Рішення

від 04.12.2024 по справі 914/2078/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 Справа № 914/2078/24

м. Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго», с.Затемне Львівського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Моя Хата», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову 568702,38 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницькій А.А.

Представники сторін:

від позивача: Горбяк В.В. - представник

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Компанія «Моя Хата» про стягнення заборгованості у розмірі 568702,38 грн., з якої: 497918,98 грн. основного боргу та 70783,40 грн. пені.

Ухвалою суду від 27.08.2024 постановлено відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 10.10.2024.

09.10.2024,за вх.№24599/24, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.10.2024 продовжено строки підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 06.11.2024

05.11.2024,за вх.№26770/24, від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи та надання диспуту представнику до матеріалів електронної справи №914/2078/24. Клопотання судом задоволено та надано доступ представнику відповідача Вергас М.М. до матеріалів електронної справи

Ухвалою від 06.11.2024 судом повідомлено відповідача про відкладення розгляду справи на 20.11.2024.

Ухвалою суду від 20.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.12.2024.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 04.12.2024 забезпечив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 04.12.2024 не забезпечив. Жодних клопотань, заяв від відповідача не поступило.

Суд зазначає про належне виконання обов`язку щодо повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали суду про відкриття провадження у справі в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. ч. 5, 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У відповідності до ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвали суду у даній справі внесено до АСДС та автоматично направлено та доставлено в електронний кабінет відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Так зокрема, згідно довідки про доставку електронного листа від 21.11.2024 вбачається, що документ (ухвала суду від 20.11.2024, якою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті) доставлено до електронного кабінету одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Моя Хата» 21.11.24 о 00:50.

Згідно з п. 42 Положення про ЄСІТС, у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, участі представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В судовому засіданні 04.12.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договору субпідряду №160301/23-СП від 16.03.2023, у зв`язку з чим виникла необхідність повернення авансового платежу у розмірі 497918,98 грн та стягнення пені у розмірі 70783,40 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між ТзОВ «Ріел Енерго» (далі Позивач/Генеральний підрядник) та ПП «Компанія «Моя Хата» (далі Відповідач/Субпідрядник) 16.03.2023 року було укладено договір субпідряду № 160301/23-СП (далі Договір №160301/23-СП).

Згідно п. 2.1 Договору № 160301/23-СП, Генеральний підрядник доручає, а Субпідрядник в межах умов даного Договору, власними і залученими силами зобов`язується організувати та здійснити тинькування стін МЗК, квартир і комерції, та влаштування цементно-піщаної стяжки, на об`єкті: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку №2 (блок-секції 2.1, 2.2) з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Залізничній,7» Секція 2.2.

Місце розташування об`єкта будівництва: вул. Залізнична, 7, м. Львів, 79039, та здати їх Генеральному підряднику, а Генеральний підрядник в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити вартість виконаних Субпідрядником робіт відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість робіт визначається у Додатку №1 (кошторисом), що являється невід`ємною частиною даного Договору та погоджується Сторонами і є договірною ціною.

Згідно п.3.2. Договору розрахунки по цьому договору здійснюється в безготівковому порядку.

Відповідно до п.4.2 Договору розрахунок здійснюється Генеральним підрядником після отриманого від субпідрядника рахунку-фактури на оплату.

У відповідності до п. 3.2. Договору, Генеральним підрядником було здійснено наступні платежі:

- Платіжна інструкція № 7709 від 22.03.2023 р., на суму 400 000,00 грн.;

- Платіжна інструкція № 7973 від 31.03.2023 р., на суму 200 000,00 грн.;

- Платіжна інструкція № 8874 від 01.06.2023 р., на суму 200 000,04 грн.;

- Платіжна інструкція № 8848 від 01.06.2023 р., на суму 200 000,04 грн.;

- Платіжна інструкція № 8946 від 01.06.2023 р., на суму 200 000,00 грн.;

- Платіжна інструкція № 8983 від 07.06.2023 р., на суму 100 000,00 грн.;

- Платіжна інструкція № 9718 від 26.06.2023 р., на суму 100 000,00 грн.

Загальна сума оплат по договору становить 1 400 000,08 грн.

Згідно п. 5.1. Договору термін виконання робіт: грудень 2023 р. (включно).

Проте, Субпідрядником було надано на підпис 31.10.2023 р., лише один акт виконаних робіт на суму 902 081,10 грн. та після 31.10.2023 року ПП «Компанія «Моя Хата» за Договором субпідряду № 160301/23-СП від « 16» березня 2023 року, роботи не виконувало та не надавало позивачу на підпис жодного акту виконаних робіт.

31.03.2024 р. Сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: Січень 2023 р. Березень 2024 р. на суму 497918,98 грн.

У відповідності до Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: Січень 2023 р. Березень 2024 р. між ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» та ПП «Компанія «Моя Хата» за Договором субпідряду № 160301/23-СП від 16.03.2023 р., заборгованість ПП «Компанії «Моя Хата» перед ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» становить 497 918,98 грн.

Таким чином, на даний час, заборгованість ПП «Компанія «Моя Хата» перед ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» за договором субпідряду № 160301/23-СП від 16.03.2023 р. становить 497 918,98 грн. (чотириста дев`яносто сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн. 98 коп.).

У зв`язку з наявною заборгованістю, 07.06.2024 року ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» було скеровано на адресу ПП «Компанія «Моя Хата» претензію вих. №246/24 від 05.06.2024 року, у якій повідомило про те, що оскільки у ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» відсутня погреба у подальшому виконанні ПП «Компанія «Моя Хата» робіт передбачених Договором субпідряду № 160301/23-СП від 16.03.2023 року, керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України, вимагав від відповідача у п`ятиденний термін з дати отримання даної претензії, сплатити заборгованість перед ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» у розмірі 497 918,98 грн.

Підтвердження відправлення на адресу ПП «Компанія «Моя Хата» претензії вих. №246/24 від 05.06.2024 р. та Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: Січень 2023 р. Березень 2024 р. між ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» та ПП «Компанія «Моя Хата» за Договором субпідряду № 160301/23-СП від 16.03.2023 р., є опис вкладення № 76060 0541802 4 та накладна № 7606005418024 від 07.06.2024 р. Проте, на момент подання даної заяви Відповідач не надав відповідь на вищезазначену претензію та казані кошти не сплатив.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з виконання робіт у строк до грудня 2023 включно не виконав, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість на загальну суму 497 918,98 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, просить стягнути пеню у розмірі 70783,40 грн. на підставі п.13.2. Договору.

Оцінка суду.

Зобов`язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-886 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з ч. 2ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

При цьому, статтею 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За умовами частини 3 статті 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п.8.2 Договору, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку і вимагати відшкодування збитків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до умов Договору субпідряду №160301/23-СП від 16.03.2023 перерахував передоплату згідно рахунку на оплату - авансовий платіж на загальну суму 1400000,08 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних інструкції: № 7709 від 22.03.2023 р. на суму 400 000,00 грн.; №7973 від 31.03.2023 р. на суму 200 000,00 грн.; № 8874 від 01.06.2023 р. на суму 200 000,04 грн.; № 8848 від 01.06.2023 р., на суму 200 000,04 грн.; № 8946 від 01.06.2023 р., на суму 200 000,00 грн.; № 8983 від 07.06.2023 р., на суму 100 000,00 грн.; № 9718 від 26.06.2023 р. Умовами договору підряду було встановлено строки виконання робіт підрядником, а саме, відповідно до п.5.1 до договору строк виконання встановлений грудень 2023 (включно).

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що здавання-приймання виконаних на об`єкті робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється остаточним актом виконаних робіт. З моменту підписання остаточного акту виконаних робіт Генеральний підрядник відповідає за збереження виконаних робіт..

Разом з тим Відповідач передбачені договором підряду №160301/23-СП від 16.03.2023 роботи виконав частково, а саме надав позивачу для підписання Акт виконаних робіт на суму 902 081,10 грн. Жодних актів виконаних робіт на суму 497918,98 грн матеріали справи не містять.

Доказів зворотного Відповідачем не надано та матеріали справи доказів належного виконання умов Договору підряду №160301/23-СП від 16.03.2023 не містять.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та від 16 вересня 2022 року у справі №913/703/20).

Як зазначалося судом вище, відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За умовами частини 3 статті 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до претензії за вих. №246/24 від 05.06.2024 позивач відмовився від договору субпідряду №160301/23-СП згідно з ч. 2, ст. 849 ЦК України та встановив строк у 5-ть днів з дня отримання претензії для повернення передоплати на суму 497918,98 грн. як такої, яка набута без достатньої правої підстави відповідно до ч.1, ст. 1212 ЦК України.

Як передбачено частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 497918,98 грн. попередньої оплати за Договором є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 70783,40 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 13.2. Договору передбачено, що за прострочення строку здачі робіт Субпідрядник сплачує Генеральному підряднику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаних робіт за кожен день прострочення..

У той же час, розмір договірної штрафної санкції, обрахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожну добу прострочення, за визначенням статті 549 ЦК відповідає поняттю «пеня».

Між тим, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 204/5406/17.

Зазначення в угоді неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів). Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Отже, здійснивши арифметичний перерахунок договірної штрафної санкції - пені, суд дійшов висновку, що така розрахована правильно, а відтак підлягає до задоволення в повному обсязі в сумі 70783,40 грн.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або .заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з цим позовом до суду, позивач заявив одну вимога майнового характеру про стягнення 568702,38 грн заборгованості.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву було подано через систему «Електронний Суд» 22.08.2024.

Відповідно до приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 (провадження № 12-26гс22) застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Приймаючи до уваги викладені норми Закону України «Про судовий збір», а також з огляду на обставини подання позивачем позовної заяви через підсистему Електронний суд, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 6824,43 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8530,54 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15410 від 21.08.2024.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (переплата становить 1175,57 грн.). Вказана сума судового збору може бути повернута позивачу за наявності відповідного клопотання.

Беручи до уваги задоволення позовних вимог на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору у розмірі 6824,43 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Моя Хата» (79024, Львівська область, м. Львів, вул. Промислова, буд. 60; Код ЄДРПОУ 42210968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Енерго» (81215, Львівська область, Львівський район, с. Затемне, вул. Джерельна, буд. 11; Код ЄДРПОУ 39225513) 497 918,98 грн. основного боргу, 70783,40 грн пені та 6824,43 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. підписано - 23.12.2024р.

СуддяКітаєва С.Б.