Рішення

від 16.12.2024 по справі 920/1098/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2024м. СумиСправа № 920/1098/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1098/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код за ЄДРПОУ 23823253),

до відповідача фізичної особи-підприємця Звади Євгена Петровича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),

про стягнення 46359,85 грн

установив:

02.09.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 46359,85 грн (сорок шість тисяч триста п`ятдесят дев`ять грн 85 коп.) за використання земельних ділянок без оформлення договору оренди за період з 01.01.2021 по 31.07.2024, а також стягнути 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

03.09.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким Звада Євген Петрович з 05.03.2019 зареєстрований як фізична особа-підприємець з місцезнаходженням: АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 04.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1098/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України (позивачу - до електронного кабінету, відповідачу - за адресою місцезнаходження).

11.09.2024 копія ухвали від 04.09.2024 у справі №920/1098/24, надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, що співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ, а саме: фізична особа-підприємець Звада Євген Петрович, АДРЕСА_1 , була повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.06.2024 №НВ-0001354662024 визначено загальні відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:23:037:0006, а саме: місце розташування - Сумська обл., м. Суми, вул. Роменська, буд. 75-А, категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - 14.02 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії.

За інформаційною довідкою від 23.08.2024 №392213942 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,1349, кадастровий номер 5910136600:23:037:0006 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Суми в особі Сумської міської ради.

24.12.20210 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (продавець та Завадою Євгеном Петровичем (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на аукціоні, відповідно до п. 1.1 якого продавець передав, а покупець прийняв нежитлове приміщення - котельня, площею 323,3 м2, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Роменська, буд. 75-А на земельній ділянці площею 0,1349 га кадастровий номер 5910136600:23:037:0006.

Відповідно до інформаційної довідки від 22.08.2024 №392107383 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу 24.12.2010 №2034 26.06.2018 зареєстровано за відповідачем право приватної власності на нежитлове приміщення-котельня загальною площею 323,3 м2 за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Роменська, буд. 75-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1586075659101.

22.02.2024 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, направив відповідачу лист №06.01.-16/228 про усунення порушень земельного законодавства, в якому наполягав на укладенні з Сумською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки з метою усунення порушень вимог земельного законодавства, а також зазначав про право позивача звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без зареєстрованого на неї речового права.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Сумській області від 21.03.2024 №2299/5/18-28-24-02-04 відповідач земельний податок та/або орендну плату не сплачував та як платник не обліковується.

12.04.2024 листом Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган позивача, проінформував відповідача про те, що оскільки відповідач використовує земельну ділянку без оформленого права на неї та не сплачує плату за землю, позивачем здійснено розрахунок недоотриманих доходів за користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Роменська, буд. 75-А, кадастровий номер 5910136600:23:037:0006, з порушенням земельного законодавства. Запропоновано відповідачу, у разі визнання розміру недоотриманих доходів, добровільно їх відшкодувати.

Розрахований у листі від 12.04.2024 №06.01-16/542 розмір безпідставно збережених коштів відповідач не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 46359,85 грн безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2021 по 31.07.2024.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом положень глави 15 ЗК України користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, реалізовується через право постійного користування або право оренди.

Згідно з частиною 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язуані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт в), що кореспондується з положеннями статті 206 ЗК України, згідно з якими використання землі в Україні є платним.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (статті 125 ЗК України).

Отже, набуття Відповідачем права власності на нерухоме майно не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій воно розміщене. Право оренди виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Водночас, з урахуванням приписів статті 120 ЗК України не є правопорушенням відсутність у Відповідача зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розміщено його нерухоме майно і яка перебуває у власності Сумської міської територіальної громади.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України. Наявність договірного характеру спірних відносин виключає можливість застосування до них положень цієї глави.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для зобов`язань, які регулюються цією статтею (кондикційні зобов`язання), характерна наявність одночасно таких умов: набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття або збереження майна або коли підстава згодом відпала. Зокрема, й приріст майна в набувача без достатніх правових підстав є характерним для кондикційних зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджено, що у діях відповідача наявні всі ознаки, притаманні кондикційним зобов`язанням.

По-перше, відповідач зберіг (заощадив) у себе майно, а саме кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м.Суми, вул. Роменська, 75-А, кадастровий номер 5910136600:23:037:0006, і на якій розміщене його нерухоме майно.

По-друге, відсутні правові підстави для збереження (заощадження) відповідачем майна (коштів), оскільки користування землею в Україні, зокрема й на праві оренди, є платним (стаття 205, частина 1 статті 96 ЗК України), чинним закондавством не передбачена можливість безоплатного користування землею.

По-третє, відповідач зберіг (заощадив) у себе майно (кошти) саме за рахунок позивача, враховуючи те, що власником земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно відповідача, є територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради, тобто позивача.

Відтак, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) у нього коштів за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем грошових коштів за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна (коштів), яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, зокрема в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, відносини з фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання позивачем, як власником цієї земельної ділянки, доходів у вигляді орендної плати за своєю природою є кондикційними до моменту оформлення відповідачем, як власником нерухомого майна, права оренди земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який зберіг (заощадив) за рахунок позивача (власника цієї земельної ділянки) у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/118 8/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 01.01.2021 до 31.07.2024 місцевий бюджет не доотримав 46359,85 грн орендної плати через не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою.

Розрахунок позивача щодо розміру безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою з порушенням земельного законодавства у позові проведений з урахуванням площі земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, на підставі нормативно грошової оцінки, зазначеної у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.05.2024 № НВ-9939196302024, з урахуванням коефіцієнтів індексації 1,15 за 2022 рік та 1,051 за 2023 рік, визначених уповноваженим органом (лист Держгеокадастру від 12.01.2024), а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішеннями Сумської міської ради від 24.06.2020 №7000- МР, від 30.06.2021 №1231-МР, від 14.07.2022 №3025-МР «Про встановлення плати заземлю».

Відповідач не подав ні обґрунтованих заперечень проти позову, ні доказів відшкодування позивачу коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: Сумська область, м.Суми, вул. Роменська, буд. 75-А, за період з 01.01.2021 до 31.07.2024 є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим суд задовольняє позов.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

При зверненні до суду з позовом, як доказ сплати судового збору до позову позивачем додане платіжна інструкція від 26.08.2024 №299 в розмірі 3028,00 грн. Судовий збір сплачено платіжним дорученням, де платником зазначено Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (код 40456009).

Водночас, у розділі «Призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано, що судовий збір сплачується за позовом Сумської міської ради до Господарського суду Сумської області.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сумська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Суми та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сумська міська рада створює свої виконавчі органи, у вигляді виконавчого комітету, відділів, управлінь та інших створюваних радою виконавчих органів. Виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Позивач зазначає, що Сумська міська рада не має власних банківських рахунків, не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включена до мережі установ і організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджету, отже Сумська міська рада не може самостійно сплачувати судовий збір.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (у редакції рішення Сумської міської ради від 03.11.2022 №3174-МР, далі - Положення) Департамент є виконавчим органом Сумської міської ради, їй підзвітний та підконтрольний, підпорядкований виконавчому комітету Сумської міської ради та Сумському міському голові, оперативно підпорядкований заступнику міського голови згідно з розподілом обов`язків; є юридичною особою, має власну печатку із зображенням Малого Державного Герба України і надписом свого найменування та штампи із надписом свого найменування, рахунки в банках та Державній казначейській службі.

Пунктом 3.2.97 Положення визначено, що Департамент, відповідно до покладених на нього завдань, несе зобов`язання зі сплати коштів, стягнутих за судовими рішеннями з Сумської міської ради, з оплати судового збору, виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів та інших зобов`язань, які виникають в діяльності Департаменту.

Отже, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради є платником судового збору, як розпорядник бюджетних коштів територіальної громади м. Суми, за позивача - Сумську міську раду, яка звернулась із позовом від імені та в інтересах територіальної громади м. Суми у даній справі.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради підлягає стягненню 3028,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Звади Євгена Петровича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код за ЄДРПОУ 23823253) 46359,85 грн (сорок шість тисяч триста п`ятдесят дев`ять грн 85 коп.) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.01.2021 по 31.07.2024.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Звади Євгена Петровича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми, 40009; код ЄДРПОУ 40456009) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024

Суддя В.Л. Котельницька