Рішення

від 23.12.2024 по справі 916/4849/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4849/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/4849/24

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

До відповідачів: Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" (98635, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Комунарів, буд. 7 А; код ЄДРПОУ 30483942), Юридичного департаменту Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Думська площа, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302537)

Про визнання припиненими трудових правовідносин та зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від позивача: Авраменко Ю.С., за ордером

Від відповідачів: Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей", не з`явився; Юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_2 , самопредставництво

Встановив: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей", Юридичного департаменту Одеської міської ради, у якій просить суд визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Приватним підприємством "Південно-кримське бюро подорожей", у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України з дня винесення судового рішення, та зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради вчинити реєстраційну дію щодо зміни відомостей про Приватним підприємством "Південно-кримське бюро подорожей", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 , як про директора Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей", та як особу, яка може вчиняти дії від імені Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей", у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2024р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4849/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "02" грудня 2024 р. о 12:00. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.12.2024р. о 12:00.

11.11.2024р. до суду Юридичним департаментом Одеської міської ради було надано відзив.

28.11.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/4849/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "23" грудня 2024 р. о 13:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 23.12.2024р. о 13:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VІІ, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014р.

У п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення передбачений вимогами ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", згідно з якою, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

На виконання вимог цього Закону судом здійснювалося повідомлення відповідача шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідачі свого права на захист не використали, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.

Юридичним департаментом Одеської міської ради було надано до суду відзив з викладенням своєї позиції щодо позову.

У судовому засіданні 23.12.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.12.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Приватне підприємство "Південно-кримське бюро подорожей" було зареєстровано 11.11.1999р. (державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу, 06.12.2005, реєстраційний номер 11461200000001864). місцезнаходження: Україна, 98635, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Комунарів, будинок 7А.

За поясненнями позивача, учасником Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" є Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВА-ТРАСТ» (100% статутного капіталу), ідентифікаційний код 38640344, місцезнаходження: Україна, 95034, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Московська, будинок 22.

Як вказує позивач, 20.04.2013р. директором Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" призначено Ятіна Дмитра Валерійовича.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що підтвердні документи щодо призначення на посаду директора позивач не має можливості надати, у зв`язку з тим, що всі документи були залишені за юридичною адресою підприємства.

На момент звернення позивача до суду, в останнього відсутня можливість звернутись із заявою щодо отримання документів, які містяться в реєстраційній справі юридичної особи, оскільки місце зберігання реєстраційної справи: Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим.

Відомості про позивача, як про директора підприємства, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджуються електронним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.10.2024 (від 24.10.2024 за кодом доступу 38766016206).

Також позивачем було зазначено суду, що у зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим в 2014 році, його територія стала не підконтрольна українській владі, а тому за законодавством України господарська діяльність підприємства зупинилася і по теперішній час не відновлена, оскільки підприємство так і не змінило місцезнаходження на іншу адресу в межах території України, яка є підконтрольною територією українській владі.

За посиланням позивача, він, як директор підприємства, фактично позбавлений можливості виконувати свої обов`язки по управлінню підприємства, з незалежних від нього причин, а тому як результат втратив будь-яку зацікавленість у перебуванні на цій посаді. Перебування на посаді директора є чисто формально, але для позивача це погано може відображатися на його репутації, оскільки для нього є невідома подальша доля активів підприємства.

Через анексію Автономної Республіки Крим, позивач в 2014 році був змушений виїхати з Автономної Республіки Крим на підконтрольну територію українській владі, вся документація підприємства (і в паперовому і в електронному вигляді), як зазначалось вище, залишилась за юридичною адресою відповідача, доступу до неї позивач не має.

Також було зазначено суду, що позивач не має можливості припинити трудові відносини, за процедурою, яка передбачена Статутом та законодавством України, оскільки неможливо скликати та провести загальні збори учасників, оскільки збори проводяться за місцезнаходженням Підприємства (ч. 7 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю"), а підприємство розташоване на території, яка не контролюється органами державної влади України. Видача наказу про припинення повноважень директора здійснюється на підставі рішення загальних зборів, що також є підставою для внесення змін до єдиного державного реєстру щодо директора. Факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач по даній справі, не має можливості подати документи про намір його звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів, у зв`язку з відсутністю поштового сполучення з Автономною Республікою Крим.

Також позивачем було зазначено суду, що Юридичний департамент Одеської міської ради є належним суб`єктом державної реєстрації щодо вчинення реєстраційної дії щодо зміни відомостей про відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як про директора Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" та як особу, яка може вчиняти дії від імені Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей", у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Надаючи відзив щодо позову, Юридичним департаментом Одеської міської ради було зазначено суду, що відповідно до діючого законодавства на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або за рішенням колегіального органу товариства з обмеженою відповідальністю можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містять в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинити реєстраційну дію щодо зміни відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та Юридичного департаменту Одеської міської ради, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, суд зазначає таке.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством. (Правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023р. №127/27466/20).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.03.2021 у справі №761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі №911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України. Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах №761/40378/18, №758/1861/18 та №911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. Повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023р. №127/27466/20, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII.

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як з`ясовано судом за наявними матеріалами справи, Приватне підприємство "Південно-кримське бюро подорожей" було зареєстровано 11.11.1999р. (державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу, 06.12.2005, реєстраційний номер 11461200000001864) місцезнаходження: Україна, 98635, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Комунарів, будинок 7А.

Судом встановлено, що з 20.04.2013р. (дата набуття повноважень) директором Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" є ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VІІ, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Згідно до ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VІІ, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Отже, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що наразі є неможливим позивачем дотримання Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо скликання відповідних загальних зборів, у урахуванням місця реєстрації Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" та його учасника.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

На підставі викладеного суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Приватним підприємством "Південно-кримське бюро подорожей", у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України з дня винесення судового рішення - є правомірним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з Товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що рішення суду про визнання трудових відносин припиненими після набрання законної сили є підставою для вчинення реєстраційної дії щодо зміни відомостей про Приватне підприємство "Південно-кримське бюро подорожей", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як про директора Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" та як особу, яка може вчиняти дії від імені Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей", у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У зв`язку з чим, позовні вимоги до Юридичного департаменту Одеської міської ради задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на Приватне підприємство "Південно-кримське бюро подорожей".

Керуючись ст.ст. 123, 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" про визнання припиненими трудових правовідносин - задовольнити повністю.

2.Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Приватним підприємством "Південно-кримське бюро подорожей" (98635, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Комунарів, буд. 7 А; код ЄДРПОУ 30483942), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України з дня винесення судового рішення.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Південно-кримське бюро подорожей" (98635, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Комунарів, буд. 7 А; код ЄДРПОУ 30483942) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

4.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко