Рішення

від 18.12.2024 по справі 914/2579/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа № 914/2579/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Б.І. Мельник, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького», м. Львів

про стягнення 20977,86 грн заборгованості за поставлений природний газ у квітні 2024 року.

за участю представників:

від позивача: Кемінь В.В.;

від відповідача: Зотов Н.М..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького» про стягнення 20977,86 грн заборгованості за поставлений природний газ у квітні 2024 року, з яких: 19046,82 грн - основна заборгованість, 143,64 грн - 3% річних, 1241,57 грн - пеня та 535,85 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.100.2024, справу №914/2579/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 24.10.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено судове засідання на 20.11.2024.

29.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 29.10.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 20.11.2024 о 14:00 год, у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№26244/24).

Ухвалою від 30.10.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2579/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 30.10.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№26333/24).

06.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 06.11.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№26879/24).

08.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.11.2024) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№27022/24).

11.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 08.11.2024) від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№27114/24), у яких позивач повідомив суду про те, що через механічну помилку останнім некоректно зазначено суму пені та інфляційних втрат, які він просить стягнути з відповідача на свою користь. Відтак, замість зазначеної у позові суми пені у розмірі 1241,57 грн вірною є 1251,57 грн, а замість зазначеного позивачем розрахунку, правильним є 535,83 грн.

12.11.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 11.11.2024) від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№2729/24).

У судове засідання 18.12.2024 у режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 18.12.2024 з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні таких.

Згідно з положеннями частини 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

У судовому засіданні 18.12.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 18.12.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг№880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Таким чином, позивач наголосив на тому, що між ним та відповідачем укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501.

На підтвердження своїх доводів, позивач стверджує про факт включення відповідача до Реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії», що на його думку підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q (форма №10) від оператора ГРМ, листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-14025 від 12.09.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-кодом 56XQ00010IBBK00Q.

Позивач стверджує, що ним було належним чином виконано у повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та порядок передбачений таким, у період з 16.04.2024 по 23.04.2023 рік.

Однак, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вважає, що відповідач у свою чергу належно не виконав свої зобов`язання щодо своєчасності оплати поставленого природнього газу у період з 16.04.2024 по 23.04.2024 об`ємом 0,84435 тис. куб. м. на суму 19046,82 грн, чим порушив умови п. 4.4. договору.

Крім того, позивач, покликаючись на п. 4.5 договору, вказує, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за договором, позивачем здійснено нарахування пені за неналежне виконання відповідачем умов договору на суму 1251,57 грн, 3% річних у розмірі 143,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 535,83 грн, а разом на суму 20977,86 грн заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У відповіді на відзив (вх.№27022/24 від 08.11.2024) позивач заперечив щодо твердження відповідача у відзиві про те, що ОСББ фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем виступає колективним споживачем природнього газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирних будинків, а також не погоджується з тим, що відповідач вважає, що постачання газу повинно було відбуватися по фіксованій вартості як для побутових споживачів.

Аргументи відповідача.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідач скерував на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№26879/24 від 06.11.2024) у якому зазначив, що оскільки позивач на його думку, свідомо не враховував той факт, що ОСББ є колективним споживачем, а відтак до ОСББ не може застосовуватись вартість природнього газу, як для непобутових споживачів.

Разом з тим, представник відповідача наголосив на тому, що між сторонами вже виникали спірні правовідносини за інші періоди споживання відповідачем природнього газу. Отже, відповідач наполягав на тому, що позивачу вже відомо про висновки суду, відображені у рішеннях Господарського суду Львівської області від 21.11.2023 у справі №914/1880/23 та від 19.09.2024 у справі №914/1877/24.

Одночасно, відповідачем не заперечується факт споживання природнього газу в обсяг, зазначених позивачем за спірний період у квітні 2024 року. Відповідач зазначає про те, що погоджується сплатити наявну у нього заборгованість за спожитий газ у випадку перерахування ціни такого за тарифами для побутових споживачів, що діяли у період з 16.04.2024 по 23.04.2024 за ціною 7,95689 за 1 м. куб. (з урахуванням вартості послуги з транспортування природнього газу та ПДВ).

Представник відповідача також надав відомості про те, що на балансі ОСББ «Квартал на Головацького» обліковується дахова котельня. Теплопостачання (опалення, підігрів гарячої води) здійснюється за допомогою цієї дахової котельні, яка за рахунок спалення палива (природнього газу) здійснює/ виробляє теплопостачання учасникам об`єднання.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх.№27291/24 від 12.11.2024) представник відповідача не погоджується із твердженням позивача, а відтак, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природнього газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природнього газу.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» підтверджується листом оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q, довідкою форми 10, виданою ТОВ «Газопостачальні мережі України», відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Згідно з п. 1 розділу VI Правил постачання природнього газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРУКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі Правила), договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу IV, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання природнього газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природнього газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з п. 1.1 договору, цей Типовий договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природнього газу споживачу постачальником «останньої надії» (далі- постачальник).

Відповідно до п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природнього газу» та Правил постачання природнього газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496 (далі- Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.

Згідно з п. 1.3. договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу та відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) днем початку постачання природнього газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов`язується постачати природній газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природнього газу в розмірі, строки та порядку, що передбачені цим договором.

Розділ III договору передбачає перелік умов постачання, а саме: пункт 3.1. договору передбачає, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи; у відповідності до п. 3.2. договору, підставами для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.

У п. 3.3. договору закріплюється умови щодо яких період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пункт 3.4. договору зазначає, що постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1. розділу IV цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Відповідно до п. 4.2. договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що міститься в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 2 глави 7 розділу XII Кодекс ГТС передбачено, що у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1102.

Постановою КМУ №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

У відповідності до п. 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу на цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. договору закріплено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як стверджує позивач, на виконання вказаного пункту ним направлялись на адресу відповідача рахунок на оплату поставленого природного газу №15880 від 10.05.2024 року на суму 19046,82 грн разом з ПДВ (сальдо(борг) на 10.05.2024 становить 413214,16 грн. Однак, відповідачем не здійснено оплату за спожитий газ за квітень 2024 у розмірі 19046,82 грн.

Відповідно до п. 4.5. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

З 16.04.2024 по 23.04.2024 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,84435 тис. куб. м на суму 19046,80 грн з ПДВ, а відповідач не здійснив оплату за поставлений газ згідно рахунку на оплату №15880 від 10.05.2024 та не підписав акт приймання-передачі природного газу №8050 від 30.04.2024.

Згідно з п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

На час подання позову, доказів оплати поставленого природного газу у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду з матеріально-паровою вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставку природного газу у розмірі 19046,82 грн, пені 1251,57 грн; 3% річних 143,64 грн; інфляційних втрат 535,83 грн.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Пункт 11.3. договору передбачає, що протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо Споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

04.06.2024 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернувся до відповідача з вимогою №119/4.1.2-29167-2024 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії», де просив сплатити 413214,16 грн заборгованості станом на 04.06.2024 терміном до 18.06.2024 року. Докази надіслання містяться у матеріалах справи.

01.07.2024 року відповідач скерував на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» відповідь на вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ від 04.06.2024 №119/4.1.2-29167-2024, де повідомив про те, що вимога ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» є незаконною та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. У свою чергу відповідач також акцентував увагу на тому, що ОСББ як споживач визнає обсяги спожитого газу у вересні 2022 року та квітні 2024 року і готове здійснити оплату за спожитий природний газ у випадку. коли позивачем буде здійснено перерахунок вартості даного спожитого газу з розрахунку вартості спожитого газу, як побутовим споживачем, за ціною станом на 24.02.2022 року 7583,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м. або ціною не більше ніж 7956,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м..

За результатами опрацювання ОСББ «Квартал на Головацького» №73 від 01.07.2024 року, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» повідомило відповідача листом №119/4.1.3-38708-2024 від 02.08.2024 про наступне. Відтак, з листа позивача вбачається, що позивач наголошує про те, що питання визначення категорії споживача на Інформаційній платформі не належить до компетенції Товариства, а входить до сфери відповідальності Оператора ГРМ, з яким ОСББ «Квартал на Головацького» укладено договір розподілу природного газу. Таким чином, враховуючи викладене, у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відсутні правові підстави для здійснення перерахунку вартості поставленого ОСББ «Квартал на Головацького» природного газу за ціною, передбаченою для побутових споживачів.

