згідно з умовами, викладеними в цьому договорі.

Слід зауважити, що цей правочин також підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками означених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пунктів 2.2.1-2.2.5 Договору про відшкодування витрат виконавець зобов`язаний:

- забезпечувати споживача енергоносіями у вигляді: електроенергії, питної води, забезпечувати водовідведення, а також проводити монтажні, налагоджувальні та інші роботи в орендованому приміщенні згідно з окремим кошторисом та актом виконаних робіт;

- розраховувати кількість спожитих споживачем послуг приладами обліку, встановленими у споживача, а при відсутності приладів обліку, обсяг послуг встановлюється розрахунковим шляхом;

- формувати вартість відшкодування витрат по забезпеченню енергоносіями, виходячи з калькуляції, затвердженої виконавцем у встановленому порядку, та тарифів міських енергопостачальних організацій;

- складати акти забезпечення енергоносіями, а у разі надання додаткових робіт (монтажні, налагоджувальні та інші) складати акти виконаних робіт. На підставі актів виконавець виставляє платіжні вимоги (рахунки) за спожиті енергоносії чи виконані роботи;

- надавати споживачу акт спожитих енергоносіїв, виконаних робіт (при наявності) та платіжні вимоги (рахунки).

Згідно з пунктом 2.4.2 Договору про відшкодування витрат в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, споживач зобов`язаний в день підписання договору внести на розрахунковий рахунок виконавця суму грошових коштів, яка визначена відповідно до пункту 3.4 договору.

За умовами пункту 2.4.3 Договору про відшкодування витрат споживач зобов`язаний сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії або виконані роботи (при їх наявності), не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку виконавця.

У пункті 3.4 Договору про відшкодування сторони визначили, що орієнтовна вартість відшкодування місячних витрат забезпечення енергоносіями згідно тарифів міських енергопостачальних організацій на 01.12.2021 року складає:

- електроенергія 830,41 грн. (тариф - 4,152036 грн./кВт*год, в т.ч. ПДВ - 0,692006 грн.);

- опалення 1 244,80 грн. (тариф - 1239,90316 грн./Гкал, в т.ч. ПДВ - 206,6505 грн.);

- вода та водовідведення 76,14 грн. (тариф - 25,38 грн/м3 в т.ч. ПДВ - 4,23 грн.).

Усього орієнтована вартість щомісячних витрат по Договору: 2 151,35 грн. у т.ч. ПДВ - 358,56 грн.

Відповідно до пункту 3.5 Договору про відшкодування витрат за кожен місяць виконавець розраховує обсяг та вартість відшкодування використаних енергоносіїв, а у разі надання додаткових робіт - надає акт виконаних послуг. Акти та платіжні вимоги (рахунки) споживач зобов`язаний отримати у виконавця до 15 числа, наступного за розрахунковим, місяця і впродовж трьох днів повинен належним чином оформити Акти (підписати уповноваженою особою, поставити печатку) та повернути один оформлений примірник акту виконавцю. У разі неотримання споживачем актів та платіжних вимог (рахунків) у визначений даним пунктом строк та/або відсутності (впродовж 3 днів з дня отримання) мотивованих письмових заперечень по рахунку використаних енергоносіїв і акту надання додаткових робіт, документи вважаються прийнятими споживачем, а енергоносії - надані в повному обсязі та належним чином.

Згідно з пунктом 3.6 Договору про відшкодування витрат вартість відшкодування витрат на забезпечення енергоносіями може змінюватися у зв`язку зі зміною тарифів міських енергопостачальних організацій та чинного законодавства.

У пункті 5.1. Договору про відшкодування його сторони погодили, що цей правочин набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін дії Договору оренди, лізингу або іншого виду користування приміщенням та обладнанням.

В обґрунтування пред`явлених на підставі Договору про відшкодування витрат вимог позивач зазначав, що відповідач всупереч умовам цієї угоди не сплатив вартість електричної енергії на загальну суму 2 580,51 грн. згідно з Актами від 31.01.2022 року № 135 та від 28.02.2022 року № 283 узгодження вартості комунальних послуг, спожитих орендарем, які підлягають компенсації за Договором про відшкодування витрат за січень-лютий 2022 року, у зв`язку з чим за Товариством утворився борг у вказаному розмірі.

З метою досудового врегулювання спору Компанія звернулася до відповідача з претензією від 03.04.2023 року № 2023-03-04/1322/094, в якій просила Товариство сплатити заборгованість останнього за спірними договорами у загальній сумі 19 706,50 грн. Проте, відповідач залишив вказану претензію без задоволення.

З урахуванням наведених підстав, Компанія звернулась до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір оренди, Договір про компенсацію витрат та Договір про відшкодування витрат як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи не спростований Товариством факт неналежного виконання ним обов`язків з оплати позивачу орендних платежів, компенсації податків на нерухоме майно та землю, а також відшкодування вартості комунальних послуг у загальній сумі 19 706,80 грн. (з яких: 16 248,20 грн. - основний борг за Договором оренди, 878,09 грн. - основний борг за Договором про компенсацію витрат; 2 580,51 грн. - основний борг за Договором про відшкодування витрат), суд дійшов висновку про обґрунтованість означених вимог Компанії та наявність правових підстав для їх задоволення.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вищенаведеними договорами, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 840,10 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу за Договором оренди за загальний період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року, 153,49 грн. пені, нарахованої за загальний період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року на відповідні суми заборгованості за Договором про компенсацію витрат, а також 388,40 грн. пені, нарахованої у період з 01.03.2022 року по 31.08.2022 року на суму основного боргу за Договором про відшкодування витрат згідно з наданими позивачем розрахунками.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до пункту 9.5 Договору оренди за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Згідно з пунктом 4.3. Договору про компенсацію витрат у разі порушення термінів оплати платежів, визначених в пункті 2.1, 2.2 договору, сторона-2 на вимогу сторони-1 зобов`язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.4.3 Договору про відшкодування витрат в разі несплати платежів відповідно до пункту 2.4.2 та пункту 2.4.3 договору, споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та нараховується за весь час існування боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги Компанії до відповідача про стягнення 2 840,10 грн. пені, нарахованої за порушення зобов`язання за Договором оренди, 153,49 грн. пені, нарахованої за порушення зобов`язання за Договором про компенсацію витрат, а також 388,40 грн. пені, нарахованої на заборгованість за Договором про відшкодування витрат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором оренди, Договором про компенсацію витрат та Договором про відшкодування витрат, позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірах 1 221,06 грн., 65,99 грн. та 198,96 грн., а також інфляційні втрати у сумах 5 649,58 грн., 305,32 грн. та 944,57 грн. відповідно згідно з наданим Компанією розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При перевірці наданого позивачем розрахунку вищенаведених компенсаційних виплат суд встановив, що такий розрахунок не перевищує розрахунку, здійсненого судом.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства 1 221,06 грн. 3 % річних та 5 649,58 грн. інфляційних втрат за Договором оренди, 65,99 грн. 3 % річних та 305,32 грн. інфляційних втрат за Договором про компенсацію витрат, а також 198,96 грн. 3 % річних та 944,57 грн. інфляційних втрат за Договором про відшкодування витрат.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірних сум заборгованості.

За таких обставин, оскільки, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за укладеними з Компанією договорами, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшенс" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 2/10, корпус 5, офіс 514; код ЄДРПОУ 42619973) на користь Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 2/10; код ЄДРПОУ 14307699) 16 248 (шістнадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 20 коп. основного боргу за договором оренди нерухомого майна від 07.12.2021 року № 067-734/2021, 2 840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 10 коп. пені, 1 221 (одну тисячу двісті двадцять одну) грн. 06 коп. 3 % річних, 5 649 (п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн. 58 коп. інфляційних втрат; 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 09 коп. основного боргу за договором від 07.12.2021 року № 067-735/2021 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 067-734/2021 від 07.12.2021 року, 153 (сто п`ятдесят три) грн. 49 коп. пені, 65 (шістдесят п`ять) грн. 99 коп. 3 % річних, 305 (триста п`ять) грн. 32 коп. інфляційних втрат; 2 580 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят) грн. 51 коп. основного боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.12.2021 року № 505/21-ЕН; 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 40 коп. пені, 198 (сто дев`яносто вісім) грн. 96 коп. 3 % річних, 944 (дев`ятсот сорок чотири) грн. 57 коп. інфляційних втрат, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2024 року.

Суддя В.С. Ломака