Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/10159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/10159/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юдітрейд» (вул. Соборності, 19 В, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 42036301)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноунейм Діджитал» (бул. Гавела Вацлава, буд. 38-Г, кв. 99, м. Київ, 03126; ідентифікаційний код 43195663)

про розірвання договору та стягнення 263 538, 14 грн,

Представники сторін:

від позивача: Зуб Андрій

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юдітрейд» (далі за текстом - ТОВ «Юдітрейд», Позивач, Замовник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноунейм Діджитал» (далі за текстом - ТОВ «Ноунейм Діджитал», Відповідач, Виконавець), в якій Позивач просить суд:

- розірвати договір про надання послуг з розробки програмного продукту від 21.02.2024 № 20242102, укладений між ТОВ «Юдітрейд» та ТОВ «Ноунейм Діджитал» (далі за тексом - Договір);

- стягнути заборгованість в розмірі 263 538,14 грн, яка складається із 122 220 грн - оплати за роботу за Договором щодо розробки програмного продукту SRS та дизайну сайту, 26 486 грн - оплати за роботи щодо розробки дизайну чотирьох сторінок веб-сайту та їх мобільна адаптація, 114 832, 14 грн - нарахованої пені.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору сплачено Відповідачу кошти за розробку програмного продукту та розробку дизайну чотирьох сторінок веб-сайту.

Однак, Відповідачем роботи (послуги) не надано чим допущено істотне порушення договірного зобов`язання, що на переконання Позивача є підставою для розірвання Договору та водночас є підставою для нарахування пені.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 позовну заяву ТОВ «Юдітрейд» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів: доплати судового збору в розмірі 3 028 грн; інформації щодо наявності у Позивача чи іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

22.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.09.2024.

Підготовче засідання 23.09.2024 відкладено на 14.10.2024.

Підготовче засідання 14.10.2024 не відбулося у зв`язку із замінуванням приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 підготовче засідання призначено на 04.11.2024.

Підготовче засідання 04.11.2024 відкладено на 11.11.2024.

04.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про приєднання документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 11.11.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.11.2024.

У судовому засіданні 25.11.2024 судом оголошено перерву до 09.12.2024.

04.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача в частині нарахування пені.

У підготовчому засіданні 09.12.2024 представник Позивача надав додаткові пояснення по суті поданого позову, просив суд його задовольнити.

Представник Відповідача у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.02.2024 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.2 Договору Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги щодо розробки програмного продукту - SRS та дизайну сайту (надалі - Робота / Програмний продукт) та передати результати роботи Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги у відповідності до умов цього Договору.

Згідно пункту 1.2 Договору під наданням послуг по розробці програмного продукту розуміється робота, виконана у відповідності до Технічного завдання (надалі - ТЗ), доведеного до Виконавця усно або викладеного у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5 пункту 2.1 Договору Виконавець зобов`язується:

- виконати Роботу, вказану в пункті 1.1 цього Договору на протязі трьох місяців з моменту здійснення оплати за цим договором;

- здійснювати здачу Замовнику повністю або частково виконаної Роботи (в тому числі, але не виключно, вихідні коди);

- виконувати роботи, що є предметом цього Договору, якісно та в узгоджені терміни.

Розділом 4 Договору встановлено, що загальна вартість Робіт по розробці Програмного продукту за цим Договором складає суму у гривнях, еквівалентну 3 150 дол. США.

Розрахунок за договором здійснюється протягом 7-ми робочих днів з моменту підписання договору. Оплата здійснюється у гривні по середньому комерційному курсу продажу долара США в банках України, за даними сайту minfin.com.ua на день проведення оплати.

Згідно з пунктом 3.1.6 Договору Замовник приймає належним чином надані послуги у відповідності з умовами цього Договору та Технічного завдання протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг від Виконавця.

Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що у разі порушення строків виконаних робіт Виконавець сплачує Замовнику штраф в розмірі 1 % від вартості програмного продукту за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності та є обов`язковим до виконання сторонами з моменту його підписання та скріплення печаткою сторонами і діє до 30.12.2024, а у випадку невиконання та / або неналежного виконання обов`язків за Договором до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункту 8.2 Договору).

Позивачем на виконання умов Договору сплачено Відповідачу 116 400 грн згідно платіжної інструкції від 21.02.2024 № 2770 та 5 820 грн згідно платіжної інструкції від 26.02.2024 № 2775.

14.03.2024 між Замовником та Виконавцем укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились про додаткову розробку дизайну чотирьох сторінок вебсайту та їх мобільну адаптацію.

Загальна вартість вказаної розробки дизайну чотирьох сторінок вебсайту та їх мобільної адаптації складає суму у гривнях еквівалентну 680 доларів США.