У відповідь на адвокатський запит від 09.09.2024 №119/4.2.1-44768-2024 (вх.№ТОВВИХ-24-20465 від 09.09.2024) ТзОВ «Оператор газорозподільної системи України» скерував електронний лист №ТОВВИХ-24-14025 від 12.09.2024 на електронну адресу адвоката Шелест Марини Борисівни щодо надання відповіді, у якому повідомив про те, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХQ00010IBBK00Q (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХQ000010IBBK00Q.

До відзиву на позовну заяву (від 06.11.2024 за вх.№26879/24) відповідач долучає довідку від 05.08.2024 №78, що складена та підписана головою правління ОСББ «Квартал на Головацького» про те, що на балансі відповідача обліковується з 08.09.2009 по теперішній час на рах.02 (активи на відповідальному зберіганні) дахова котельня.

Згідно з відомостями по рахунку 02 (активи на відповідальному зберіганні) за серпень 2024, котельня має залишок по рахунку на кінець зазначеного періоду у розмірі 900000,00 грн.

В інформаційному листі від 05.08.2024 №77 голова правління ОСББ «Квартал на Головацького» повідомило про те, що виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та підігріву гарячої води, з використанням дахової газової котельні, співвласникам багатоквартирного будинку, зокрема, житлових приміщень, які розташовані за адресою м. Львів, вул. Головацького, 23, Головацького, 23Б, Головацького, 23В, Головацького, 23Г, Декарта, 6, здійснює ОСББ «Квартал на Головацького». Згаданим листом відповідач також повідомив про те, що дахова газова котельня розташована у будинку за адресою АДРЕСА_1 та використовується лише для вищезазначених цілей.

Відповідач також не заперечив щодо визначених позивачем обсягів споживання ним природнього газу у квітні 2024, проте, наголосив на тому, що розрахунок такої вартості спожитого газу має бути як побутовим споживачем, за ціною станом на 24.02.2022 року 7583,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м. або за ціною не більшою ніж 7956,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м. станом на 16.04.2024 по 23.04.2024 (у спірний період).

Таким чином, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що стосується оплати за природній газ за період з 16.04.2024 по 23.04.2024 рік, так як позивачем було поставлено відповідачу природній газ об`ємом 0,84435 тис. куб .м. на суму 19046,82 грн, а відповідач у свою чергу, не здійснив оплату вартості спожитого газу за умовами вищевказаного договору. Крім основної заборгованості позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних, що складають 143,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 535,83 грн та пені у розмірі 1251,57 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, постачальник «останньої надії», яким є позивач у цій справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі (абзац 14 пункту 2 глави 5 Кодексу ГТС).

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених підстав підтверджується листом оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період з 16.04.2024 до 23.04.2024 відповідач був зареєстрований у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а використаний ним обсяг природного газу у зазначений період був внесений до позивача, який є постачальником «останньої надії».

Так, у квітні 2024 позивачем був поставлений відповідачу природний газ у загальному обсязі 0,84435 тис. м. куб.. У свою чергу, відповідачем, як споживачем, визнано обсяги спожитого природнього газу з 16.04.2024 по 23.04.2024 року.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак відповідач у порушення вказаних норм законодавства та умов договору вартість спожитого природного газу у квітні 2024 на суму 19046,82 грн не сплатив.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно розрахована вартість спожитого ОСББ «Квартал на Головацького» природного газу за тарифами для непобутових споживачів, а з огляду на приписи Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» застосуванню підлягає тариф для побутових споживачів станом з 16.04.2024 по 23.04.2024 у розмірі 7,95689 за 1 м. куб. (з урахуванням ПДВ та тарифу на послуги з транспортування).

З приводу наведеного, суд повідомляє наступне.

Відповідач є об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького». Основний вид діяльності відповідача згідно з видами економічної діяльності комплексне обслуговування об`єктів, №81.10.

