Рішення

від 05.12.2024 по справі 917/1141/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024

Справа № 917/1141/24

За позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Фисун", вул. Піщана, 5, с. Микілка, Полтавський район, Полтавська область, 38621

до Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, 36, с. Велика Рублівка, Полтавський район, Полтавська область, 38623

про визнання права власності.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Суть спору: Селянського (фермерського) господарства "Фисун" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в якому просить:

- визнати за Селянським (фермерським) господарством «Фисун» (38621, с. Микілка, вул. Піщана, буд. 5, Полтавська область, Полтавський район, ідентифікаційний код юридичної особи 22517784) право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5322283700:00:003:0603, загальною 16,00 га, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, право на яку посвідчено Державним актом на право користування землею Б № 053002 від 1993 року;

- визнати за Селянським (фермерським) господарством «Фисун» (38621, с. Микілка, вул. Піщана, буд. 5, Полтавська область, Полтавський район, ідентифікаційний код юридичної особи22517784) право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5322283701:01:001:0235, загальною 10,13 га, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, право на яку посвідчено Державним актом на право користування землею Б № 053002 від 1993 року.

Ухвалою суду від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.08.2024, 11:00.

02.08.2024 від відповідача надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за відсутності відповідача (вх. № 10510, 10512).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погрібної С.В., судове засідання призначене на 20.08.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 03.09.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 15.10.2024, 11:00.

15.10.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (вх. № 13655).

Будь-які інші заяви чи клопотання про відкладення в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою суду від 15.10.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Як вже зазначалось, відповідачем було подано заяву про визнання позову та розгляд справи за відсутності його представника (вх. № 10510, 10512 від 02.08.2024).

Частиною 1 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України.

Суд дослідивши подану заяву відповідача про визнання позову, дійшов висновку, що остання не суперечить закону та не порушує інтереси інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, наступне.

Рішенням Микілківської сільської ради передано у постійне користування гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 33,3 га, для ведення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право користування землею серія Б № 053002 від 1993 року (а.с. 17-18).

Рішенням шістнадцятої сесії Котелевської районної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 30.03.1994 «Про реєстрацію та виділення землі для розширення фермерських господарств» затверджено рішення районної конкурсної комісії про реєстрацію фермерських господарств зокрема - ОСОБА_1 ( с. Микілка, Микілківської сільської ради) - 33,3 га (а.с. 14).

Розпорядженням Голови Котелевської районної ради народних депутатів № 11 від 23.01.1995 «Про реєстрацію фермерських господарств» прийнято рішення про реєстрацію фермерського господарства «Фисун» розташоване в с. Микілка, засновник ОСОБА_1 та присвоєно ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с. 15).

Так, на підставі вище зазначених рішень було створене селянське (фермерське ) господарство «ФИСУН» ( код ЄДРПОУ 22517784), зареєстроване с. Микілка Котелевського району Полтавської області засновником якого являвся ОСОБА_1 , якому була передана у постійне користування земельна ділянка площею 33,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Рішенням дев`ятої сесії Котелевської районної ради народних депутатів двадцять третього скликання від 07.04.2000 «Про надання земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств» ОСОБА_1 надано, на розширення селянського (фермерського) господарства, земельну ділянку площею 18,4 га із земель запасу Микілківської сільської ради, з них: 17,4 га ріллі; 1,0 га боліт (а.с. 47-48).

Котелевською районною радою було направлено звернення до Полтавського філіалу інституту землеустрою та замовлено виготовлення технічний звіт та державного Акту для розширення селянського (фермерського господарства) фермера ОСОБА_1 площею 17,4 га ріллі; 1,0 га боліт (а.с. 49).

В результаті розроблення технічної документації із складання державного Акту на право постійного користування землею СФГ гр. ОСОБА_1 було встановлено в натурі (на місцевості) додаткова площа землекористування 17,7761 га ріллі та 2,6552 га боліт (а.с. 49-50).

Розпорядженням Голови Котелевської районної державної адміністрації № 336 від 23.08.2006 року « Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення товарного сілськогосподарського виробництва» затверджено документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення товарного сілськогосподарського виробництва членам С (Ф)Г «Фисун» із земель постійного користування площею 17,7761 га - гр. ОСОБА_1 площею 6,7715 га ( кадастровий номер 5322283700:00:003:0312 ); із земель постійного користування площею 33,3 га гр. ОСОБА_2 площею 5,8052га (кадастровий номер 5322283700:00:003:0314 ); ОСОБА_3 площею 5,7170 га (кадастровий номер 5322283700:00:003:0313 ); ОСОБА_4 площею 5,8048 га (кадастровий номер 5322283700:00:003:0315 ) (а.с. 16).

Після проведеного виділення із земель постійного користування земельних часток (паїв) членам С(Ф)Г «Фисун» в постійному користуванні залишилися ділянки площею 15,9730 га ріллі та ділянка загальною площею 20,4313 га з них 11,0046га ріллі ; 2,6552 га боліт.

На підставі розробленої технічної документації щодо інвентаризації земельних ділянок, сформовані земельні ділянки відомості про них було внесено до Державного земельного кадастру а саме: сформована земельна ділянка площею 16,00 га (кадастровий номер 5322283700:00:003:0603) та земельна ділянка площею 10,13 га (кадастровий номер 5322283701:01:001:0235).

Однак, попри наявності рішень про виділення земельних ділянок та рішень щодо передачі у постійне користування земельних ділянок, під час видачі державного Акту на право постійного користування державний Акт серія Б № 053002 від 1993 року не був зареєстрований в Книзі записів державних Актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею.

Відсутність такої державної реєстрації позбавляє права землекористувача внести відомості до Державного реєстру речового права.

В цьому випадку порушено право Селянського (фермерського) господарства «Фисун», а саме право на постійне користування землею, яке підлягає захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні земельні ділянки розташовані на території адміністративного-територіальної одиниці с. Микілка.

Згідно рішення першої сесії Великорублівської сільскої ради восьмого скликання від 08.12.2020 року «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Великорублівської сільської ради» вбачається, що приєдналася юридична особа Микілківська сільська рада Полтавського району Полтавської області, її правонаступником являється Полтавська Великорублівська сільська рада.

Отже згідно статей 83, 122 ЗК України, розпорядником даних земель на даний час є Великорублівська сільська рада Полтавського району, Полтавської області.

Як вже зазначалось, відповідач надіслав суду заяву про визнання позову.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного

Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

За змістом статей 15 та 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції

Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникли до 2004 року, вважається сформованим незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до частини 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цього Закону, є дійсними (дата набрання чинності Закону - 01.01.2013).

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 Про затвердження форм держаного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

С(Ф)Г «Фисун» здійснює господарську діяльність, сплачує податки та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

С(Ф)Г «Фисун» не було позбавлено належного йому Державного Акту на правокористування землею, а отже відсутність можливості належним чином здійснити державну реєстрацію іншого речового права, а саме права користування земельними ділянками є фактично "позбавленням" його власності у розумінні статті 1 Першого протоколу та ця дія, фактично анулює юридичну підставу, на якій виникло первісне право користування на землю, що становить втручання в зазначене право. У будь- якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання "позбавлення власності", чи ні. Зокрема, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами землекористувача (див., серед багатьох інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. the United Kingdom), та справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року).

Суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту саме в заявлений позивачем спосіб - визнання за Селянським (фермерським) господарством «Фисун» (38621, с. Микілка, вул. Піщана, буд. 5, Полтавська область, Полтавський район, ідентифікаційний код юридичної особи 22517784) права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5322283700:00:003:0603, загальною 16,00 га, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, право на яку посвідчено Державним Актом на право користування землею Б № 053002 від 1993 року; визнання за Селянським (фермерським) господарством «Фисун» (38621, с. Микілка, вул. Піщана, буд. 5, Полтавська область, Полтавський район, ідентифікаційний код юридичної особи22517784) права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5322283701:01:001:0235, загальною 10,13 га, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, право на яку посвідчено Державним Актом на право користування землею Б № 053002 від 1993 року.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 232 - 233, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «Фисун» (38621, с. Микілка, вул. Піщана, буд. 5, Полтавська область, Полтавський район, ідентифікаційний код юридичної особи 22517784) право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5322283700:00:003:0603, загальною 16,00 га, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, право на яку посвідчено Державним Актом на право користування землею Б № 053002 від 1993 року.

3. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «Фисун» (38621, с. Микілка, вул. Піщана, буд. 5, Полтавська область, Полтавський район, ідентифікаційний код юридичної особи22517784) права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5322283701:01:001:0235, загальною 10,13 га, яка розташована на території Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, право на яку посвідчено Державним Актом на право користування землею Б № 053002 від 1993 року.

4. Копії рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення підписано 23.12.2024.

СуддяПогрібна С.В.