Рішення

від 11.12.2024 по справі 914/2074/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 Справа № 914/2074/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Е С У»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТОЛ»

про: стягнення 3 000 000,00 грн.,

представники:

позивача: Красовська Ю.Г.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява

Товариства з обмеженою відповідальністю «Е С У» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТОЛ» про стягнення 3 000 000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.09.2024р., явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою, викликано представників сторін у підготовче засідання.

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Протокольною ухвалою від 30.10.2024р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 20.11.2024р.

Суть спору:

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач у передбачений договором термін та станом на час подання позову не виконав зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Позиція позивача:

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що борг відповідача перед позивачем за Договором поворотної фінансової допомоги, станом на день подання позову, становить 3 000 000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача:

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Із 18.10.2023р. введено в дію Закон України № 3200-IX від 29.06.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами». Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов`язує юридичних осіб/адвокатів та рекомендує іншим особам зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог-фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження поданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Е С У» (Позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНТОЛ» (Позичальник, відповідач) укладено Договір поворотної фінансової допомоги №403/02/03-21/27467-ФД від 29.03.2021р. (надалі Договір).

Відповідно пункту 1.1 статті 1 Договору сторони визначили, що Позикодавець надає поворотну фінансову допомогу Позичальнику в розмірі, визначеному Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів, в строки визначені Договором. Грошовими коштами за Договорами є українська валюта гривні (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.2 статті 3 Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається в безготівковій формі платіжним дорученням, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до пункту 3.3 статті 3 Договору, поворотна фінансова допомога вважається наданою Позикодавцем Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.

На виконання пункту 2.1 Договору, яким визначено розмір поворотної фінансової допомоги, що надається Позичальнику, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3 000 000, 00 грн.

Факт надання фінансової допомоги підтверджується відповідною платіжною інструкцією за №273 від 31.03.2021р., яку містять матеріали справи.

Відповідно п.5.3 Договору, поворотна фінансова допомога вважається повернутою Позикодавцеві Позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в банківській установі, що його обслуговує.

Пунктом 4.1 Договору Сторони узгодили, що поворотна фінансова допомога надається строком на 324 календарних дні з дати перерахування Позикодавцем грошових коштів на рахунок Позичальника. Термін повернення всіх отриманих Позичальником в рамках даного Договору грошових коштів до 15 лютого 2022 року включно.

Згідно п.5.1 Договору, при настанні дати, зазначеної в п.4.1 Договору, Позичальник зобов`язується потягом 2 (двох) банківських днів повернути Позикодавцеві поворотну фінансову допомогу у розмірі фактично отриманої суми.

Як вказав позивач у позовній заяві, до настання визначеної Договором дати повернення коштів, на адресу позивача надійшов лист, яким відповідач повідомив про складну фінансову ситуацію, у зв`язку з якою, не може вчасно повернути отримані за Договором кошти, та просив продовжити дію договору до 15.02.2023 року.

14.02.2022р. сторони продовжили термін Договору, про що уклали Додаткову угоду №1 від 14.02.2022р. (далі Додаткова угода), якою внесли зміни до Договору поворотної фінансової допомоги №403/02/03-21/27467-ФД від 29.03.2021р., виклавши п.4.1 у новій редакції, а саме: «поворотна фінансова допомога надається строком на 689 календарних днів з дати перерахування Позикодавцем грошових коштів на рахунок Позичальника. Термін повернення всіх отриманих Позичальником в рамках даного Договору грошових коштів до 15.02.2023р. включно». Всі інші умови Договору залишаються без змін (п.2 Додаткової угоди).

Отже, враховуючи п.5.1 Договору, Позичальник зобов`язаний був повернути грошові кошти протягом двох днів після настання терміну повернення, тобто до 17.02.2023р. включно.

Відповідно до п.5.1 Договору, строк повернення грошових коштів за Договором настав.

Проте, як ствердив позивач, станом на день подання позову, відповідач своїх зобов`язань не виконав, не повернув вчасно отримані за Договором кошти.

Невиконання відповідачем обов`язків щодо повернення грошових коштів в обумовлені договором строки, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінюючи надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на те, що свої зобов`язання щодо повернення позивачу поворотної фінансової допомоги відповідач не виконав, у нього утворилась заборгованість перед позивачем за договором №403/02/03-21/27467-ФД безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 29.03.2021р. у розмірі 3 000 000,00 грн.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повернення отриманих від позивача коштів відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 000 000,00 грн боргу підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №457 від 19.08.2024р. на суму 45 000,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТОЛ» (місцезнаходження: Україна, 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Петлюри С., будинок 3Б, офіс 5; ідентифікаційний код - 39456791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е С У» (місцезнаходження: Україна, 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8; ідентифікаційний код - 38464859) 3 000 000,00 грн. боргу та 45 000,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 23.12.2024 р.

СуддяКороль М.Р.