Оплата робіт за додатковою угодою здійснюється по 100% передоплаті у гривні, по середньому комерційному курсу продажу долара США в банках України, за даними сайту minfin.com.ua на день проведення оплати.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 від 14.03.2024, Виконавець зобов`язується виконати роботи вказані у цій угоді протягом календарного тижня з моменту здійснення оплати.

Факт належного та своєчасного виконання Замовником обов`язку щодо оплати додаткових робіт з розробки дизайну чотирьох сторінок вебсайту та їх мобільної адаптації підтверджується платіжною інструкцією від 18.03.2024 № 2838 на суму 26 486 грн.

Згідно доводів Позивача, роботи Відповідачем у строк до 26.05.2024 та до 18.04.2024 не виконано.

Суд зазначає, що матеріали справи також не містять доказів виконання робіт за Договором та додатковою угодою № 1 від 14.03.2024, зокрема відсутні Акти приймання-передачі наданих послуг від Виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач з метою безпосереднього врегулювання спору звертався до Виконавця із листом-претензією від 05.07.2024 № 12/09-04/001 з вимогою повернути кошти, сплачені Замовником в якості оплати Робіт за Договором і додатковою угодою № 1 від 14.03.2024, а також сплатити неустойку.

Факт отримання вищезазначеного листа-претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.07.2024, однак станом на дату звернення до суду з позовом відповідь на вищевказаний лист-претензію Виконавцем не надано.

З огляду на зазначене, Позивач зазначає про істотне порушення Відповідачем умов Договору, що в силу положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Посилаючись на положення підпункту 2.1.7 пункту 2.1 Договору, Позивач зазначає про обов`язок Відповідача повернути сплачену вартість не виконаних робіт - 122 220 грн за Договором та 26 486 грн за додаткової угодою до Договору.

Також Позивачем на підставі пункту 5.1.1 пункту 5.1 Договору нараховано пеню в розмірі 1 % відсотка від вартості програмного продукту за кожний день прострочення його здачі, що за підрахунками Позивача становить 114 832, 14 грн.

Заперечення та докази на спростування заявлених вимог Відповідачем до матеріалів справи не надано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з пунктом 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено судом вище, підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору строки надання послуг з розробки програмного забезпечення продукту згідно пункту 1.1 Договору становить 3 місяці з моменту здійснення оплати, а згідно пункту 4 додаткової угоди № 1 від 14.03.2024 - протягом календарного тижня з моменту здійснення оплати.

Оскільки докази виконання робіт за Договором у строк до 25.05.2024 та додатковою угодою від 14.03.2024 до Договору у строк до 17.03.2024 відсутні, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення умов Договору в частині строків надання послуг (виконання робіт).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зазначене вище кореспондується з положеннями статті 188 ГК України, частиною 4 та 5 якої визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою статті 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання Відповідачем робіт за Договором, суд дійшов висновку та погоджується з доводами, що Відповідачем допущено істотне порушення, що в силу частини 2 статті 651 ЦК України є підставою для його розірвання.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Що стосується правової природи коштів, які підлягають стягненню (в частині суми основного боргу) суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, Позивач стверджує, що між сторонами укладено саме договорі надання послуг, однак суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено главою 63 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Як встановлено судом вище, укладений сторонами Договір є договором підряду, який є розірваним за рішенням суду в силу зазначених вище обставин.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Відповідно до частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що правова підстава утримання Відповідачем коштів в розмірі 148 706 грн відпала, вказана сума підлягає поверненню Позивачу на підставі статті 1212 ЦК України оскільки безпідставно утримується Відповідачем.

Що стосується нарахування Позивачем пені на підставі підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Договору, суд зазначає, що таке нарахування є правомірним та обґрунтованим оскілки Відповідачем допущено прострочення виконання договірного зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2 та 3 статті 549 ЦК України).

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені за період з 26.05.2024 по 31.07.2024 та з 18.03.2024 по 31.07.2024, суд зазначає, що здійснені нарахування є арифметично вірними та обґрунтованими, а відтак підлягають стягненню з Відповідача.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставин, враховуючи порушення Відповідачем договореного зобов`язання чим допущено істотне порушення умов останнього, заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юдітрейд» - задовольнити.

2. Розірвати договір про надання послуг з розробки програмного продукту від 21.02.2024 № 20242102, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юдітрейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноунейм Діджитал».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноунейм Діджитал» (бул. Гавела Вацлава, буд. 38-Г, кв. 99, м. Київ, 03126; ідентифікаційний код 43195663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юдітрейд» (вул. Соборності, 19 В, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 42036301) заборгованість - 148 706 (сто сорок вісім тисяч сімсот шість) грн 00 коп, пеню - 114 832 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 14 коп та судовий збір - 3 953 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн 07 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 23.12.2024

Суддя Антон ПУКАС