Рішення

від 23.12.2024 по справі 914/2556/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 Справа № 914/2556/24

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Требушної Алли Едуардівни , м.Львів

про відшкодування витрат. Ціна позову: 9936,00 грн

Представники сторін не викликалися.

Встановив:

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Требушної Алли Едуардівни про відшкодування витрат у розмірі 9936,00 грн, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди на Академіка Є. Лазаренка , 6-А.

Ухвалою суду від 22.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

Відповідач письмового відзиву не подав. Причини не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, за адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвалу Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується трекінгом №0600976061109 та отримано відповідачем 01.11.2024р., згідно відстеження на сайті Укрпошти. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач самовільно без отримання дозволу встановив тимчасову споруду на АДРЕСА_1 . Як стверджує позивач, на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №867 від 25.06.2024 ним 01.08.2024 здійснено демонтаж самовільно встановленої споруди із залученням на підставі Договору №121 від 31.07.2024 підрядної служби - фізичної особи-підприємця Озюменко В.В .. У специфікації до цього договору встановлено, що демонтаж самовільно встановлених об`єктів становить 1200,00 грн. за кв.м. без ПДВ.

Зважаючи на те, що позивач оплатив вартість демонтажу, яка становила 8280,00 грн. (6,9 кв.м. х 1200,00 грн.), він просить стягнути із відповідача 9936,00 грн. завданих збитків, з яких 8280,00 грн. вартість демонтажу без ПДВ, 1`656,00 грн. податок на додану вартість.

Позиція відповідача.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подступало.

Обставини, встановлені судом.

Як стверджує позивач, за результатами перевірки встановлено, що Фізичною особою - підприємцем Трибушною Аллою Едуардівною самовільно, без отримання дозвільної документації було розміщено тимчасову споруду по АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».

25.06.2024 виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення № 867 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » (надалі- Рішення), яким зобов`язано демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 (суб`єкт підприємницької діяльності Трибушна Алла Едуардівна).

Згідно пунктів 1, 2 вказаного рішення виконавчий комітет вирішив демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на Академіка Є. Лазаренка , 6-А та визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу для здійснення підприємницької діяльності комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією.

З метою виконання рішення ради, 01.08.2024 КП «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та ФОП Озюменко В.В. (виконавець) укладено договір №121 від 31.07.2024 про виконання робіт з додатком (специфікацією), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання робіт з демонтажу (знесення, розбирання) самовільно встановленого (розміщених) об`єкта (тимчасової споруди), встановленої ФОП Трибушною А.Е. на АДРЕСА_2 та доставці її на майданчик тимчасового зберігання (код ДК 021:2015-45110000-1-Руйнування та знесення будівель і земляні роботи). Вартість робіт за договором згідно специфікації (додаток 1 до договору) складає 1?200,00 грн за 1 кв.м., з ПДВ. Загальна вартість робіт - 8280,00 грн (п.2.1. Договору).

Демонтаж тимчасової споруди підтверджується актом проведення демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 01.08.2024 за адресою: АДРЕСА_2 . Площа демонтованої споруди складає 6,9кв.м. Зазначений акт складений та підписаний представниками КП «Адміністративно-технічне управління», Франківської РДА ЛМР, за участю представника ЛКП «Муніципальна варта». Надання послуг демонтажу та їх оплата підтверджується актом надання послуг №01/01/08/2024 від 01.08.2024, рахунком на оплату №01/08/2024від 01.08.2024 та платіжною інструкцією №2029 від 08.08.2024.

Листом №2410-10-4857 від 24.09.2024 КП «Адміністративно-технічне управління» зверталося до відповідача з вимогою про відшкодування понесених позивачем витрат по демонтажу, транспортуванні та зберіганні демонтованих елементів, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на виставлений рахунок, акт надання послуг та платіжну інструкцію, позивач зазначив, що відповідач відповідно до Правил благоустрою м.Львова зобов`язаний відшкодувати 9936 грн (у т.ч. 1656,00 грн ПДВ) витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди, їх транспортуванням та зберіганням.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою майнового характеру по відшкодування збитків у розмірі 9936,00 грн., з яких 8280,00 грн. вартість витрат на проведення демонтажу без ПДВ, 1`656,00 грн. податок на додану вартість.

Підставами позовним вимог виступають обставини самовільного встановлення відповідачем тимчасової споруди на АДРЕСА_2 , невиконання відповідачем у добровільному порядку вимог про демонтаж такої тимчасової споруди, понесення позивачем витрат на проведення демонтажу згідно із Договором №121 на виконання робіт від 31.07.2024, укладеним із ФОП Озюменко В.В. , та відмова відповідача відшкодувати понесенні позивачем витрати. Крім цього, позивач вказує, що при надходженні від відповідача грошових коштів за демонтаж, КП «Адміністративно-технічне управління» буде змушене сплатити ПДВ до бюджету, як це передбачено статтею 188 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а тому відповідач повинен додатково перерахувати на його користь податок на додану вартість.

Проаналізувавши предмет та підстави заявлених вимог, надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши заперечення відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, є вина, шкода, причинний зв`язок, протиправність поведінки. З огляду на це, суд вважає за доцільне проаналізувати кожен із елементів складу цивільного правопорушення.

Протиправність поведінки.

Розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках комунальної власності потребує дозволу (згоди) органу місцевого самоврядування. Необхідність отримання такого дозволу випливає з пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», з Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, затв. ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 (надалі - Порядок), та відповідає повноваженням органу місцевого самоврядування, наданим статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Недотримання відповідачем встановленого порядку на отримання дозволу (не отримання) дозволу свідчить про протиправність його дій.

Судом встановлено, що відповідач самовільно розмістив тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_2 , площею 6,9 м.кв. Вказана обставина простежується зі змісту наявних у матеріалах справи документів, а саме Рішенням №867 від 25.06.2024, Вимоги №2410-10-4857 від 24.09.2024.

Суд враховує ту обставину, що ФОП Трибушна А.Е.. не заперечує факту самовільного встановлення тимчасової споруди, зворотного матеріали справи не містять. Нею не подано до суду доказів отримання від органу місцевого самоврядування дозволу (згоди) для такого встановлення.

Таким чином, суд доходить висновку, про наявність у діях відповідача ознак протиправності.

Вина.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Суду не було подано доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення у сфері розміщення тимчасової споруди, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина.

Причинний зв`язок.

Розміщення відповідачем тимчасової споруди з порушенням встановлених правил призвело до необхідності вчинення позивачем дій спрямованих на демонтаж цієї тимчасової споруди. А тому, суд встановив наступний елемент складу правопорушення - причинний зв`язок.

Шкода.

Підпунктом 7 пункту «а» абзацу 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Пунктом 2.29 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» №244 від 21.10.2011 передбачено, що у разі самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Пунктом 7.1.2 ухвали Порядку встановлено, що демонтажу підлягають самовільно встановлені тимчасові споруди.

Згідно із пунктом 7.6 Порядку проведення робіт з демонтажу тимчасової споруди (ТС) здійснюється у такому порядку:

- до початку здійснення робіт з демонтажу уповноважена особа для відключення ТС від інженерних мереж доводить до відома відповідні експлуатуючі організації вищезазначене рішення виконавчого комітету про демонтаж;

- демонтаж ТС уповноважена особа здійснює у присутності представників районної адміністрації. У разі необхідності уповноважена особа залучає представників державних органів, міських служб та організацій, ЛКП «Львівсвітло», ЛКП «Муніципальна варта», правоохоронних органів тощо.

Під час демонтажу ТС складаються такі документи: (1) Акт проведення демонтажу, де зазначаються дата, час, підстава демонтажу, присутні під час демонтажу особи, відмітка про присутність власника/користувача ТС під час процедури демонтажу, а також опис ТС, що демонтується (зноситься): геометричні розміри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання і перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень; (2) Фото місця розташування ТС до та після проведення демонтажу з прив`язкою до місцевості; (3) Акт опису майна, що знаходиться у ТС на момент демонтажу або акт про відсутність такого майна (пункт 7.6.3 Порядку).

Згідно з пунктом 2.2.4 Статуту КП «Адміністративно-технічне управління» підприємство створено з метою виконання функцій визначених окремими ухвалами Львівської міської ради; рішеннями виконавчого комітету; розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту природних ресурсів, будівництва то розвитку громад, департаменту економічного розвитку.

Зі змісту Рішення №867 вбачається, що КП «Адміністративно-технічне управління» визначене уповноваженою особою на проведення демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що позивач забезпечив демонтаж шляхом укладення із ФОП Озюменко В.В . Договору №121 на виконання робіт від 31.07.2024. За результатами проведення демонтажу позивачем складено відповідний Акт від 01.08.2024, а також Акт опису та вилучення майна в тимчасовій споруді за адресою АДРЕСА_2 від 01.08.2024 та здійснено фотофіксацію. Крім цього, між позивачем та ФОП Озюменко В.В. підписано акт №01/01/08/2024 від 01.08.2024, яким підтверджується факт виконання підрядником робіт із демонтажу.

Позивач поніс витрати на демонтаж у розмірі 8280,00 грн. без ПДВ. Вказана сума визначена, виходячи з того, що площа самовільно встановленої споруди становить 6,9 кв.м., а ціна демонтажу 1 кв.м. дорівнює 1200,00 грн.

Наданий позивачем акт №01/01/08/2024 від 01.08.2024 та платіжна інструкція №2029 від 08.08.2024 є належними та допустимими доказами розміру понесених позивачем збитків.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки КП «Адміністративно-технічне управління» провело демонтаж тимчасової споруди, зазнавши при цьому витрат в розмірі 8280,00 грн., то вказана сума грошових коштів і є реальною вартістю втраченого майна (грошей).

Зважаючи на викладене вище, позивачем доведено розмір заподіяної йому шкоди.

Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної вище суми відповідачем до суду подано не було, суд доходить висновку про те, що позовна вимога про стягнення 8`280,00 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення суми ПДВ у розмірі 1`656,00 грн., то суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 14.1.178 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Пунктом 180.1 ПКУ України передбачено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 віл 04.02.2010 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пункт 185.1 ПКУ України).

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку (пункт 14.1.185 ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

У листі ДФС України №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Отже, нарахування КП «Адміністративно-технічне управління» податку на додану вартість у розмірі 20 % відповідає вимогам законодавства. При цьому, оскільки на момент звернення з позовом відповідач не оплатив понесених позивачем витрат з демонтажу самовільно встановленої споруди у сумі 8280,00 грн., то позивач не міг нарахувати на вказану суму ПДВ та сплатити його.

Таким чином, позовні вимоги підлягаю задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 9936,00 грн

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування, визнаються встановленими, позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3`028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2222 від 03.10.2024.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3`028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Требушної Алли Едуардівни ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 6/7; код ЄДРПОУ 13804591) 9936,00 грн. збитків та 3`028,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 23.12.2024.

Суддя Кітаєва С.Б.