Рішення

від 23.12.2024 по справі 922/3708/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3708/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківблагоустрій" (61166, м. Харків, вул. Шатилівська, буд. 4) до Фізичної особи-підприємця Гасанова Аледдін Юсіф Огли ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 6853,17 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Комунального підприємства "Харківблагоустрій" до фізичної особи-підприємця Гасанова Аледдін Юсіф Огли про стягнення 6853,17 грн., з яких: основний борг у розмірі 6432,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 287,36 грн., 3% річних у розмірі 133,00 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території №1073 від 26.06.2012 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом.

При цьому, суд зазначає, що копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 23.10.2024, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 по справі №922/3708/24 з огляду на вимоги статтей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Обставини справи свідчать, що 26.06.2012 між Комунальним підприємством "Харківблагоустрій" (далі - позивач, виконавець) та фізичною особою-підприємцем Гасановим Аледдін Юсіф Огли (далі - відповідач, замовник) було укладено договір на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території №1073 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати послуги з санітарного очищення прилеглої території до об`єкту господарської діяльності, розташованого за адресою: вул. Селянська, 30, площею 164 кв.м. (далі - прилегла територія), яка знаходиться в користуванні замовника на підставі договору оренди від 01.01.2012, а замовник зобов`язується прийняти і сплатити виконавцеві надані послуги.

Умовами пункту 1.2. договору передбачено, що сторони керуються "Правилами благоустрою території міста Харкова", затвердженими рішенням XI сесії Харківської міської ради VI скликання від 16.11.2011 р., №504/11, іншими нормативно-правовими актами України, нормативними актами Харківської міської ради його виконавчого комітету, розпорядженням Харківського міського голови.

Пунктом 2.1. договору погоджено, що виконавець зобов`язується забезпечувати своєчасне виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території (п.п. 2.1.1.).

Згідно з пунктом 2.2. договору замовник зобов`зується своєчасно робити оплату виконавцю за надані послуги з санітарного очищення прилеглої території, у розмірі і терміни, передбачені розділами 4, 5 цього договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата за договором робиться замовником шляхом часткової передплати грошових коштів (до 100%) на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за договором робиться до 30 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 4.3. договору послуги вважаються виконаними, якщо до 01 числа місяця, що йде за звітним, від виконавця не надійшла письмова претензія від замовника.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем цим договором щомісячно складає 196,80 грн., у тому числі 20% ПДВ у розмірі 32,80 грн. згідно з додатком №1 договору.

Умовами пункту 5.2. договору передбачено, що вартість послуги з визначення обслуговуваної площі прилеглої до об`єкту господарювання за цим договором складає 19,50 грн., згідно з додатком №2 до договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся на адресу відповідача з листами вих. №1189 від 27.12.2016, №469 від 07.03.2018, №306 від 15.01.2019, №2072 від 10.12.2019, №385 від 13.12.2021, в яких запропоновано внести зміни до договору №1073 від 26.02.2012 шляхом укладення додаткових угод.

01.11.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору №1073 від 26.02.2012, згідно якої сторони погодили внести зміни в п. 1.1. про предмет договору: "Виконавець зобов`язується надавати послуги з санітарного очищення прилеглої території до об`єкту господарської діяльності, розташованого за адресою: вул. Селянська, буд. 30, площею 120,00 кв.м. (далі - прилегла територія), яка знаходиться в користування замовника, а замовник зобов`язується прийняти і сплатити виконавцеві надані послуги. Крім того, погоджено внести зміни в п. 5.1. про вартість послуг: "Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за договором щомісячно складає 279,60 грн., у тому числі 20% ПДВ у розмір 46,60 грн., згідно Додатка №1 до цієї додаткової угоди. Пункт 7.1. викладено у наступній редакції: "У разі порушення своїх обов`язків за договором, сторони несуть відповідальність, визначену договором і чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання".

27.12.2016 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до договору №1073 від 26.02.2012, згідно якої сторони погодили п. 5.1. викласти в наступній редакції: "Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за цим договором щомісячно складає 354,00 грн., у тому числі 20% ПДВ в сумі 59,00 грн., згідно Додатку №1 до цієї Додаткової угоди №2. Крім того, у зв`язку зі змінами реквізитів КП "Харківблагоустрій", п. "Юридичні адреси сторін" договору викладено в новій редакції.

29.03.2018 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до договору №1073 від 26.06.2012, згідно якої сторони погодили п. 5.1. викласти в наступній редакції: "Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за договором щомісячно складає 429,60 грн., у тому числі 20% ПДВ в сумі 71,60 грн., згідно додатку №1 до цієї Додаткової угоди №3.

29.01.2019 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №4 до договору №1073 від 26.06.2012, згідно якої сторони погодили п. 5.1. викласти в наступній редакції: "Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за цим договором щомісячно складає 508,80 грн., у тому числі 20% ПДВ в сумі 84,80 грн., згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди №4.

26.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №5 до договору №1073 від 26.06.2012, згідно якої сторони погодили п. 5.1. викласти в наступній редакції: "Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за договором щомісячно складає 628,80 грн., у тому числі ПДВ 20% ПДВ в сумі 104,80 грн., згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди №5.

20.12.2021 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №6 до договору №1073 від 26.06.2012, згідно якої сторони погодили п. 5.1. викласти в наступній редакції: "Вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за договором щомісячно складає 804,00 грн., у тому числі 20% ПДВ у сумі 134,00 грн., згідно Додатку №1 до цієї Додаткової угоди №6.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на 01.01.2023 заборгованість відповідача складає 1336,81 грн. за частину листопада та грудень 2022 р. Крім того, позивач зазначає, що в період з січня 2023 р. по вересень 2024 р. відповідачу нараховувалась плата за надані послуги у розмірі 804,00 грн., яка відповідачем частково сплачувалась. Відтак, позивач стверджує, що станом на 18.10.2024 заборгованість відповідача становить 6432,81 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача скеровано претензію №582 від 22.05.2024 та акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до вимог статті 222 ГК України, яка залишилася без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2.2. договору замовник зобов`язується своєчасно робити оплату виконавцю за надані послуги з санітарного очищення прилеглої території, у розмірі і терміни, передбачені розділами 4, 5 договору.

Пунктом 4.3. договору погоджено, що послуги вважаються виконаними, якщо до 01 числа місяця, що йде за звітним, виконавцю не надійшла письмова претензія від замовника.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем в порушення взятих на себе договірних зобов`язань несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась вартість наданих позивачем послуг, що призвело до виникнення заборгованості. При цьому матеріали справи не містять в порядку пункту 4.3. договору від замовника на адресу виконавця претензій щодо якості та своєчасності надання виконавцем послуг.

Крім того, суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості у розмірі 6432,81 грн. з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, суд зазначає, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вище вказане, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного та повного розрахунку за надані послуги, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 6432,81 грн., є обґрунтованою, правомірною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційні втрати у розмірі 287,36 грн. та 3% річних у розмірі 133,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням положень законодавства, погоджених між сторонами умов договору, встановлених обставин справи, суд зазначає, що при здійсненні розрахунків допущено арифметичну неточність, оскільки нарахування здійснювалось за спірний період на всю суму заборгованості.

Як зазначено судом вище та погоджено між сторонами, згідно пункту 4.1. договору оплата за договором робиться замовником шляхом часткової передплати грошових коштів (до 100%) на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за договором робиться до 30 числа поточного місяця.

З урахуванням наведених положень законодавства, погоджених між сторонами умов договору, встановлених обставин справи, суд зазначає, що правомірним та обґрунтованим до стягнення є 3% річних у розмірі 105,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 240,35 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд враховує, що згідно частин 1, 4 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За змістом частин 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з позовною заявою до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Водночас матеріали справи свідчать, що за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції №6542 від 17.10.2024, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме у розмірі 605,60 грн., а тому розподіл судових витрати зі сплати судового збору в порядку статті 129 ГПК України здійснюється судом з огляду на розмір судового збору, який підлягав сплаті у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гасанова Аледдін Юсіф Огли ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківблагоустрій" (61166, м. Харків, вул. Шатилівська, буд. 4, код ЄДРПОУ 34755720) основний борг у розмірі 6432,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 240,35 грн., 3% річних у розмірі 105,27 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2395,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" грудня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова