Рішення

від 23.12.2024 по справі 916/4371/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4371/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/4371/24

За позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ВП 38728457)

До відповідача: Професійної спілки Профспілка моряків (65029, м. Одеса, вул. Дюковська, 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375)

Про стягнення 30530,61 грн.

Встановив: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Професійної спілки Профспілка моряків про стягнення 30530,61 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2024р. прийнято позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4371/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між сторонами було укладено Договір про відшкодування експлуатаційних витрат №3296-П-ОДФ-21 від 06.10.2021р.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Адміністрація здійснює видачу питної води (подача холодної та гарячої води на об`єкти Спілки) в приміщення, що займає Спілка, прийом господарсько-побутових стоків, що скидаються Спілкою у систему каналізації Адміністрації (прийом стічних вод холодного і гарячого водопостачання, ненормативно -очищених стічних вод, що скидаються Спілкою у систему каналізації Адміністрації) та забезпечення теплом об`єктів Спілки.

Згідно п. 1.2. Договору, Спілка своєчасно відшкодовує витрати Адміністрації, забезпечує належну експлуатацію згідно з межею балансової належності водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплопостачання, приладів і пристроїв на них, відповідно до Правил, перерахованих у п. 2.1.Договору та діючого законодавства України.

Як вказує позивач, Адміністрація відповідно до п. 2.3.1. Договору, має право вимагати своєчасного та повного відшкодування Спілкою витрат Адміністрації.

Відповідно до п. 3.1. Договору, облік спожитих тепла, води та стоків здійснюється за показами приладів обліку, встановлених на об`єктах Спілки, або розрахунковим шляхом у разі відсутності або неможливості встановлення приладів обліку або виходу із ладу.

Відповідно до п. 3.2. Договору, відшкодування витрат Спілкою проводиться не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Адміністрації.

Як зазначав позивач, на підтвердження наданих із грудня 2021 по квітень 2022р. комунальних послуг Адміністрацією складені акти та виставлені відповідні рахунки: за грудень 2021р. акт №1549 від 31.12.2021р, рахунок №531785 від 31.12.2021р. на суму 2529,36 грн. (водопостачання, водовідведення), в тому числі скид понаднормованих стічних вод за період 10.09.2021р. по 17.11.2021р. на суму 1842,90 грн. Акт №1548 від 31.12.2021р. та рахунок №510226 від 31.12.2021р. на суму 1786,21 грн. (забезпечення теплом).

За січень 2022р. акт №1716/37 від 31.01.2022р, рахунок №531025 від 31.01.2022р. на суму 353,99 грн. (водопостачання, водовідведення). Акт №1717/38 від 31.01.2022р. та рахунок №510011 від 31.01.2022р. на суму 2642,94 грн. (забезпечення теплом).

За лютий 2022р. акт №170 від 28.02.2022р, рахунок №531107 від 28.02.2022р. на суму 901,57 грн. (водопостачання, водовідведення), в тому числі скид понаднормованих стічних вод за період 18.11.2021р. по 20.01.2022р. на суму 632,96 грн. Акт №171 від 28.02.2022р. та рахунок №510040 від 28.02.2022р. на суму 1891,34 грн. (забезпечення теплом).

За березень 2022р. акт №262 від 31.03.2022р, рахунок №531161 від 31.03.2022р. на суму 353,99 грн. (водопостачання, водовідведення). Акт №284 від 31.03.2022р. та рахунок №510066 від 31.03.2022р. на суму 1775,24 грн. (забезпечення теплом).

За квітень 2022р. акт №338 від 30.04.2022р, рахунок №531211 від 30.04.2022р. на суму 353,99 грн. (водопостачання, водовідведення). Акт №339 від 30.04.2022р. та рахунок №510074 від 30.04.2022р. на суму 254,27 грн. (забезпечення теплом).

Позивачем було зазначено суду, що відповідно до п. 2.4.10 Договору, протягом 3-х робочих днів після тримання, Спілка повинна підписати та повернути Адміністрації «Акт відшкодування витрат» або надати лист-відмову у підписані «Акта відшкодування» з обґрунтуванням причин. У випадку ненадання Спілкою у зазначений строк листа-відмови, «Акт відшкодування витрат» вважається підписаним.

За поясненнями позивача, відповідачем було отримано акти та рахунки та у зв`язку з відсутністю листів-відмов, послуги вважаються прийнятими, та за відповідачем рахується борг у розмірі 12842,90 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, у разі несвоєчасного перерахування платежів Спілка сплачує Адміністрації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за котрий нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 12602,33 грн.

За розрахунком позивача сума 3% річних становить 973,92 грн. та інфляційні втрати 4111,46 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, між сторонами було укладено Договір про відшкодування експлуатаційних витрат №3296-П-ОДФ-21 від 06.10.2021р.

На підтвердження наданих із грудня 2021 по квітень 2022р. комунальних послуг, Адміністрацією складені акти та виставлені відповідні рахунки: за грудень 2021р. акт №1549 від 31.12.2021р, рахунок №531785 від 31.12.2021р. на суму 2529,36 грн. (водопостачання, водовідведення), в тому числі скид понаднормованих стічних вод за період 10.09.2021р. по 17.11.2021р. на суму 1842,90 грн. Акт №1548 від 31.12.2021р. та рахунок №510226 від 31.12.2021р. на суму 1786,21 грн. (забезпечення теплом).

За січень 2022р. акт №1716/37 від 31.01.2022р, рахунок №531025 від 31.01.2022р. на суму 353,99 грн. (водопостачання, водовідведення). Акт №1717/38 від 31.01.2022р. та рахунок №510011 від 31.01.2022р. на суму 2642,94 грн. (забезпечення теплом).

За лютий 2022р. акт №170 від 28.02.2022р, рахунок №531107 від 28.02.2022р. на суму 901,57 грн. (водопостачання, водовідведення), в тому числі скид понаднормованих стічних вод за період 18.11.2021р. по 20.01.2022р. на суму 632,96 грн. Акт №171 від 28.02.2022р. та рахунок №510040 від 28.02.2022р. на суму 1891,34 грн. (забезпечення теплом).

За березень 2022р. акт №262 від 31.03.2022р, рахунок №531161 від 31.03.2022р. на суму 353,99 грн. (водопостачання, водовідведення). Акт №284 від 31.03.2022р. та рахунок №510066 від 31.03.2022р. на суму 1775,24 грн. (забезпечення теплом).

За квітень 2022р. акт №338 від 30.04.2022р, рахунок №531211 від 30.04.2022р. на суму 353,99 грн. (водопостачання, водовідведення). Акт №339 від 30.04.2022р. та рахунок №510074 від 30.04.2022р. на суму 254,27 грн. (забезпечення теплом).

Поряд з цим, доказів сплати матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим вимоги по сплаті боргу у розмірі 12842,90грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 973,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4111,46 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 12602,33 грн.

Суд перевіривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Одеського морського порту) задовольнити повністю.

2.Стягнути з Професійної спілки Профспілка моряків (65029, м. Одеса, вул. Дюковська, 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ВП 38728457) заборгованість у розмірі 12842 (дванадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 90 коп., пеню у розмірі 12602 (дванадцять тисяч шістсот дві) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 973 (дев`ятсот сімдесят три) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 4111 (чотири тисячі сто одинадцять) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко