Ухвала

від 12.12.2024 по справі 914/3038/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2024 Справа №914/3038/24

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за заявою: про: у справі: за позовом:Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», м.Львів забезпечення позову № 914/3038/24 Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», м.Львів, м.Львівдо відповідача: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес», м.Львів стягнення 2 651 520,18 грн.

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

10.12.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», м.Львів, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес», м.Львів про стягнення 2 651 520,18 грн.

Разом із позовною заявою Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми 2 562 490,20 грн, що знаходяться на усіх рахунках відповідача та на усе рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпрес».

Подана заява обґрунтована тим, що сума заборгованості відповідача перед позивачем є значною, в той час, як відповідач отримав вказані кошти від третіх осіб, однак безпідставно не перерахував їх позивачу у строк, встановлений договорами. Відповідач, на думку позивача, фактично привласнивши чужі кошти, протягом тривалого часу ухиляється від виконання зобов`язань перед позивачем. Відтак існує обгрунтована ймовірність, що відповідачем будуть здійснені дії, спрямовані на виведення грошових коштів зі своїх рахунків та/або відчуження майна, що належить відповідачу, з метою ухилення від виконання зобов`язань перед позивачем.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Роблячи такий висновок, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18.

Предметом спору у справі № 914/3038/24 є вимога позивача про стягнення коштів.

З урахуванням предмету позову у даній справі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, яким чином буде утруднене виконання судового рішення про стягнення (повернення) грошових коштів, тобто довести, що майно (грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов`язань за спірним договором, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.

Однак, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на звернення позивача до господарського суду з позовом та наявність у відповідача боргу перед позивачем, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.17 постанови від 26.02.2019р. у справі №914/1353/16, в п.6.3. постанови від 25.02.2019р. у справі №924/789/18, в п.14 постанови від 25.02.2019р. у справі №922/2673/18.

Суд вважає за необхідне відмітити, що обставини щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт наявності такого боргу не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Суд зазначає, що подана позивачем заява про забезпечення позову взагалі не містить посилання на те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, жодного обґрунтування наявності підстав для таких висновків позивачем не наведено. Також вказана заява не містить і належного обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії може в майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання ймовірного рішення суду.

Твердження позивача у заяві про забезпечення позову про те, що відповідачем можуть вживатися заходи, спрямовані на приховування грошових коштів, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, як і не обґрунтовано тієї обставини, що відповідачем вчинено або вчиняються дії з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема, що ним вчиняються дії, спрямовані на стійке зменшення обігових коштів, зменшення ліквідності основних засобів, припинення основної господарської діяльності, тощо.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Сам факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем не є єдиною та достатньою підставою для вжиття судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що саме лише посилання на значний розмір заборгованості відповідача перед позивачем не є належною підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14.02.2019 у справі № 902/271/18.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні та заявником суду не надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Львівському комунальному підприємству «Львівавтодор» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 09.12.2022.

2.Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

3.Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

4.Ухвалу підписано 12.12.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.