Рішення

від 05.12.2024 по справі 925/1144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Черкаси справа №925/1144/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом приватного підприємства «Агротрейд Групп» (вул.Стадіонна, 2, м.Христинівка, Уманський район, Черкаська область, 20000, ідентифікаційний код 32588017),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 689 897,95 грн,

за участю представників, які приймають участь у режимі відеоконференції:

від позивача Чернілевський В.Г., адвокат,

від відповідача Романюк Х.П., адвокат,

16.09.2024 приватне підприємство «Агротрейд Групп» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача у порядку регресу суму у розмірі 689 897,95 грн, що становить частину солідарного боргу у зобов`язанні приватного підприємства «Агротрейд Групп» та ОСОБА_2 з виконання рішень суду у справах №925/138/18 та №925/980/18. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10348,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.07.2018 у справі №925/138/18 стягнуто з приватного підприємства «Агротрейд Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» 553 469,30 грн основного боргу, 314 786,00 грн 30% річних, 112 548,53 грн інфляційних втрат, 27845,55 грн пені, 15129,74 грн судового збору та 11328,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 у справі №925/138/18. На стадії виконання було затверджено мирову угоду відповідно до якої позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» 965 177,71 грн. Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.10.2018 у справі №925/980/18 стягнуто з приватного підприємства «Агротрейд Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» 117 099,07 грн пені, 110693,86 грн,штрафу, 102 856,80 грн 30% річних, 6616,38 грн інфляційних втрат, 5059,00 грн витрат на сплату судового збору та 18850,00 грн витрати на професійну правничу допомогу. На виконання рішення цього рішення суду приватним підприємством «Агротрейд Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» в ході виконавчого провадження №58945986, було сплачено 416 618,19 грн. Отже, позивачем було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» 1 379 795,90 грн. На думку позивача, відповідач з 18.09.2015, як учасник підприємства, є солідарним боржником з позивачем, оскільки не вніс свою частку до статутного капіталу підприємства. А оскільки позивач одноособово виконав зобов`язання за двома рішеннями суду у справах №925/138/18 та 925/980/18 та сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» 1 379 795,90 грн, а також враховуючи висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2023 у справі №925/200/22, керуючись положеннями статті 544 Цивільного кодексу України, позивач набув права на зворотну вимогу (регрес) до солідарного боржника у рівній частці, тобто у сумі 689 897,95 грн. Наведене і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що відповідач не надав суду доказів виконання власного зобов`язання перед позивачем по внесенню вкладу у статутний капітал у розмірі 4 707 000,00 грн, як і не спростував цього факту у ході розгляду справи №925/200/22. Постанова Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №910/15018/19 не містить висновку, що в порядку статті 544 Цивільного кодексу України, як окремо так і в поєднанні зі статтею 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», позивач не має права на пред`явлення вимоги відповідачу в порядку регресу. Обов`язок по внесенні додаткового вкладу є іменним та не створює обов`язків для інших учасників суб`єкта господарювання. Стаття 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вказує, що учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Враховуючи положення статті 544 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», суму невнесеного вкладу відповідача, позивач вправі пред`явити вимогу до відповідача.

10.10.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог. Відзив мотивований тим, що стягнення солідарної відповідальності за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю перед його кредитором (кредиторами), яке передбачене у статті 50 Закону України «Про господарські товариства» з метою захисту порушених прав та інтересів кредиторів належить особі, чиї права та інтереси порушені, тобто кредитору. Тобто, належним суб`єктом звернення за правилами частини четвертої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» до учасників товариства, які не повністю внесли вклади, є кредитор товариства з обмеженою відповідальністю, а не само товариство. Із змісту постанови Верховного Суду у справі №925/200/22 від 11.12.2023 слідує, що висновок про застосування норм права, зокрема, про наслідки невнесення учасником додаткового вкладу до статутного капіталу є загальним, та зробленим Палатою Верховного Суду безвідносно до обставин, встановлених у справі №925/200/22. На переконання відповідача, учасник міг би вважатись таким, що не вніс вклад зі спливом строку, встановленого для його внесення. Поряд з цим, враховуючи невизначеність строку для внесення додаткових вкладів протоколом №17/09 від 18.09.2015, ОСОБА_2 не може вважатися такою особою, що не виконала зобов`язання із внесення додаткового вкладу. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову жодною із судових інстанцій не було встановлено наявності у ОСОБА_2 боргу в заявленому у розмірі 4 707 000,00 грн. На переконання відповідача, покладання на ОСОБА_2 солідарної відповідальності за зобов`язаннями позивача у сумі 689 897,95 грн є передчасним. Відповідач також зазначив, що відповідно до частин першої-третьої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Будь-якої відповідальності учасників підприємства за зобов`язаннями юридичної особи Статутом не передбачено, що додатково підтверджує відсутність підстав для покладення на ОСОБА_2 відповідальності за зобов`язаннями підприємства перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» та відповідно стягнення із відповідача будь-яких коштів. Дотримуючись позиції про солідарну відповідальність за зобов`язаннями приватного підприємства учасників, які не повністю внесли вклади у статутний капітал та посилаючись на положення частини 1 статті 544 Цивільного кодексу України (боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці) та уникнення дослідження обставин про те, чи виконав рішення загальних зборів Учасників від 18.09.2015 інший учасник (його директор ОСОБА_1 ) дає підстави стверджувати про недобросовісну поведінку позивача та пред`явлення позову не з метою захисту своїх прав (які не були порушені відповідачем), а виключно з метою протиправного позбавлення саме відповідача грошових коштів у будь-який спосіб, при цьому обмеживши його будь-яку участь в управлінні підприємством.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що ні постановою Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №925/200/22, ні Статутом не підтверджується наявність у ОСОБА_2 солідарної відповідальності. Окрема думка судді не є складовою частиною постанови касаційного суду згідно із статтею 315 Господарського процесуального кодексу України, не має статусу судового рішення згідно із статтею 232 Господарського процесуального кодексу України, а є лише письмовою незгодою із таким рішенням, та згідно з положеннями статей 11, 236 Господарського процесуального кодексу України окрема думка судді не є джерелом правозастосовчої практики та не є обов`язковою для врахування при застосуванні судами норм права. Щодо доводів про несплату відповідачем додаткового внеску до статутного капіталу, то відповідач послався на лист позивачу, у якому той повідомив про відсутність на підприємстві статутної документації з бухгалтерського обліку та корпоративних договорів, тому незрозуміло на підставі яких документів позивач зробив висновок про несплату ОСОБА_2 4707000,00 грн. Отже, позивач не довів виникнення у ОСОБА_2 солідарної відповідальності за зобов`язаннями приватного підприємства перед третіми особами так само як і не довів наявність у нього порушеного права, що є підставою для відмови у позові.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази надіслання відповідачу ОСОБА_2 копії позовної заяви та копії доданих до неї документів з оригіналом розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів.

25.09.2024 позивач направив до суду клопотання про усунення недоліків, до якого долучив докази, які зазначені в ухвалі від 23.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 суд прийняв заяву позивача до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі о 12 год 00 хв 30.10.2024, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Протокольною ухвалою від 30.10.2024 суд залучив до справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 10 год 15 хв 20.11.2024.

Протокольною ухвалою від 20.11.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 14 год 30 хв 04.12.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні 04.12.2024 проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 04.12.2024, після судових дебатів суд у відповідності до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вийшов до нарадчої кімнати для підготовки вступної та резолютивної частини рішення, оголосивши представникам сторін, що вступна та резолютивна частини рішення будуть оголошенні об 11 год 00 хв 05.12.2024.

У судовому засіданні 05.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням загальних зборів учасників приватного підприємства «Агротрейд Групп», яке оформлено протоколом №17/09 від 18.09.2015 (а.с.8-9), вирішено вивести ОСОБА_3 зі складу учасників приватного підприємства «Агротрейд Групп» з передачею належної йому частки у статутному капіталі підприємства у розмірі 9 500 000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу підприємства у рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 50% статутного капіталу кожному, тобто по 4 750 000,00 грн (пункт 1 протоколу).

У зв`язку із набуттям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток у статутному капіталі підприємства вирішено включити їх до складу учасників підприємства та вважати учасниками підприємства, які володіють в сукупності 100% статутного капіталу підприємства (пункт 2 протоколу).

У зв`язку із торгово-виробничою необхідністю вирішено збільшити розмір статутного капіталу підприємства до 19 500 000,00 грн та розподілено статутний капітал наступним чином:

частка ОСОБА_1 складає 9 750 000,00 грн, відповідно 50 відсотків та 50 часток у статутному капіталі;

частка ОСОБА_2 складає 9 750 000,00 грн, відповідно 50 відсотків та 50 часток у статутному капіталі (пункт 3 протоколу).

Також цим рішенням загальних зборів вирішено затвердити та підписати нову редакцію статуту підприємства, а також провести державну реєстрацію змін до статутних документів підприємства відповідно до прийнятих на зборах рішень (пункт 4 протоколу).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація змін до установчих документів приватного підприємства «Агротрейд Групп» була проведена 22.09.2015, відповідно до яких проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу.

Протоколом №17/09 від 18.09.2015 не визначені порядок та строки внесення частки вкладів учасниками приватного підприємства.

У матеріали справи жодна із сторін не надала Статуту приватного підприємства «Агротрейд Групп».

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 у справі №925/200/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства «Агротрейд Групп» про стягнення з ОСОБА_2 4 707 000,00 грн заборгованості, яка виникла у останнього у зв`язку з невиконанням пункту 3 протоколу №17/09 загальних зборів учасників від 18.03.2015 про внесення коштів до статутного капіталу підприємства.

Постановою Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №925/200/22 змінено, виключивши з їх мотивувальних частин висновки про застосування статті 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; у решті рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №925/200/22 залишено без змін.

Під час розгляду справи №925/200/22 палата Верховного Суду виснувала, що рішення про збільшення статутного капіталу, що було прийнято до набрання Закону України від 06.02.2018 №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не є підставою для вимог щодо його примусового виконання, оскільки зобов`язання учасника зробити додатковий внесок у статутний капітал - є добровільним зобов`язанням майнового характеру, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Якщо учасник не вніс (неповністю вніс) додатковий внесок на виконання такого рішення, він не може бути зобов`язаний до цього судом. Однак він несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями товариства перед кредиторами у межах вартості невнесеної частини вкладу, і має обмеження на виплати дивідендів. Цей обов`язок виникає внаслідок того, що рішення про збільшення статутного капіталу було затверджено, а зміни до статуту товариства було зареєстровано без урахування фактично внесених учасниками додаткових вкладів і надалі не приведено у відповідність, що впливає на права та інтереси інших осіб (кредиторів товариства, інших учасників та товариства).

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2018 у справі №925/138/18 стягнуто з приватного підприємства «Агротрейд Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» заборгованість за поставлений товар за договором поставки насіння в кредит №2017 012-НТ від 13.02.2017 у розмірі 553 469,30 грн, 314 786,00 грн - 30% річних, 112 548,53 грн інфляційних втрат, 27845,55 грн пені, 15129,74 грн судового збору та 11328,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2018 затверджено мирову угоду, за якою приватне підприємство «Агротрейд Групп» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» заборгованість за мировою угодою у справі №925/138/18 (а.с.15).

Також рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.10.2018 у справі №925/980/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 стягнуто з приватного підприємства «Агротрейд Групп» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» 337266,11 грн заборгованості за договором поставки насіння в кредит №012-НТ від 13.02.2017, у тому числі: 117 099,07 грн пені, 110 693,86 грн 20% штрафу, 102 856,80 грн 30% річних, 6616,38 грн інфляційних нарахувань, 5059,00 грн витрат на сплату судового збору та 18850,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

09.04.2019 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 31.10.2018 у справі №925/980/18 видано відповідний наказ.

Приватне підприємство «Агротрейд Групп» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» заборгованість за наказом Господарського суду Черкаської області від 31.10.2018 у справі №925/980/18 (а.с.21).

Постановою приватного виконавця Плюсюка О.С. від 06.05.2019 виконавче провадження №58945986 про стягнення з приватного підприємства «Агротрейд Групп» заборгованості за наказом від 31.10.2018 у справі №925/980/18 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №925/200/22, вважає, що відповідач, як учасник приватного підприємства, який не вніс вклад у статутний капітал підприємства, є солідарним боржником у зобов`язаннях позивача з моменту прийняття рішення загальними зборами 18.09.2015, а тому позивач і звернувся до суду із позовом до відповідача як до солідарного боржника за стягненням з останнього солідарного боргу у порядку регресу у сумі 689 897,95 грн з виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача у порядку регресу коштів, які були сплачені позивачем у зобов`язаннях перед третьою особою, у межах вартості невнесеної відповідачем, як учасником підприємства частки вкладу до статутного капіталу.

Судом встановлено, що спір щодо невнесення відповідачем додаткового вкладу до статутного капіталу позивача був предметом розгляду у справі №925/200/22. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №925/200/22, зазначено, що зважаючи на те, що підприємство (позивач) діє на основі приватної власності двох осіб (засновників), статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, і суди не встановили наявності в його статуті положень, які передбачають, що один учасник має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов`язаннями приватного підприємства, Корпоративна палата вважає обґрунтованими висновки судів, що підприємство є товариством, тому до спірних правовідносин застосовуються норми права, що регламентують діяльність саме цього виду господарських товариств.

Отже, за всіма визначальними ознаками приватне підприємство «Агротрейд Групп» є товариством з обмеженою відповідальністю і застосуванню підлягають законодавчі норми, що стосуються товариства з обмеженою відповідальністю на час розгляду спору - Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У постанові від 31.10.2018 №905/2639/17 Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування статті 144 Цивільного Кодексу України, статті 52 Закону України «Про господарські товариства». Зокрема, Верховний суд виснував, що закон розрізняє поняття внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення та додаткових вкладів, тобто таких, що здійснюються при збільшенні вже складеного статутного капіталу. Не допускається звільнення учасника товариства від обов`язку внесення первинного вкладу до статутного капіталу товариства, заявленого на момент державної реєстрації товариства, тоді як збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є їх правом, а не обов`язком. Таке право реалізується шляхом прийняття відповідного рішення зборами товариства, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів. Строк, протягом якого учасники товариства зобов`язані оплатити свій додатковий вклад, визначається не статтею 140 Цивільного Кодексу України, а встановлюється за погодженням учасників товариства та закріплюється у статуті товариства або окремих рішеннях загальних зборів учасників.

Під час розгляду справи №925/200/22 судами різних інстанцій було встановлено, що матеріали справи не містять рішення загальних зборів учасників приватного підприємства «Агротрейд Групп», яке б стало підставою для внесення змін до статуту, у тому числі затвердженого після прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу підприємства, яким би були встановлені форма, порядок та строки внесення його учасниками додаткових внесків у зв`язку зі збільшенням розміру статутного капіталу.

Учасниками позивача не вирішувалось питання про встановлення форми, порядку та строків внесення ними додаткових вкладів, у зв`язку із збільшенням статутного капіталу підприємства, ні на момент проведення загальних зборів, на яких було прийнято таке рішення, ні після проведення цих зборів, а тому відповідно ОСОБА_2 не може вважатися такою особою, що не виконала зобов`язання із внесення додаткового вкладу.

Відповідно до встановлених судами обставин статут та рішення про збільшення статутного капіталу не регулюють порядок та строки здійснення додаткових внесків. Правові наслідки їх не сплати рішення та статут також не визначали.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №925/200/22, корпоративна палата зазначила, що у цій справі, як і у справі №905/2639/17, суди зробили висновок, що учасник не може вважатися таким, що не виконав зобов`язання з внесення додаткового вкладу, оскільки учасники не вирішували питання про порядок та строки внесення ними додаткових вкладів у зв`язку із збільшенням статутного капіталу товариства, ні на момент проведення загальних зборів, на яких було прийнято таке рішення, ні після проведення цих зборів.

Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, стверджує, що відповідач несе солідарну відповідальність з моменту прийняття рішення загальними зборами про збільшення статутного капіталу, тобто з 18.09.2015, саме у зв`язку з невиконанням зобов`язання з внесення додаткового вкладу.

Проте, із змісту постанови Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №925/200/22 слідує, що висновок про застосування норм права, зокрема, про наслідки невнесення учасником додаткового вкладу до статутного капіталу є загальним, та зробленим Корпоративною палатою Верховного Суду безвідносно до обставин, які встановлені у справі №925/200/22.

