Рішення

від 17.12.2024 по справі 927/1012/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1012/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу,

за позовом: Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 0291011423), вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Носівської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061984), вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100

про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

Від позивача: Ковальова О.В.;

Від відповідача: не з`явився;

Прокурор: Князев Д.В.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Ніжинською окружною прокуратурою Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації до Носівської міської ради Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 площею 0,7169 га шляхом:

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,7169 га, кадастровий номер 7423887000:02:001:3728, яка здійснена 24.09.2018 року відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області;

- скасування державної реєстрації права комунальної власності Носівської міської ради (код ЄДРПОУ 04061984) на земельну ділянку з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 площею 0,7169 га, номер запису про право власності № 30177777, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759520274238;

- зобов`язання Носівської міської ради Чернігівської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 площею 0,7169 га державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пам`ятка археології національного значення - поселення «Струга» розташована на спірній земельній ділянці 7423887000:02:001:3728. Земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка археології, є об`єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності. У зв`язку з цим наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-10018/14-18 від 21.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі з державної власності у комунальну власність земельної ділянки площею 0,7169 га кадастровий номер 7423887000:02:001:3728 є незаконним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Прокурору, позивачу та відповідачу ухвала суду від 04.11.2024 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 04.11.2024 о 14:13, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

Відповідач відзиву на позов не надав.

02.12.2024 відповідачем подані письмові пояснення, відповідно до яких Носівська міська рада повідомила, що спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-10018/14-18-05 від 21.12.2018 р. та акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 21.12.2018 р. Право комунальної власності було зареєстровано 02.02.2019 року. Міська рада жодних дій щодо інвентаризації даної ділянки чи зміни її цільового призначення не здійснювала.

Крім того, Носівська міська рада просила розглянути справу без участі представника за наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, у підготовчому засіданні 03.12.2024, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

17.12.2024 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області згідно з додатком № 2.

За додатком № 2 до згаданого рішення під № 195 значиться нововиявлена пам`ятка археології Чернігівської області поселення «Струга», І тис. до н.е., III-V, XI-XIII століття н.е. (епоха раннього заліза, черняхівська культура, Давня Русь), розташована в с. Дослідне, Червонопартизанська с/рада, за 0,5-2,5 км на північний захід від ст. Дослідна, при вигині русла бол. Струга (правий берег).

Згідно з паспортом пам`ятника- поселення «Струга», складеним 19.08.1987 (місцезнаходження: Чернігівська обл., Носівський р-н, Червонопартизанська с/рада, за 0,5-2,5 км на північний захід від ст. Дослідне, за 2 км на захід від с. Коробчине), поселення залишене племенами епохи бронзи раннього залізного віку, потім продовжило своє існування у III-V ст.ст./черняхівська культура/у XI-XIII ст.ст./Київська русь. Відкрите у 1987 році Чернігівською археологічною експедицією. Загальна площа поселення становить біля 60 га.

До вказаного паспорту додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено розташування пам`ятки археології.

11.10.1988 головою колгоспу ім. Куйбишева підписано Охоронне зобов`язання на пам`ятку археології поселення «Струга» ІІ-І тис. до н.е., III-V, XI-XIII ст.ст. н.е. в 0,5-2,5 км на північний захід від ст. Дослідна.

Постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єкти культурної спадщини національного значення згідно з додатком.

У переліку об`єктів культурної спадщини національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (додаток до постанови КМУ № 928 від 03.09.2009) на території Носівського району значиться пам`ятка - поселення «Струга» ІІ тисячоліття Х століття до нашої ери, ІХ століття до нашої ери - ІV століття, ІХ-ХІІІ століття, с. Дослідне, охоронний номер 250026-Н.

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Носівської міської ОТГ, Носівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними відповідно до розпорядження КМУ № 555-р від 09.08.2017).

У вказаній технічній документації маються пропозиції сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі, в яких зазначено, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 у відповідності до додатку 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме:

- ділянка № 1 (Володьководівицька сільська рада) - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 0,7169 га).

Обмеження у використанні земельної ділянки № 1 з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 площею 0,7169 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) містяться в кадастровому плані земельної ділянки, який знаходиться в технічній документації.

Також, в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 22.08.2018 встановлено, що при складанні даної документації, через земельну ділянку, в тому числі через земельну ділянку № 1 (Володьководівицька сільська рада) проходять межі охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини площею 0,7169 га.

