Рішення

від 11.12.2024 по справі 916/4138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4138/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" (код ЄДРПОУ 31847394, 68672, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, село Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, буд. 38)

до відповідача: Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" (код ЄДРПОУ 21009324, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 98)

про стягнення 757824,53 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Альона Петрова

від відповідача: Роман Кобак

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" про стягнення 757824,53 грн. заборгованості за надані позивачем послуги захоронення безпечних побутових відходів.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та вирішено інші процесуальні питання.

08.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про зупинення провадження у справі.

11.10.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи роздрукованих додатків до позовної заяви.

18.10.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2024, окрім іншого, відкладено підготовче засідання на 06.11.2024.

28.10.2024 до суду від відповідача надійшло заперечення.

Ухвалою суду від 06.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 23.12.2024 та відкладено підготовче засідання на 21.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у задоволенні клопотання Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" про зупинення провадження у справі відмовлено; підготовче провадження закрито; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 05.12.2024.

У судовому засіданні 05.12.2024 господарський суд оголосив перерву до 11.12.2024.

В судове засідання 11.12.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11.12.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи, 23.01.2023 між Комунальним підприємством Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" (далі -виконавець) було укладено договір №1 надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів, відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги із захоронення безпечних побутових відходів (ДК 021:2015:90510000-5), а замовник прийняти і оплатити ці послуги у порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п. 1.2. договору, орієнтовний обсяг послуг складає 2500 тон.

Згідно п. 2.1. договору, послуга, передбачена в п.1.1, вважається такою, що надана виконавцем якісно, якщо в момент її надання замовник не заявив про наявність своїх обґрунтованих заперечень в письмовому вигляді.

Відповідно до п.3.1. договору, вартість послуг по захороненню відходів на дату укладення цього договору визначена на підставі домовленостей сторін та визначена у додатку №1 до договору - специфікації № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орієнтовна ціна договору становить 665150,00 грн. Загальна вартість послуг за цим договором (ціна договору) складає суму вартості всіх фактично наданих послуг, відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг) та товарно-транспортних накладних за цим договором протягом строку його дії.

За умовами п. 3.3. договору, вартість послуг із захоронення відходів та орієнтовна ціна договору визначаються відповідно до умов цінової пропозиції, яка зазначена у додатку №1 до договору специфікації №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.4. договору, виконавець має право, у зв`язку із зростанням витрат, змінювати вартість послуг з захоронення відходів, а також у зв`язку із затвердженням рішення органу місцевого самоврядування про збільшення тарифів на послуги з прийому та захоронення на полігоні твердих побутових відходів. Після прийняття рішення про збільшення вартості послуг або збільшення тарифів сторони повинні повідомити одна одну про відповідні зміни за 10 календарних днів до дати зміни.

Відповідно до п. 3.5. договору, зміна розміру вартості послуг оформлюється додатковою угодою, яка підписується представниками сторін, скріплюється печатками та є невід`ємною частиною цього договору. Якщо замовник у 10-ти денний термін письмово надішле свої зауваження, новий розмір вартості послуг вважається погоджений сторонами з дати, що вказана у додатковій угоді.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що одиницею виміру обсягу надання послуг захоронення відходів є тони (т).

Згідно п. 4.2. договору, оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури та акту наданих послуг, підписаного представниками обох сторін, протягом 10 робочих днів від дня узгодження (підписання) акту.

У пункті 4.3. договору сторони погодили, що фактичний обсяг наданих послуг із приймання та захоронення відходів визначається виконавцем згідно відомостей щодо обсягів прийнятих відходів, зазначених у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 4.4. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 4.5. договору, акт про виконані роботи (надані послуги) складається виконавцем і передається замовнику поштою рекомендованим листом або кур`єром не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним.

Положеннями п. 4.6. договору передбачено, що підписаний замовником акт або письмова відмова від його підписання із вказівкою на причину відмови надається/надсилається поштою рекомендованим листом або кур`єром протягом 5 робочих днів від дня отримання акту.

Відповідно до п. 4.7. договору, у випадку неповернення замовником акту здачі-прийняття робіт, або необґрунтованої відмови від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту його отримання, він вважається узгодженим.

За умовами п.9.1. договору, умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2023, строк дії договору закінчується 28.02.2023.

Договір підписано з протоколом розбіжностей, в якому п. 3.1. та п. 9.1. договору викладено в наступній редакції: "3.1. Вартість послуг по захороненню відходів на дату укладання цього договору визначена на підставі рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року "Про затвердження тарифів па послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ "Комунтранс" у Додатку №1 до Договору Специфікації №1, що є невід`ємною частиною цього договору", "9.1. Умови даного договору застосовуються до відносин, що виникни між Сторонами з 01.02.2023, строк дії договору закінчується 28.02.2023".

Додатком №1 договору передбачена специфікація, де зазначено назву послуги, одиницю виміру, ціну за одиницю та загальну суму.

Додатком № 2 до договору передбачений перелік транспортних засобів та механізмів замовника, що заїжджають на полігон.

11 лютого 2022 року виконавчим комітетом Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області було прийнято рішення "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс".

Відповідно до означеного рішення, прийом на полігон та захоронення твердих побутових відходів за тону становить 266,06 грн.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що строк дії договору №1 від 23.01.2023 закінчився, однак, позивач фактично продовжував надавати відповідачу послуги із захоронення безпечних побутових відходів, а відповідач продовжував користуватись ними і частково їх оплачував.

На підтвердження обсягу переданих твердих побутових відходів за спірний період позивачем долучено до справи товарно-транспортні накладні.

Згідно матеріалів справи, за період січень-червень 2024 року позивачем надіслано, а відповідачем прийнято:

- супровідний лист №К-3 від 02.02.2024, рахунок на оплату №13 від 31.01.2024, акт надання послуг №13 від 31.01.2024 на суму 411036,09 грн. (отримано відповідачем 05.02.2024);

- супровідний лист №К-10 від 04.03.2024, рахунок на оплату №49 від 29.02.2024, акт надання послуг №49 від 29.02.2024 на суму 432813,11 грн. (отримано відповідачем 04.03.2024);

- супровідний лист №К-13 від 01.04.2024, рахунок на оплату №87 від 29.03.2024, акт надання послуг №87 від 31.03.2024 на суму 386630,41 грн. (отримано відповідачем 01.04.2024);

- супровідний лист №К-20 від 02.05.2024, рахунок на оплату №157 від 30.04.2024, акт надання послуг №157 від 30.04.2024 на суму 439869,02 грн. (отримано відповідачем 02.05.2024);

- супровідний лист №К-27 від 03.06.2024, рахунок на оплату №205 від 31.05.2024, акт надання послуг №205 від 31.05.2024 на суму 425046,81 грн. (отримано відповідачем 04.06.2024);

- супровідний лист №К-29 від 02.07.2024, рахунок на оплату №271, акт надання послуг №271 від 30.06.2024 на суму 393155,53 грн. (отримано відповідачем 30.06.2024).

09.02.2024, 08.03.2024, 05.04.2024, 02.05.2024, 06.06.2024, 05.07.2024 відповідач звертався до позивача з листами, в яких повідомляв про отримання супровідних листів, рахунків та актів.

У вказаних листах відповідач також повідомляв позивача, що остаточне рішення по справі №420/8007/22 про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року, на підставі якого позивачем була визначена вартість наданих послуг, не прийнято. За умови залишення чинним рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року за результатами остаточного вирішення справи, відповідачем в подальшому буде підписано акти та сплачено відповідні виправлені рахунки.

Як зазначено вище, 11 лютого 2022 року виконавчим комітетом Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області було прийнято рішення "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року у справі №420/8007/22 було задоволено адміністративний позов Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та нечинним рішення; визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ "Комунтранс".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року скасовано та прийнято по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс".

Таким чином, на думку позивача, в судовому порядку було підтверджено правомірність нового тарифу, визначеного органом місцевого самоврядування, а відмова оплачувати належним чином отримані послуги з підстав касаційного оскарження є неправомірною.

В матеріалах справи наявні платіжні інструкції про часткову оплату наданих позивачем послуг (т.1 а.с. 51 - 76) на загальну суму 1785615,92 грн.

Так, відсутність повної та своєчасної оплати Комунальним підприємством Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" вартості отриманих послуг із захоронення безпечних побутових відходів стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу частин першої, четвертої статті 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.184 ГК України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За умовами частин 1-3 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати беззаперечне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо тверджень, зазначених відповідачем у запереченнях проти позову.

У відзиві відповідач повідомляє, що у письмовій формі додаткова угода про продовження строку дії договору з 01.03.2023 не укладалася, а отже спірні правовідносини щодо надання послуг з 01.03.2023, на думку відповідача, перебувають поза межами дії договору №1 від 23.01.2023.

На думку відповідача, з 01.03.2023 між сторонами було укладено новий договір у спрощений спосіб, а вартість послуг та порядок її визначення сторони встановили за офертою КП "Житсервіс".

Відповідач звертає увагу, що відповідно до рішення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради від 24.10.2019 № 45 "Про затвердження цін на послуги з прийому на полігон та захороненню твердих побутових відходів, здійснюваних ТОВ "Комунтранс", було затверджено для ТОВ "Комунстранс" наступні тарифи на прийом на полігон та захоронення твердих побутових відходів для населення, зокрема 1 т = 189,32 грн., для інших споживачів, зокрема 1 т = 207,35 грн., а згідно рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року, виконавчим комітетом було затверджено ТОВ "Комунтранс" тариф на прийом на полігон та захоронення твердих побутових відходів, зокрема 1 т = 266,06 грн.

У листах, які направлялись відповідачем позивачу, Комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" повідомляло, що остаточне рішення по справі №420/8007/22 не прийнято, а за умови залишення чинним рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 10 від 11 лютого 2022 року за результатами остаточного вирішення справи, відповідачем будуть підписані Акти надання послуг та в подальшому будуть сплачені виставлені рахунки в повному об`ємі.

Відповідач повідомляє, що станом на сьогодні Верховним Судом по справі №420/8007/22 ще не було прийнято остаточного рішення.

У випадку залишення в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 по справі №420/8007/22, яким було визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ "Комунтранс", на спірні правовідносини поширюватиме дію тариф (ціна) на послуги, встановлений рішенням виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради від 24.10.2019 №45 "Про затвердження цін на послуги з прийому на полігон та захороненню твердих побутових відходів, здійснюваних ТОВ "Комунтранс".

Відповідач зазначає, що КП "Житсервіс" оплачувало надані ТОВ "Комунтранс" послуги за ціною, яка визначена на підставі рішення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради від 24.10.2019 № 45 "Про затвердження цін на послуги з прийому на полігон та захороненню твердих побутових відходів, здійснюваних ТОВ "Комунтранс".

При цьому відповідач стверджує, що підлягають відхиленню доводи позивача про те, що вартість наданих ТОВ "Комунтранс" послуг КП "Житсервіс" є державно врегульованою та повинна бути встановлена виключно на підставі рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 10 від 11.02.2022.

Щодо чинності/нечинності рішення Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ "Комунтранс", яким визначено тарифи на відповідні послуги, суд зазначає таке.

Так, 11 лютого 2022 року виконавчим комітетом Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області було прийнято рішення "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні побутових відходів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс". Цим же рішенням ухвалено вважати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради від 24.10.2019 №45 "Про затвердження цін на послуги з прийому на полігон та захороненню твердих побутових відходів, здійснюваних ТОВ "Комунатранс".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року від 420/8007/22 адміністративний позов Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та нечинним рішення задоволено; визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ "Комунтранс".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року скасовано та прийнято по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс".

Відповідно до ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинство України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Вказана постанова набрала законної сили 08.02.2023. Мало місце касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі №420/8007/22, наразі касаційне провадження не завершене, але постанова є чинною з моменту її прийняття і повинна виконуватися.

Отже, з урахуванням наведеного суд зазначає, що позивачем правомірно було нараховано вартість послуг відповідно до тарифів, встановлених у рішенні Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022, чинних на момент надання послуг, що робить необґрунтованими та неправомірними доводи відповідача щодо відмови від оплати наданих йому без заперечень та зауважень послуг.

При цьому, суд також відхиляє доводи відповідача відносно того, що правовідносини сторін склалися за новим договором, оскільки це не підтверджено належними, допустимим та вірогідними доказами у справі. Так, докази у справі, зокрема, рахунки на оплату та акти наданих послуг, містять посилання саме на договір про надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів №1 від 23.01.2023, доказів того, що позивач погодився, а відповідач запропонував останньому укладення нового договору, матеріали справи не містять.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, між КП Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" (замовник) та ТОВ "Комунтранс" (виконавець) було укладено договір №1 надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів від 23.01.2023, відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги із захоронення безпечних побутових відходів (ДК 021:2015:90510000-5), а замовник - прийняти і оплатити ці послуги у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Строк дії вище вказаного договору закінчився 28.02.2023.

Незважаючи на закінчення строку договору про надання послуг із захоронення безпечних побутових відходів №1 від 23.01.2023, шляхом вчинення конклюдентних дій продовжились господарські правовідносини, за якими позивач надавав послуги, а відповідач отримував такі послуги із захоронення безпечних побутових відходів, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази.

Відповідачем не заперечувався сам факт надання послуг позивачем, проте, відповідач вказував, що оплата буде здійснена у повному обсязі після вирішення справи №420/8007/22.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 по справі №420/8007/22 встановлено правомірність та чинність рішення Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 "Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ "Комунтранс", за яким нараховував вартість послуг позивач. Станом на даний момент вказана постанова є чинною та не скасована.

Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи належні письмові докази у їх сукупності, суд зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 702935,05 грн.

Водночас, окрім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 36562,24 грн. інфляційних втрат та 15327,24 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ч.1 ст.202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1, 2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Так, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

У зв`язку з помилковим визначенням позивачем суми боргу, на яку здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (з 13.02.2024), судом було здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення сум.

Щодо рахунку №13 вірними періодами нарахувань, з урахуванням часткових оплат, є:

1) з 13.02.2024 по 24.04.2024 - 411036,09;

2) з 25.04.2024 по 25.04.2024 - 361036,09;

3) з 26.04.2024 по 28.04.2024 - 311036,09;

4) з 29.04.2024 по 29.04.2024 - 211036,09;

5) з 30.04.2024 по 18.09.2024 - 116104,45.

Розрахунок інфляційних втрат:

1) IIc (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) = 1.01003103

Інфляційне збільшення:

411036,09 x 1.01003103 - 411036,09 = 4123,12 грн.

2) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

361036,09 x 1.00000000 - 361036,09 = 0,00 грн.

3) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

311036,09 x 1.00000000 - 311036,09 = 0,00 грн.

4) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

211036,09 x 1.00000000 - 211036,09 = 0,00 грн.

5) IIc (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) = 1.04981530

Інфляційне збільшення:

116104,45 x 1.04981530 - 116104,45 = 5783,78 грн.

Розрахунок 3 % річних:

1) з 13/02/2024 до 24/04/2024

411036,09 x 3 % x 72 : 366 : 100 = 2425, 79

2) з 25/04/2024 до 25/04/2024

361036,09 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 29,59 грн.

3) з 26/04/2024 до 28/04/2024

311036,09 x 3 % x 3 : 366 : 100 = 76,48 грн.

4) з 29/04/2024 до 29/04/2024

211036,09 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 17,30 грн.

5) з 30/04/2024 до 18/09/2024

116104,45 x 3 % x 142 : 366 : 100 = 1351,38

Щодо рахунку №49 вірними періодами нарахувань, з урахуванням часткових оплат, є:

1) з 12.03.2024 по 02.05.2024 - 432813,11;

2) з 03.05.2024 по 05.05.2024 - 402813,11;

3) з 06.05.2024 по 06.05.2024 - 320813,11;

4) з 07.05.2024 по 07.05.2024 - 270813,11;

5) з 08.05.2024 по 08.05.2024 - 200813,11;

6) з 09.05.2024 по 09.05.2024 -155813,11;

7) з 10.05.2024 по 18.09.2024 -122255,81.

Розрахунок інфляційних втрат:

1) IIc (100,50 : 100) x (100,20 : 100) = 1.00701000

Інфляційне збільшення:

432813,11 x 1.00701000 - 432813,11 = 3034,02 грн.

2) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

402813,11 x 1.00000000 - 402813,11 = 0,00 грн.

3) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

320813,11 x 1.00000000 - 320813,11 = 0,00 грн.

4) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

270813,11 x 1.00000000 - 270813,11 = 0,00 грн.

5) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

200813,11 x 1.00000000 - 200813,11 = 0,00 грн.

6) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

155813,11 x 1.00000000 - 155813,11 = 0,00 грн.

7) IIc (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) = 1.04981530

Інфляційне збільшення:

122255,81 x 1.04981530 - 122255,81 = 6090,21 грн.

Розрахунок 3 % річних:

1) з 12/03/2024 до 02/05/2024

432813,11 x 3 % x 52 : 366 : 100 =1844,78

2) з 03/05/2024 до 05/05/2024

402813,11 x 3 % x 3 : 366 : 100 = 99, 05 грн.

3) з 06/05/2024 до 06/05/2024

320813,11 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 26,30 грн.

4) з 07/05/2024 до 07/05/2024

270813,11 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 22,20 грн.

5) з 08/05/2024 до 08/05/2024

200813,11 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 16,46 грн.

6) з 09/05/2024 до 09/05/2024

155813,11 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 12,77 грн.

7) з 10/05/2024 до 18/09/2024

122255,81 x 3 % x 132 : 366 : 100 = 1322,77 грн.

Щодо рахунку №87 вірними періодами нарахувань, з урахуванням часткових оплат, є:

1) з 09.04.2024 по 23.05.2024 - 386630,41;

2) з 24.05.2024 по 26.05.2024 - 204630,41;

3) з 27.05.2024 по 18.09.2024 - 89210,59.

Розрахунок інфляційних втрат:

1) IIc (100,20 : 100) x (100,60 : 100) = 1.00801200

Інфляційне збільшення:

386630,41 x 1.00801200 - 386630,41 = 3097,68 грн.

2) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

204630,41 x 1.00000000 - 204630,41 = 0,00 грн.

3) IIc (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) = 1.04355398

Інфляційне збільшення:

89210,59 x 1.04355398 - 89210,59 = 3885,48 грн.

Розрахунок 3 % річних:

1) з 09/04/2024 до 23/05/2024

386630,41 x 3 % x 45 : 366 : 100 = 1426,10 грн.

2) з 24/05/2024 до 26/05/2024

204630,41 x 3 % x 3 : 366 : 100 = 50,32 грн.

3) з 27/05/2024 до 18/09/2024

89210,59 x 3 % x 115 : 366 : 100 = 840,92 грн.

Щодо рахунку №157 вірними періодами, з урахуванням часткових оплат, є:

1) з 10.05.2024 по 09.06.2024 - 439869,02;

2) з 10.06.2024 по 10.06.2024 - 374869,02;

3) з 11.06.2024 по 11.06.2024 - 180869,02;

4) з 12.06.2024 по 18.09.2024 - 144248,76.

Розрахунок інфляційних втрат:

1) IIc (100,60 : 100) = 1.00600000

Інфляційне збільшення:

439869,02 x 1.00600000 - 439869,02 = 2639,21 грн.

2) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

374869,02 x 1.00000000 - 374869,02 = 0,00 грн.

3) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

180869,02 x 1.00000000 - 180869,02 = 0,00 грн.

4) IIc (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) = 1.04355398

Інфляційне збільшення:

144248,76 x 1.04355398 - 144248,76 = 6282,61 грн.

Розрахунок 3 % річних:

1) з 10/05/2024 до 09/06/2024

439869,02 x 3 % x 31 : 366 : 100 = 1117,70 грн.

2) з 10/06/2024 до 10/06/2024

374869,02 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 30,73 грн.

3) з 11/06/2024 до 11/06/2024

180869,02 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 14,83 грн.

4) з 12/06/2024 до 18/09/2024

144248,76 x 3 % x 99 : 366 : 100 = 1170,54 грн.

Щодо рахунку №205 вірними періодами нарахувань, з урахуванням часткових оплат, є:

1) з 12.06.2024 по 30.06.2024 - 425046,81;

2) з 01.07.2024 по 01.07.2024 - 282046,81;

3) з 02.07.2024 по 02.07.2024 - 179846,81;

4) з 03.07.2024 по 18.09.2024 - 120061,91.

Розрахунок інфляційних втрат:

1) IIc (102,20 : 100) = 1.02200000

Інфляційне збільшення:

425046,81 x 1.02200000 - 425046,81 = 9351,03 грн.

2) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

282046,81 x 1.00000000 - 282046,81 = 0,00 грн.

3) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

179846,81 x 1.00000000 - 179846,81 = 0,00 грн.

4) IIc (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) = 1.02109000

Інфляційне збільшення:

120061,91 x 1.02109000 - 120061,91 = 2532,11 грн.

Розрахунок 3 % річних:

1) з 12/06/2024 до 30/06/2024

425046,81 x 3 % x 19 : 366 : 100 = 661,96 грн.

2) з 01/07/2024 до 01/07/2024

282046,81 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 23,12 грн.

3) з 02/07/2024 до 02/07/2024

179846,81 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 14,74 грн.

4) з 03/07/2024 до 18/09/2024

120061,91 x 3 % x 78 : 366 : 100 = 767,61 грн.

Щодо рахунку №271 вірними періодами, з урахуванням часткових оплат, є:

1) з 11.07.2024 по 18.07.2024 - 393155,53;

2) з 19.07.2024 по 22.07.2024 - 366893,53;

3) з 23.07.2024 по 23.07.2024 - 313633,53;

4) з 24.07.2024 по 24.07.2024 - 267633,53;

5) з 25.07.2024 по 28.07.2024 - 217633,53;

6) з 29.07.2024 по 18.09.2024 - 111053,53.

Розрахунок інфляційних втрат:

1) IIc (100,00 : 100) = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

393155,53 x 1.00000000 - 393155,53 = 0,00 грн.

2) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

366893,53 x 1.00000000 - 366893,53 = 0,00 грн.

3) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

313633,53 x 1.00000000 - 313633,53 = 0,00 грн.

4) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

267633,53 x 1.00000000 - 267633,53 = 0,00 грн.

5) IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

217633,53 x 1.00000000 - 217633,53 = 0,00 грн.

6) IIc (100,60 : 100) x (101,50 : 100) = 1.02109000

Інфляційне збільшення:

111053,53 x 1.02109000 - 111053,53 = 2342,12 грн.

Розрахунок 3 % річних:

1) з 11/07/2024 до 18/07/2024

393155,53 x 3 % x 8 : 366 : 100 = 257,81 грн.

2) з 19/07/2024 до 22/07/2024

366 893,53 x 3 % x 4 : 366 : 100 = 120,29 грн.

3) з 23/07/2024 до 23/07/2024

313633,53 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 25,71 грн.

4) з 24/07/2024 до 24/07/2024

267633,53 x 3 % x 1 : 366 : 100 = 21,94 грн.

5) з 25/07/2024 до 28/07/2024

217633,53 x 3 % x 4 : 366 : 100 = 71,36 грн.

6) з 29/07/2024 до 18/09/2024

111053,53 x 3 % x 52 : 366 : 100 = 473,34 грн.

Отже, за розрахунком суду належними до стягнення є 14333,89 грн. 3 % річних та 49161,37 грн. інфляційних втрат.

Водночас, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, у зв`язку з чим вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 39562,24 грн.

Вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 14333,89 грн., у задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради "Житсервіс" (код ЄДРПОУ 21009324, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградська, буд. 98) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтранс" (код ЄДРПОУ 31847394, 68672, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, село Стара Некрасівка, вул. Ізмаїльська, буд. 38) - 702935 (сімсот дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 05 коп. основного боргу, 14333 (чотирнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 89 коп. 3% річних, 39562 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 11352 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят дві) грн. 47 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати 14,90 грн. судового збору покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 23 грудня 2024 р.