Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/9565/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 910/9565/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Репкіна Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/9565/24

за позовом Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ЄДРПОУ 04055009)

до відповідача Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 45, ЄДРПОУ 21602826)

про визнання недійсним та скасування рішення, -

за участю представників:

від позивача - Мукоїди І.Г.,

від відповідача - Ігнатова Н.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради (далі - Позивач) з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 30.05.2024 у справі № 386/60/56-рп/к.24

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9565/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2024.

03.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив.

У підготовчому засіданні 04.09.2024 по справі № 910/9565/24 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву до 02.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі 06.11.2024

04.11.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2024.

25.11.2024 через систему "Електронний суд" від Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради надійшла заява, в якій представник просить забезпечити його участь у судовому засіданні, яке призначене на 04.12.2024 о 16:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 Заяву представника Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити. Забезпечити участь представника Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Мукоїди Інни Ігорівни у розгляді справи № 910/9565/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за електронною адресою для реєстрації - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з відсутністю електроенергії судове засідання, призначене на 04.12.2024, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 призначено засідання у справі № 910/9565/24 на 11.12.2024.

11.12.2024 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

11.12.2024 у судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо позовних вимог позивача та у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 11.12.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2021 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради (далі - Виконавчий комітет) прийнято рішення №167, яким затверджено інформаційну та технологічну картки адміністративної послуги, що надається через Центр надання адміністративних послуг при Білоцерківській міській раді щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності (далі - картки).

Інформаційною карткою встановлено, що результатом надання адміністративної послуги є видача рішення Виконавчого комітету про встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності передбачені умови отримання вищевказаної адміністративної послуги.

Пунктом 1 технологічної картки адміністративної послуги передбачено етапи опрацювання звернення про надання адміністративної послуги, відповідальні за етап посадові особи/структурний підрозділ тощо.

30.05.2024 Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 60/62-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі № 386/60/56-рп/к.24, яким:

1. визнано дії Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, які полягають у встановлені інформаційною та технологічною картками адміністративної послуги, що надається через Центр надання адміністративних послуг при Білоцерківській міській раді щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності, затверджених рішенням Виконкому від 09.03.2021 № 167, неправомірних вимог для суб`єктів господарювання, в тому числі некомунальної форми власності, щодо надання переліку документів для встановлення їх режиму роботи, а також підстав для відмови у встановленні такого режиму роботи, які не передбачені чинним законодавством України, порушенням, передбаченим частиною першою статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку7 реалізації товарів і надання послуг на території Білоцерківської міської територіальної громади Київської області;

2. Зобов`язано виконавчий комітет Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04055009; Київська обл., м. Біла Церква), у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 1 цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням з підстав викладених у ньому, звернувся 02.08.2024 до Господарського суду міста Києва.

У позовній заяві, позивач, зокрема зазначає, що рішення відповідач обгрунтовує, зокрема, наступним:«(65) Разом з тим, чинним законодавством не надано повноваження органам місцевого самоврядування щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій, які не належать до комунальної власності, без погодження такого режиму із власником, як і скасування такого. (66) Тобто режим роботи підприємств, установ, організацій сфери обслуговування суд 'єкти господарювання (власники) встановлюють самостійно, в інших випадках орган місцевого самоврядування звертається до суб`єкта господарювання з метою погодження режиму роботи, а не навпаки.».

Позивач також зазначає, що у підпункті 4 пункту «б» частини першої статті ЗО Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Крім того, пунктом 13 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торгового обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 15 червня 2006 №833 (далі - Порядок №833), визначено, що режим роботи торговельного об`єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб`єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування. Зі змісту наведених правових норм, як зазначає позивач, вбачається, що встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування можливе лише за погодженням власників цих організацій. Тобто орган місцевого самоврядування не може самостійно визначати режим роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування некомунальної форми власності. Разом з тим, вищенаведеними нормами права не передбачено беззаперечного права об`єкта господарювання, що здійснює торгівельну діяльність, самостійно встановлювати режим торговельного об`єкту або ресторанного господарства, а визначено, що такий режим встановлюється виконавчим органом міської ради за погодженням з власником цього магазину. При цьому, форма або порядок цього погодження діючим законодавством не визначені.

Позивач зазначає, що Виконавчий комітет-це колегіальний орган, що утворюється за рішенням ради та відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Таким чином, з метою забезпечення належної організації та упорядкування роботи Виконавчого комітету та інших виконавчих органів Білоцерківської міської ради, надання повної та всебічної інформації про порядок надання вищевказаними органами відповідних послуг та про прийняття відповідних рішень. Виконавчим комітетом прийнято рішення про затвердження інформаційних та технологічних карток. Зазначене вище спростовує твердження Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доводить, що останній невірно трактував положення підпункту 4 пункту б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, позивач зазначає, що органи місцевого самоврядування наділені правом здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування; незалежно від форм власності. Законодавство покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, санітарними нормами біля жилих будинків і на прибудинкових територіях. Враховуючи законодавчо встановлене право органу місцевого самоврядування щодо здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності повноваження щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, як недопущення випадків правопорушень, хуліганства та порушень Правил додержання тиші на території та у громадських місцях міста Білої Церкви узгоджується з положеннями підпункту 4 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 1 Порядку № 833. Отже, Виконавчий комітет діяв на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні, а Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України помилково дійшло висновку щодо відсутності таких повноважень та відповідно створення антиконкурентного середовища.

03.09.2024 Відповідачем подано Відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти викладених у ній доводів та вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина друга статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону (стаття 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (стаття 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі повноваження: власні (самоврядні) - встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад (підпункт 9 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»); делеговані - встановлення за погодженням з власниками зручного режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності (підпункт 4 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). акти ради, міського голови, виконавчого комітету, прийняті в межах своєї компетенції, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (стаття 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 режим роботи торгівельного об`єкта та закладу ресторанного господарства, що належать до комунальної власності, встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства; для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб`єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.

Відповідно до Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 24.07.2002 №219: режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб`єктом господарювання самостійно, крім закладів ресторанного господарства, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, режим роботи яких установлюється виконавчими органами сільських, селищних та міських рад. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб`єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією (п. 1.7). Відповідно до Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1996 № 369 - режим роботи об`єктів дрібнороздрібної торговельної мережі встановлюється суб`єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування. Отже, затверджені Виконкомом Картки встановлюють неправомірні вимоги для суб`єктів господарювання, в тому числі некомунальної форми власності, щодо надання переліку документів для встановлення їх режиму роботи, а також підстав для відмови у встановленні такого режиму роботи, які не передбачені чинним законодавством України.

Позивач правом, передбаченим ст. 166 ГПК України на подання Відповіді на Відзив не скористався.

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копію: супровідного листа Північного міжобласного і територіального відділення Антимонопольного комітету від 31 травня 2024 року №60-02/2609е; рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 30 травня 2024 року у справі 386/60/56-рп/к.24; конверту поштового відправлення трек-код 06 009 2670 7067; рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської і ради від 09 березня 2021 року №167; рішення Білоцерківської міської ради від 28 вересня і 2017 року №1445-37-VII; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; розпорядження міського голови від 23 вересня 2020 року №200 «Про внесення змін до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо самопредставництва виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області»; матеріалів справи № 368/60/56-рп/к.24 (долучених на електронному носії).

Судом під час розгляду даної справи з`ясовувалося у сторін чи ознайомлені вони з усіма поданими до матеріалів справи документами.

Сторонами було повідомлено про ознайомлення ними з усіма наявними у справі матеріалами та доказами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Суд зазначає, що вчинення суб`єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб`єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Матеріалами справи встановлено, що Білоцерківська міська рада включена до Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є юридичною особою з організаційно-правовою формою-орган місцевого самоврядування. Ідентифікаційний код юридичної особи 26376300. Місцезнаходження: 09100. Київська обл.. м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15. Вид діяльності за КВЕД 84.11 Державне управління загального характеру.

Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є юридичною особою з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування. Ідентифікаційний код юридичної особи 04055009. місцезнаходження: 09100. Київська обл.. м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15. Вид діяльності за КВЕД 84.1 1 Державне управління загального характеру.

Отже, відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Білоцерківська міська рада та Виконком входять до системи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформовані, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 826/24716/15, від 8 травня 2018 року у справі № 2а-836/11, від 22 травня 2018 року у справі № 308/5046/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 635/5075/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 369/7712/14-а та від 9 листопада 2018 року у справі № 569/17259/15-а.

Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку відображений у статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до підпункту 2 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні та делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Підпунктом 9 пункту «а» частини першої цієї статті встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні повноваження) належать встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Разом з цим, у підпункті 4 пункту «б» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Пунктом 13 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (далі - Порядок № 833), визначено, що режим роботи торговельного об`єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб`єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування можливе лише за погодженням власників цих організацій. Тобто орган місцевого самоврядування не може самостійно визначати режим роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування некомунальної форми власності.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2018 року у справі № 712/10854/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 164/1666/16-a, від 22 жовтня 2020 року у справі № 804/1681/18 та від 27 травня 2021 року у справі № 691/1305/16-а.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Виконкому від 09.03.2021 № 167 затверджено інформаційну та технологічну картки адміністративної послуги, що надасться через Центр надання адміністративних послуг при білоцерківській міській раді щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території білоцерківської міської територіальної громади підприємств. установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності (далі разом - Картки).

Інформаційною карткою адміністративної послуги - видача рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності передбачено наступні умови отримання цієї послуги.

Пунктом 1 технологічної картки адміністративної послуги результат надання адміністративної послуги - видача рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режим) роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності передбачено, що одним з етапів надання цієї послуги є прийом і перевірка пакету документів, реєстрація заяви.

Згідно технологічної картки адміністративної послуги «перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, а також вимоги до них»: заява; копія свідоцтва (виписка) про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця; копія витягу з реєстру платників податку; копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (паспорта громадянина України: сторінки 1, 2, 11; паспорта громадянина України, у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (копії лицьової та зворотної сторін) або іншого документу, що посвідчує особу; копію картки фізичної особи-платника або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Якщо через релігійні переконання фізична особа відмовилась від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, додатково подається копія сторінки паспорту з відміткою про таку відмову; у разі звернення уповноваженої особи - документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені заявника: копії ліцензій (за умовою, коли діяльність потребує ліцензування) з відміткою про реєстрацію ліцензії (алкоголь, тютюн) по місцю здійснення підприємницької діяльності; копія статуту (для юридичних осіб): копія договору оренди, суборенди приміщення, право власності на нерухоме майно; копія правовстановлюючого документи на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку, договір оренди землі, договір на встановлення особистого строкового сервітуту тощо): копія документа що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації приміщення (для закладів ресторанного господарства): копія договору суб`єктів господарювання закладів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення про надання послуг з вивезення побутових відходів: копія рішення (витята) виконавчого комітету білоцерківської міської ради про переведення з житлового в нежитлове приміщення: копія паспорта прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (павільйон, кіоск); фото об`єкта.

Отже, затверджені Виконкомом Картки встановлюють неправомірні вимоги для суб`єктів господарювання, в тому числі некомунальної форми власності, щодо надання переліку документів для встановлення їх режим) роботи, а також підстав для відмови встановленні такого режиму роботи, які не передбачені чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду Комітетом справи 368/60/56-рп/к.24 встановлено, що за результатами аналізу листів, якими протягом 2022 року - квітня 2024 року Виконком повідомляв суб`єктів господарювання не комунальної форми власності (зокрема ФОП Забарій Л.В. та ФОП Удовик А.П.) про результати розгляд) їх заяв про видачу рішення Виконкому про встановлення за погодженням з власниками зручною для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності, а також витягів із протоколів засідань Виконкому щодо порушених питань (зокрема погодження режиму роботи закладу торгівлі ФОП Адамець В.П.). Відділенням встановлено, що причинами відмови у встановленні режиму роботи є не підтримання членами Виконкому при розгляді на засіданні питання про встановлення режиму роботи відповідних закладів сфери обслуговування (без зазначення будь-яких інших конкретних причин не підтримання таких питань). Крім того, листом від 03.05.2024 № 1544/0111 (вх. Відділення від 06.05.2024 №60-01/1720) Виконком зазначив, що рішення Білоцерківської міської ради від 09.03.2021 № 167 «Про затвердження інформаційної та технологічної картки адміністративної послуги, що надається через Центр надання адміністративних послуг при Білоцерківській міській раді щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності» є чинним, зміни до нього не вносились. Інформація щодо оскарження зазначеного рішення у судовом) порядку суб`єктами господарювання, в тому числі некомунальної форми власності, у Виконкому відсутня.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до частині першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Вказане вище свідчить, що дії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, які полягають у встановленні інформаційною та технологічною картками адміністративної послуги, що надасться через Центр надання адміністративних послуг при Білоцерківській міській раді щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності, затверджених рішенням Виконкому від 09.03.2021 № 167, неправомірних вимог для суб`єктів господарювання, в тому числі некомунальної форми власності, щодо надання переліку документів для встановлення їх режиму роботи, а також підстав для відмови у встановленні такого режиму роботи, які не передбачені чинним законодавством України, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 3 статті 30 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів і надання послуг на території Білоцерківської міської територіальної громади Київської області.

Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством не надано повноваження органам місцевого самоврядування щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організації які не належать до комунальної власності, без погодження такого режиму із власником, як і скасування такого. Тобто орган місцевого самоврядування не може самостійно визначати режим роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування некомунальної форми власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 160/17941/21.

За вказаних обставин, суд погоджується з висновками відповідача про те, що виконавчий комітет Білоцерківської міської ради своїми діями, які полягають у встановленні інформаційною та технологічною картками адміністративної послуги, що надається через Центр надання адміністративних послуг при Білоцерківській міській раді щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території Білоцерківської міської територіальної громади підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності, затверджених рішенням Виконкому від 09.03.2021 № 167 неправомірних вимог для суб`єктів господарювання, в тому числі некомунальної форми власності, щодо надання переліку документів для встановлення їх режиму роботи, а також підстав для відмови у встановленні такого режиму роботи, які не передбачені чинним законодавством України, вчинив порушення, передбачене частиною першою статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку реалізації товарів і надання послуг на території Білоцерківської міської територіальної громади Київської області.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, не перебираючи на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами згаданого комітету (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 924/532/17).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

В контексті вищенаведеного, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів»,

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Суд зазначає, що при розгляді справи № 360/60/56 рп/к.24 відповідачем повністю з`ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене вище, підстави для визнання недійсним та скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» від 30.05.2024 №60/62-р/к у справі № 360/60/56 рп/к.24 - відсутні.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради відмовити повністю.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення, з урахуванням ч. 4 ст. 116 ГПК України, складено та підписано 23.12.2024.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА