Рішення

від 23.12.2024 по справі 911/2782/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2782/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом військової частини НОМЕР_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІЛ ІКС ГРУП"

про стягнення пені,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

15 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІЛ ІКС ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення пені в сумі 134 202,34 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору про закупівлю товару №26 від 08.11.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз`яснено, що в строк до 21.11.2024 року він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду від 21.10.2024 року про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу до його електронного кабінету 21 жовтня 2024 року.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 21.10.2024 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 21 жовтня 2024 року.

Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

08 листопада 2022 року між військовою частиною НОМЕР_1 (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІЛ ІКС ГРУП" (далі - відповідач) укладений договір про закупівлю товару №26 (далі - договір), згідно з умовами якого, відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, зазначений у специфікації (додаток 1 до договору), а позивач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Найменування товару: куртка костюма утеплювача (фліс) ТУ 14.1-108-00034022:2016 та комплекти зимові (куртку вітроволгозахисну зимові (КВВЗ) ТУ 14.1-134-00034022-2016 (зі сповіщенням про зміни №5), штани вітровологозахисні зимові (ШВВЗ) ТУ 14.1-135-00034022-2016 (з повідомленням про зміни №4), код ДК 021:2015» 18110000-3 - формений одяг (форма (комплект : штани та куртка зимова з водовідштовхуючим покриттям) (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору, кількість, ціна за одиницю товару зазначається у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1).

Відповідно до п. 3.5. договору, розрахунки за товар здійснюються після фактичної поставки товару (на підставі видаткової накладної) кожної партії протягом 10 (десяти) робочих днів.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що поставка товару здійснюється до 20.11.2022. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від подальшого повного виконання зобов`язань за даним договором.

Приймання-передача товару по кількості, якості та асортименту, згідно умов даного договору, відбувається відповідно до накладної, яка підписується працівниками позивача та відповідача, що мають повноваження та відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень для виявлення можливих недоліків товару в момент передачі (п. 5.7. договору).

Згідно з п. 5.8. договору, право власності на товар та ризик випадкової його загибелі переходить до позивача з моменту приймання товару позивачем за видатковою накладною.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до « 20» листопада 2022 року (включно), якщо інше не встановлено договором, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

09 листопада 2022 року, сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про закупівлю товару №26 від 8 листопада 2022 р. (далі - додаткова угода №1), відповідно до умов якої, сторонами були внесені зміни, зокрема, до п. 5.3. договору, та він викладений в наступній редакції: «Поставка товару здійснюється до 20.12.2022. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від подальшого повного виконання зобов`язань за даним договором».

Також, згідно з додатковою угодою №1, внесені зміни до п. 10.1. договору та він викладений у наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2022 року (включно), якщо інше не встановлено договором, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором».

Додатком 1 до договору №26 від « 08» листопада 2022 року є специфікація №1 (далі - специфікація №1), відповідно до якої, відповідач зобов`язувався поставити куртки костюма утеплювача (фліс) ТУ 14.1-108- 00034022:2016, а також комплекти зимові (куртку вітровологозахисну зимову (КВВЗ) ТУ 14.1-134-00034022-2016 (зі сповіщенням про зміни №5) та штани вітровологозахисні зимові (ШВВЗ) ТУ 14.1-135-00034022-2016 (з повідомленням про зміни №4)), а позивач зобов`язувався прийняти товар зазначений в цій специфікації.

№ п/ пНайменування послугОд. виміруКількістьЦіна без ПДВ, грнСума без ПДВ, грн1Комплекти зимові (куртка вітровологозахисна зимова (КВВЗ) ТУ 14.1-134-00034022- 2016 (зі сповіщенням про зміни №5) та штани вітровологозахисні зимові (ШВВЗ) ТУ 14.1-135- 00034022-2016 (з повідомленням про зміни №4))шт3000760022 800 0002Куртка костюма утеплювача ТУ 14.1-108-00034022:2016 (розмірна сітка див. (специфікація №3 зі змінами)шт19991168,102 335 031,903Куртка костюма утеплювача ТУ 14.1 -108-00034022:2016 (розмірна сітка див. (специфікація №4 зі змінами)шт11006,121006,12Разом без ПДВ:25 136 038,02ПДВ:-

Загальна вартість 25 136 038,02 (двадцять п`ять мільйонів сто тридцять шість тисяч тридцять вісім гривень та дві копійки).

За твердженнями представника позивача, відповідач поставив позивачу товар із порушенням передбачених умовами договору строків, тому він, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 134 202,34 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, зокрема, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Так, відповідно до п. 5.3. договору, поставка товару здійснюється до 20.12.2022. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від подальшого повного виконання зобов`язань за даним договором

Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на суму 25 136 038,02 грн., що підтверджується видатковими накладними: №5 від 12.12.2022 року, на суму 3 771 924,90 грн.; №6 від 13.12.2022 року, на суму 2 280 000,00 грн.; №7 від 21.12.2022 року, на суму 3 694 113,12 грн.; №10 від 28.12.2022 року, на суму 15 390 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, відповідач поставив позивачу товар згідно з видатковими накладними №7 від 21.12.2022 року, на суму 3 694 113,12 грн. та №10 від 28.12.2022 року, на суму 15 390 000,00 грн., із порушенням строків, встановлених умовами договору.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №1661/11432 від 15.07.2024 року, в якій просив сплатити 134 202,34 грн. пені.

Ця претензія позивача була направлена відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення поштовим відправленням №1740003202345, що підтверджується накладною та описом вкладення в цінний лист, копії яких долучені до матеріалів справи, та була отримана відповідачем 23 липня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідач пеню не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 134 202,34 грн. пені.

Як вбачається з довідки Міністерства оборони України №188/22 від 14.03.2022 року, копія якої долучена до матеріалів справи, організаційно-правовою формою позивача за КОПФГ є: 425 державна організація (установа, заклад); види економічної діяльності за КВЕД: О 84.22 діяльність у сфері оборони.

Згідно з п. 6-1 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на забезпечення функціонування установ та закладів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, Служби безпеки України, органів цивільного захисту, які перебувають у державній власності.

Відповідно до п. 22-5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у період дії воєнного стану та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, забезпечення національної безпеки, заходів територіальної оборони, підтримки місцевої інфраструктури, соціального захисту населення органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації (у разі їх утворення) можуть приймати рішення про здійснення, як виняток з положень частини другої статті 85 цього Кодексу, видатків, не віднесених до відповідних місцевих бюджетів цим Кодексом, і видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів. Такі видатки здійснюються шляхом надання міжбюджетного трансферту з відповідного місцевого бюджету.

Згідно з п. 1 наказу Міністерства фінансів України №1691 від 22.12.2011 року, затверджений порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (далі - Порядок).

Пунктом 1.2. Порядку встановлено, що у цьому порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, Єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (далі - Єдиний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, обліку та надання інформації про розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Відповідно до п. 1.3. Порядку, дія цього порядку поширюється на розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевих бюджетів, відокремлені структурні підрозділи розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів), до яких застосовуються вимоги бюджетного законодавства, визначені для розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів).

Судом встановлено, що позивач включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що підтверджується довідкою УДКСУ у Деснянському районі м. Києва про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 16.06.2022 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з п. 6.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.3. договору, зокрема, поставка товару здійснюється до 20.12.2022.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року в справі №803/350/17, від 25.04.2018 року в справі №815/4720/16, від 13.06.2018 року в справі №815/1298/17, від 14.08.2018 року в справі №803/1387/17, від 28.08.2018 року в справі №814/4170/15, від 08.10.2018 року в справі №927/490/18).

При цьому, відповідно до постанови Верховного Суду від 10.07.2018 року в справі №927/1091/17, день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов`язання не є.

Так, розмір пені:

- згідно з видатковою накладною №7 від 21.12.2022 року, враховуючи суму боргу в розмірі 3 694 113,12 грн. та період заборгованості з 21 грудня 2022 року до 22 грудня 2022 року, що складає 2 дні (оскільки позивач отримав товар 23 грудня 2022 року), становить 7 388,22 грн.;

- згідно з видатковою накладною №10 від 28.12.2022 року, враховуючи суму боргу в розмірі 15 390 000,00 грн. та період заборгованості з 21 грудня 2022 року до 27 грудня 2022 року, що складає 7 днів, становить 107 730,00 грн.,

а разом 115 118,22 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позов задоволений частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. 6-1 ч. 1 ст. 87, п. 22-5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2 ст. 180, ст. 181, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, п. 2 ч. 2, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 212, ст. ст. 251, 253, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, абз 1 ч. 1 ст. 617, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 638, ст. 663, ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, ст. 223, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 4 ст. 240, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов військової частини НОМЕР_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІЛ ІКС ГРУП" про стягнення пені.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ХІЛ ІКС ГРУП" (09150, Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, вулиця Європейська, будинок 59, ідентифікаційний код 44882946)) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 115 118,22 грн. (сто п`ятнадцять тисяч сто вісімнадцять грн. 22 коп.) пені та 2 077,92 грн. (дві тисячі сімдесят сім грн. 92 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 23.12.2024 року.

Суддя С. Грабець