Рішення

від 20.12.2024 по справі 916/4702/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4702/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/4702/24

За позовом: Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «АРКС» (04070, м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності "Північ Транс" (65025, м.Одеса, Старокиївської дороги 21 км; код ЄДРПОУ 05523553)

Про стягнення 6566,00 грн.

Представники:

Від позивача: Сечко С.В., довіреність

Від відповідача: Макаренко В.В., довіреність

Встановив: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальності "Північ Транс" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 6566,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2024р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «АРКС» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4702/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

13.11.2024р. до суду відповідачем було надано відзив.

13.11.2024р. до суду відповідачем надано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2024р. призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на "16" грудня 2024 р. о 10:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

19.11.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

16.12.2024р. судом було оголошено перерву по справі до "20" грудня 2024 р. о 11:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову.

У судовому засіданні 20.12.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.12.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що 22 червня 2023р. о 16 годині 10 хвилин у м. Кривий Ріг, у Металургійному районі, по вул. Святогеоргіївській біля буд. 19 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Як вказує позивач, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали пошкодження.

Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року у справі №210/3489/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і призначено йому покарання у вигляді штрафу.

Позивачем було зазначено суду, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля «Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СК «АРКС» Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №64699Га/05АВ від 03.10.2022р.

За поясненнями позивача, власник пошкодженого автомобіля «Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ від 30.06.2023р. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля було визнано страховим випадком.

За посиланням позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Land Rover Range Rover» державний номерний знак НОМЕР_2 склала 27100,00 грн.

Цивільна-правова відповідальність власника «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована за договором-полісом №214613972 в АТ «СК «Країна».

За поясненнями позивача, він та АТ «СК «Країна» є учасниками Угоди про пряме врегулювання збитків по обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016р.

За поясненнями позивача, відповідно до зазначеної Угоди, було проведено пряме врегулювання збитків та погоджено між страховими компаніями до виплати 20534,00 грн. та позивач здійснив потерпілому виплату страхового відшкодування у розмірі 20534,00 грн.

Посилаючись на п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було зазначено, що АТ «СК «Країна», застосувавши коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, було погоджено виплату в розмірі 20534,00 грн.

Як вказує позивач, оскільки Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» за умовами Договору здійснює виплату страхового відшкодування у розмірі, що дорівнює розміру відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, та на підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного страхового акту №ARX3741035 від 13.07.2023р., позивачем було здійснено сплату суми страхового відшкодування потерпілому у розмірі 6566,00 грн.

Посилаючись на ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ч. 1 ст. 1194, ст. 1172 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 6566,00 грн., а порядку суброгації, як було визначено позивачем у судовому засіданні, яке відбулось 16.12.2024р.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що постанова Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.07.2023р. по справі про адміністративне правопорушення №210/3489/23 може підтверджувати лише факт дорожньо-транспортної пригоди і при розгляді справи не досліджувалось питання щодо перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з відповідачем, а вказана інформація у постанові, як зазначає відповідач, записана зі слів водія.

За поясненнями відповідача, позивачем не надано будь-яких доказів працевлаштування водія ОСОБА_1 у Відповідача та тим більше доказів виконання службових (трудових) обов`язків Відповідача, у зв`язку з чим не можливо застосувати ч. 1 ст.1172 ЦК України до даних правовідносин.

Також, позивачем не надано та не може бути надано доказів володіння та користування відповідачем ТЗ «Mercedes-Benz», р/н НОМЕР_2 , оскільки ТЗ не є власністю відповідача, у зв`язку з чим вимоги до відповідача не можуть бути задоволені.

Як вказує відповідач, посилання позивача про те, що ТЗ «Land Rover Range Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований в АТ «СК «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 64699Га\05АВ від 03.10.2022 року говорить про те, що відносини по даному договору регулюються положеннями ЗУ «Про страхування». Однак, в протиріччя вищезазначеному, Позивач зазначає, що Власник пошкодженого автомобіля «Land Rover Range Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до Позивача із заявою про подію та на виплату за договором ОСЦПВВНТЗ (обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) від 30.06.2023 року, що регулюється спеціальним нормативно-правовим актом - ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» що між страховими компаніями укладено Угоду про пряме врегулювання збитків по обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016 року, та не надано копії даної угоди, умови угоди відповідачу не відомі, у відкритому доступі в мережі Інтернет даний документ відсутній, що призводить до неможливості встановлення умов даної угоди та перевірки достовірності зазначеної позивачем інформації, доказів погодження між страховими компаніями до виплати суми у розмірі 20543,00 грн. не надано.

За посиланням відповідача, складений позивачем акт огляду, не містить підпису власника КТЗ або його представника, що свідчить про те, що власник КТЗ - потерпіла особа не ознайомлена зі змістом та пошкодженнями, визначеними у даному акті також, за відсутності документів, відповідач має сумніви щодо проведення СТО ремонтних робіт взагалі.