Верховний Суд, зазначаючи, що учасник несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями товариства перед кредиторами у межах вартості невнесеної частини вкладу, не вказав моменту виникнення в учасника солідарного обов`язку та чи пов`язаний цей момент із встановленням можливості/неможливості виконати зобов`язання приватним підприємством самостійно.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спір між позивачем та відповідачем у справі №925/200/22 судом було зазначено, що позивач надав докази, які обліковуються на рахунку 46 підприємства на підтвердження заборгованості відповідача за внесками станом на 30.06.2019 у сумі 3 462 958,15 грн, тобто у сумі, меншій, ніж заявлено в позові. Проте навіть така виписка по рахунку 46 не є достатнім доказом на підтвердження заборгованості відповідача по внескам, оскільки такі дані надані станом на 30.06.2019 і рахунки бухгалтерського обліку не є первинними документами і саме у позивача є повноваження для внесення/невнесення до рахунку відповідних відомостей на підставі первинних документів.

Отже, з огляду на заявлену позивачем суму невнесеної відповідачем частки у розмірі 4 700 00,00 грн та наданими ним же доказів, - картки рахунку; у якій зазначено що ОСОБА_2 має заборгованість за внесками станом на 30.06.2019 становить 3 462 958,15 грн, суд вказує на недоведеність розміру невнесеного відповідачем вкладу.

Враховуючи підстави відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду не прийняла доводи скаржника про те, що всупереч наявним у матеріалах справи доказам судом першої інстанції не було встановлено суму заборгованості відповідача, оскільки з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог з інших підстав, наведені обставини не підлягають встановленню.

Відповідно до частин 1-3 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Цивільне та господарське законодавство передбачає порядок відповідальності за зобов`язаннями юридичної особи перед його кредиторами, визначаючи інших суб`єктів такої відповідальності та встановлюючи інші види відповідальності, умови та підстави їх покладення.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до статті 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

До набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки їх учасників та засновників регулював Закон України «Про господарське товариства».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Аналогічна норма закріплена і в статті 50 Закону України «Про господарське товариства».

Визначений вказаними нормами випадок є одним із передбачених законом, коли за зобов`язаннями боржника - юридичної особи (у цій справі приватного підприємства, позивача у справі) перед його кредиторами відповідає третя особа.

За змістом частини четвертої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» та статті 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» інтереси кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю захищені можливістю кредиторів звернутися з вимогами до учасників товариства, які не повністю внесли свої вклади.

Отже, приписи зазначених норм направлені на захист порушених прав та інтересів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю у правовідносинах за його зобов`язаннями перед кредиторами.

Відповідно у правовідносинах щодо покладення за правилами частини четвертої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» (стаття 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») на учасників товариства, які не повністю внесли вклади, солідарної відповідальності за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю перед його кредитором (кредиторами), право звертатись до зазначених учасників товариства на підставі вказаної норми з метою захисту порушених прав та інтересів кредиторів належить особі, чиї права та інтереси порушені, тобто кредитору.

Натомість норма частини четвертої статті 50 Закону України «Про господарські товариства», яка кореспондується із статтею 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не направлена на захист прав та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю, а тому не надає цьому товариству, або особі, яка уповноважена діяти від його імені та в його інтересах (відповідно до закону, статутних документів тощо), права звертатись до учасників товариства, які не повністю внесли вклади, у межах покладення на цих осіб солідарної відповідальності за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю перед його кредиторами.

Тож належним суб`єктом звернення за правилами частини четвертої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» (статті 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») до учасників товариства, які не повністю внесли вклади, є кредитор товариства.

Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Враховуючи викладене, а також той факт, що у спірних правовідносинах у межах покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника до відповідача, як учасника приватного підприємства, який не повністю вніс частину свого вкладу до статутного капіталу приватного підприємства «Агротрейд Групп» - позивача у справі, за правилами частини четвертої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» та статті 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», звернувся позивач, який був боржником у правовідносинах з третьою особою, суд вважає, що позивач не довів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, у розумінні положень статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16, Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» та частини 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №910/15018/19 (910/16887/21).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки по-перше відповідачем не порушені права позивача, а також те, що ні Статутом позивача, ні законодавством України, не встановлено обов`язку відповідача, як учасника приватного підприємства відшкодовувати позивачу, як боржнику у правовідносинах із третьої особи солідарної частини заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовну відмовити повністю .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.12.2024.

Суддя О.І.Кучеренко