Постанова

від 21.12.2007 по справі 35/406-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/406-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2007 р.                                                           Справа № 35/406-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Барбашова С.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3500Х/3-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.07 р. по справі № 35/406-07

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма"Транзит", м. Київ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Український стандарт", м. Харків

про стягнення 130000,00 грн. -

встановила:

В серпні 2007 р. позивач –ТОВ „Фірма „Транзит”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача –ТОВ „Український стандарт”, м. Чугуїв 130000 грн. заборгованості, 10567,38 грн. річних та судових витрат.

В процесі розгляду справи відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою в якій просив суд визнати договір № 16/08-04 від 16.08.04 р. неукладеним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.07 р. (суддя Швед Е.Ю.) по справі № 35/406-07 зустрічну позовну заяву відповідача повернуто без розгляду. Ухвалу мотивовано з тих підстав, що відповідач не надав суду доказів сплати держмита за подання позовної заяви, а також доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених законом порядку і розмірі.

Відповідач з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її необґрунтованою, подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд, не прийнявши зустрічну позовну заяву до провадження та не зобов'язавши після цього відповідача сплатити держмито, тим самим, на думку відповідача, порушив вимоги ст. 61 ГПК України, та мав можливість вирішити питання про розподіл судових витрат при винесенні рішення по даній справі та ін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.

Відповідач в судове засідання свого представника також не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, в серпні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача 130000 грн. заборгованості, 10567,38 грн. річних та судових витрат.

В процесі розгляду справи в листопаді 2007 р. відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати договір № 16/08-04 від 16.08.04 р. неукладеним. При цьому, відповідно до додатків до зустрічної позовної заяви, (а.с. 78) докази сплати держмита за подання позовної заяви відповідачем суду не надавались. Разом з тим, відповідно до поданої відповідачем апеляційної скарги, останній не заперечує того, що за подання зустрічної позовної заяви державне мито у встановленому законом порядку і розмірі він не сплачував.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи зустрічну позовну заяву без розгляду мотивував її тим, що відповідач всупереч вимогам ст. 60, п. 4, 10 ст. 63 ГПК України не надав доказів сплати держмита а також доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених законом порядку і розмірі.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча господарським судом безпідставно було зроблено висновок про обов'язок відповідача при поданні зустрічного позову оплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, однак вказані обставини не впливають на правильність винесеної по справі ухвали, та не є підставами для її скасування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ГПК України Відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до ст. 45, ч. 1 ст. 46 ГПК України, позовні  заяви, заяви  про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов  господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. Державне мито сплачується чи стягується в доход державного  бюджету  України  в  порядку  і  розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно з п. 4 ст. 63 ГПК України позовна заява і додані до неї документи повертаються заявникові без розгляду в разі якщо останнім не надано доказів сплати державного мита  у встановленому законом порядку та розмірі.

Тобто з урахуванням положень даних статей позовна заява не може прийматися господарським судом до розгляду в разі ненадання заявником позовної заяви доказів здійснення вищезгаданого платежу або документів, що свідчать про звільнення від їх сплати.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення поданої відповідачем зустрічної позовної заяви на підставні того, що останній при зверненні до суду не надав суду доказів сплати держмита за подання заяви у встановленому законом порядку і розмірі.

Разом з тим, згідно з п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо стороною не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно зі ст. 44 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є витратами, пов'язаними з розглядом справи.

Разом з тим, за змістом ст. 47-1 ГПК України таким видом судових витрат як витратами на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу передбачається забезпечити саме судовий процес, а не розгляд позову, тому, оскільки зустрічний позов подається в межах вже розпочатого судового процесу, плата за інформаційно-технічне забезпечення якого вже внесена, повторне внесення цієї плати не передбачається.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до платіжного доручення № 9573 від 27.07.07 р. позивачем при зверненні до суду по даній справі вже були оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і даний факт в свою чергу не зобов'язує відповідача сплачувати вказані витрати повторно.

Таким чином висновки місцевого господарського суду про обов'язок відповідача сплатити при поданні зустрічного позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є безпідставними.

Разом з тим враховуючи, що вказані обставини не призвели до прийняття неправильної ухвали, висновки суду про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду є обґрунтованими, та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду в цілому відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.11.07 р. по справі № 35/406-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 21.12.07 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Барбашова С.В.