Також, як вказує відповідач, страховий акт №ARX3741035 від 13.07.2023 року складено на суму 6566,00 грн., а на іншу суму у розмірі 20543,00 грн. страхового акту позивачем не надано, що спростовує посилання позивача про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 27100,00 грн. В страховому акті зазначено, що складено акт за заявою від 22.06.2024 року, а позивачем надано лише заяву Потерпілої від 30.06.2023р. Наданий розрахунок страхового відшкодування до справи №1.003.23.0008174 не містить позивача, а відтак не є належним доказом по справі.

Також, доказів погодження та перерахування АТ «СК «КНЯЖА» на користь позивача не надано.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, слід виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. В даному випадку, вартість відновлювального ремонту автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER НОМЕР_2 , згідно Рахунку - фактури СТО ФОП Кучер М.Ю. №24/07 від 12.07.2023 року.

Отже, як вказує позивач, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу, доказами вартості відновлювального ремонту ТЗ та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок СТО ФОП Кучер М.Ю. №24/07 від 12.07.2023 року та підтвердження його оплати - платіжне дорученням № 986306 від 14.07.2023 року та №986197 від 14.07.2023 року.

За посиланням позивача, відповідно до даної Угоди було проведено пряме врегулювання збитків та погоджено між страховими компаніями до виплати: 20534,00 грн. Внаслідок зазначеного вище Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» здійснило Потерпілому виплату страхового відшкодування в розмірі: 20534,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №986306 від 14.07.2023 року, застосувавши коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу.

За поясненнями позивача, оскільки Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» за умовами Договору здійснює виплату страхового відшкодування у розмірі, що дорівнює розміру відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, то на підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного страхового акту №ARX3741035 від 13.07.2023 року позивачем було здійснено ще сплату суми страхового відшкодування Потерпілому в розмірі: 6566,00 грн. коп., згідно платіжного доручення №986197 від 14.07.2023 року.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що у даній справі, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Оскільки постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2023 року у справі № 210/3489/23 встановлено, що особа, яка завдала збитків - ОСОБА_1 працював на посаді водія ТОВ «Північ Транс», то відповідач є особою, відповідальною за завданий збиток.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, за час розгляду справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Надаючи оцінку доводам Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «АРКС», покладеним в основу позовних вимог, суд зазначає таке.

Предметом розгляду позовних вимог Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «АРКС» є стягнення з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 6566,00 грн. в порядку суброгації.

Відповідно до положень статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 1 Закону, страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 993 ЦК України, яка кореспондується з ст.27 Закону України "Про старування", передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За матеріалами справи судом з`ясовано, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з призначенням покарання у вигляді штрафу, відповідно до постанови Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.07.2023р. по справі №210/3489/23, має трудові відносини із відповідачем, та під час скоєння ДТП 22 червня 2023р. виконував саме свої службові обов`язки як працівник (водій) Товариства з обмеженою відповідальності "Північ Транс".

Суд погоджується з позицією відповідача, що відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, де визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, постанова Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.07.2023р. по справі №210/3489/23 засвідчує факт ДТП та при адміністративному розгляді такої справи не було предметом дослідження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивачем не доведено суду, що під час скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував свої службові обов`язки як працівник (водій) відповідача.

Також, у матеріалах справи відсутні докази та позивачем не доведено суду, що у відповідача є відповідне право володіння та користування транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» державний номерний знай НОМЕР_1 .

При цьому, при застосуванні до спірних відносин статей 1187 та 1172 ЦК України вбачається, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки.

З цього приводу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 05.12.2018 по справі №426/16825/16-ц.

За цих обставин, суд вважає, що позивачем не доведено підстав покладення обов`язку сплатити спірних коштів на відповідача як роботодавця, який повинен бути законним володільцем відповідного транспортного засобу.

Крім того, Суд зазначає, що матеріали справи не містять Угоди про пряме врегулювання збитків по обов`язковому страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яка діє з 01.12.2016р., що унеможливлює встановлення обставин, на які позивач посилається як на підставу заявлених позовних вимог.

Судом також враховано, що ОСОБА_2 подала заяву про подію та на виплату саме за Договором ОСЦПВВНТЗ № ЕР 210733172.

Як з`ясовано судом, Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 30.06.2023р. не містить підпису власника транспортного засобу або його повноважного представника.

Судом критично оцінюється наданий з боку позивача до відповіді на відзив доказ - Розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, оскільки такий доказ не має відповідного підпису відповідальної особи.

Суд також зазначає, що факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовлює перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 6566,00 грн., суд приходить до висновку про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «АРКС» - відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко