Рішення

від 23.12.2024 по справі 911/145/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/145/24

Господарський суд Київської області в складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №911/145/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. біла Церква, вул. Андрія Шептицького, буд. 2)

про стягнення 26980,58 грн

без повідомлення (виклику) сторін.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради (далі відповідач) про стягнення 26980,58 грн, з яких 18169,15 грн основного боргу, 2683,07 грн пені, 906,47 грн 3% річних та 5221,89 грн інфляційних втрат, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 09.12.2021 №1077/2021 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк, встановлений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/145/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ст.250 Господарського процесуального кодексу України, без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 29.01.2024 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 20.02.2024 в його електронному кабінеті (модуль Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»).

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 29.01.2024 строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п.26 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236» (надалі: «Постанова КМУ №1102»).

Пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов`язання АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», що підтверджується:

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000039MJC00B;

- формою 10 від оператора ОГРМ «Київоблгаз», у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач з ЕІС-кодом 56XS000039MJC00B;

- повідомленням про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»;

- листом оператора ГТС від 15.11.2023 №ТОВВИХ-23-16379 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

З вказаних документів вбачається, що відповідач спожив із ресурсу постачальника «останньої надії» природний газ у період з 01.11.2021 по 31.10.2021 в обсязі 0,33451 тис.куб.м на суму 5619,77 грн та з 01.12.2021 по 30.12.2021 в обсязі 0,33399 тис.куб.м на суму 18169,15 грн.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п.3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Публічна оферта відбулась 30.07.2020 шляхом опублікування на офіційному сайті Позивача типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважаться укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Акцепт відбувся 09.12.2021 через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.

Так, відповідно до п. 4.2. розділу IV публічного Типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМУ №1102.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового договору, що постачався Позивачем як постачальником «останньої надії» для споживачів, що є бюджетними установами у період з 1 жовтня по 30 листопада 2021 становить 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ.

Порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином, укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для його виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Отже, правовідносини між споживачем та постачальником після укладення договору регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, а саме Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Позивачем належним чином та в повному обсязі виконано зобов`язання за договором, у строк та порядку, передбачені Типовим договором, зокрема було поставлено відповідачу природний газ у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 в обсязі 0,33451 тис.куб.м на суму 5619,77 грн, що підтверджується актом приймання передачі природного газу №19122, та з 01.12.2021 по 30.12.2021 в обсязі 0,33399 тис.куб.м на суму 18169,15 грн, що підтверджується актом приймання передачі природного газу №30944. Отже, загальна сума за поставлений позивачем відповідачу природний газ на виконання умов Типового договору за загальний період з 01.11.2021 по 30.12.2021 складає 23788,92 грн. Перелічені вище документи наявні в матеріалах справи.

На оплату вартості поставленого природного газу позивачем сформовано та виставлено відповідачу рахунки на оплату №31956 на суму 5619,77 грн та №1576 на суму 18169,15 грн.

Відповідач за поставлений природний газ за загальний період з 01.11.2021 по 30.12.2021 розрахувався частково у сумі 5619,77, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача в АТ «Ощадбанк» за період з 01.11.2021 по 15.11.2023.

Отже, неоплаченим залишається природний газ, поставлений позивачем відповідачу у період з 01.12.2021 по 30.12.2021 за актом приймання передачі природного газу №30944 на суму 18169,15 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 26.07.2022 №119/4.3-10063-2022 про повну оплату вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу у розмірі 18169,15 грн до 09.08.2022. Направлення зазначеної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 27.07.2022 №0505088466820 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.07.2022.

Проте відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, за поставлений за вказаним вище договором природний газ в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 18169,15 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

У зв`язку з тим, що оплату за поставлений природний газ по вказаному вище акту приймання-передачі природного газу відповідач не виконав, чим порушив умови договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2683,07 грн пені за загальний період прострочки з 01.02.2022 по 01.08.2022.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.5. Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 906,47 грн 3% річних за загальний період прострочки з 01.02.2022 по 01.08.2022 та 5221,89 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 01.02.2022 по 30.09.2023, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат відповідають вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позову в цій частині є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 18169,15 грн основного боргу, 2683,07 грн пені, 906,47 грн 3% річних та 5221,89 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Інших судових витрат для їх покладення на відповідача позивач не заявив.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради про стягнення 26980,58 грн, з яких 18169,15 грн основного боргу, 2683,07 грн пені, 906,47 грн 3% річних та 5221,89 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. біла Церква, вул. Андрія Шептицького, буд. 2, ідентифікаційний код 03346696 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 18169 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн 15 коп. основного боргу, 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 07 коп. пені, 906 (дев`ятсот шість) грн 47 коп. 3% річних, 5221 (п`ять тисяч двісті двадцять одну) грн 89 коп. інфляційних втрат та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.12.2024.

Суддя О.О. Третьякова