На балансі ОСББ «Квартал на Головацького» обліковується дахова котельня Теплопостачання (опалення, підігрів гарячої води) здійснюється за допомогою дахової котельні, яка за рахунок спалення палива (природнього газу) здійснює/ виробляє теплопостачання (опалення, підігрів гарячої води) учасникам об`єднання.

Виробництво теплової енергії здійснюється для надання послуг з опалення та підігріву гарячої води, з використанням дахової газової котельні, співвласникам багатоквартирного будинку, житлових приміщень які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Головацького, 23, Головацького, 23Б, Головацького,23В, Головацького,23Г, Декарта,6, здійснює ОСББ «Квартал на Головацького».

Дахова газова котельна розташована у будинку за адресою АДРЕСА_1 та використовується для вищезазначених цілей. Відповідно отриманий природній газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (підігрів гарячої води) населенню (власникам квартир членів об`єднання), теплова енергія виробляється за допомогою котельні.

Згідно з п. 1. ч 1. ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Абзацом 7 ст. 22 Закону України ««Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень. Вказана норма прямо регламентує застосування до ОСББ тарифу за природний газ як для населення (побутового споживача). При цьому, Закон має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних нормативних актів.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтями 4 та 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно із статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.

Отже, виходячи з визначених термінів, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до положень частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб`єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24.02.2022 року.

Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1877/24, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, встановлено: «В даному випадку станом на 24.02.2022 для ОСББ Квартал на Головацького» ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7.583,89 грн. А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у вересні 2022 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Як було встановлено судом, факт споживання природного газу у вересні 2022 в обсязі 3677,71 тис. куб. м сторонами не оспорюється, а тому з урахуванням встановлених обставин та принципу «jura novit curia», суд вважає, що розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи з суми 7.583,89 грн, яка була встановлена станом на 24.02.2022, що в загальному розмірі становить 29263,13 грн (3677,71 тис. куб. м х 7.583,89 грн), з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС.».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає про те, що станом на 24.02.2022 для ОСББ «Квартал на Головацького» ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7583,89 грн. Крім того, вартість спожитого природнього газу з березня 2024 по серпень 2024, що охоплює спірний період з 16.04.2024 по 23.04.2024, для побутових споживачів згідно з архівом тарифів постачальника останньої надії становить 7,95689 за 1 м. куб. В зазначену ціну увійшла вартість послуги з транспортування природнього газу та ПДВ. А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у квітні 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Як було встановлено судом, факт споживання природного газу у квітні 2024 в обсязі 0,84435 тис. куб. м сторонами не оспорюється, а тому з урахуванням встановлених обставин та принципу «jura novit curia», суд вважає, що розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи з суми 7956,89 грн, яка була встановлена упродовж спірного періоду з 16.04.2024 по 23.04.2024, що в загальному розмірі становить 6718,40 грн (0,84435 тис. куб. м * 7956,89 грн), з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС.

Враховуючи приписи статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору, а також діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 6718,40 грн.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1251,57 грн, 3% річних у сумі 143,64 грн, інфляційні втрати у сумі 535,83 грн.

Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачу безпідставно, з огляду на наступне.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за порушення строку виконання зобов`язання встановлена пунктом 4.5. договору, яким визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача, яким є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, суд враховує наступне.

Відносини, виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.

Як було встановлено судом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. А отже, відповідач ОСББ «Квартал на Головацького» є споживачем комунальної послуги.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває на момент прийняття судом рішення у цій справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Таким чином, беручи до уваги наведене, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів.

Тому суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1251,57 грн, 3% річних у сумі 143,64 грн, інфляційні втрати у сумі 535,83 грн є неправомірними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Підсумовуючи наведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6718,40 грн. В іншій частині позову суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За звернення до суду з позовною заявою шляхом її формування у системі «Електронний суд» (документ сформовано 18.10.2024) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжною інструкцією №0000014715 від 15.10.2024.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги частково, з відповідача підлягає до стягнення 775,80 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Квартал на Головацького» (79018, місто Львів, вулиця Головацького, 23 В; ідентифікаційний код 36659416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 40121452) 6718,40 основного боргу та 775,80 грн судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024.

СуддяГоменюк З.П.