Крім того, у перелік обмежень щодо використання земельних ділянок від 22.08.2018 включено Ділянку № 1 (Володьководівицька сільська рада) площею 0,7169 га, яка має охоронну зону навколо об`єкта культурної спадщини.

У технічній документації міститься викопіювання з плану землекористування Володьководівицької сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Володькодівицької сільської ради Носівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Носівській міській ОТГ (ділянка № 1 площею 0,7169 га), погоджене начальником відділу у Носівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації.

Факт розміщення частини поселення «Струга» на земельній ділянці з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 площею 0,7169 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником (кваліфікаційний сертифікат № 001323) ОСОБА_1 .

Повноваження ОСОБА_1 складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою, підтверджено кваліфікаційним сертифікатом інженера землевпорядника № 000058, виданого ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб від 22.11.2014) 24.12.2012.

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 площею 0,7169 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології державного значення поселення «Струга», що згідно зі статтею 53 Земельного кодексу України і статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам`яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.

Довідкою від 03.10.2018 № 241-П Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Носівської міської ОТГ, Носівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) за наступних умов: упродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку укладення охоронного договору на пам`ятку археології національного значення поселення «Струга» (площа 0,7169 га).

Крім того, згідно з вищевказаною довідкою зазначається, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Володьководівицької сільської ради Носівського району ділянка № 1 площею 0,7169 га, розташована пам`ятка археології національного значення поселення «Струга» ІІ-І тис. до н.е., ІІІ-V, Х-ХІІІ століття, державний № 250026-Н.

Також у довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до частин 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 2 частини 1 ст. 83 Земельного кодексу України та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 № 25-7588/14-18-сг затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області загальною площею 34,2098 га, до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 площею 0,7169 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі Головного управління) від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг передано Носівській міській раді Носівського району Чернігівської області у комунальну власність Носівської міської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3234,0552 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Носівської міської об`єднаної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

21.12.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Носівською міською радою підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728, площею 0,7169 га (п. 43 додатку до Акту).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Носівської міської ради Чернігівської області ОСОБА_3 02.02.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728, площею 0,7169 га за Носівською міською радою (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1759520274238, номер відомостей про речове право - 30177777).

З огляду на наведені обставини та з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» земельна ділянка з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728, площею 0,7169 га не може вибувати із державної власності; спірна ділянка не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності.

Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Листом від 18.09.2024 № 52-77-6529ВИХ-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології поселення «Струга». У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті адміністрацією заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельної ділянки у власність держави (пред`явлення позову, тощо) та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.

Листом від 30.09.2024 № 01-01-32/14559вих Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що ОДА не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності та встановлення відповідних фактів. Чернігівською обласною державною адміністрацією заходи претензійно-позовного характеру не вживались та не будуть вживатись у зв`язку з відсутністю на те законодавчих підстав.

Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Ніжинською окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру, повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП Центр державного земельного кадастру на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Носівської міської ОТГ, Носівського району, Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки площею 0,7169 га (якій в подальшому присвоєний кадастровий номер) наявне обмеження в використанні у вигляді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини (за кодом 01.02.).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі Закон № 1805-ІІІ).

Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Судом установлено, що пам`ятка археології поселення «Струга», І тис. до н.е., III-V, XI-XIII ст.ст. н.е., взяте під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989; паспортизована 19.08.1987).

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ врегульовані питання суб`єктів права власності на пам`ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі статтею 34 Закону України Про охорону культурної спадщини території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).

Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 0,7169 га кадастровий номер 7423887000:02:001:3728, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки, що знаходиться під охороною держави.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,7169 га кадастровий номер 7423887000:02:001:3728, перебуває у комунальній власності.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку площею 0,7169 га кадастровий номер 7423887000:02:001:3728, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Носівської міської ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України дока-зами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бу-ти підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7169 га з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Носівської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061984, вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100) на земельну ділянку площею 0,7169 га з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1759520274238).

4. Зобов`язати Носівську міську раду Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061984, вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100) повернути земельну ділянку площею 0,7169 га з кадастровим номером 7423887000:02:001:3728 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).

5. Стягнути з Носівської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061984, вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чоргого,9, м. Чернігів, 14000) судовий збір в сумі 7269,60 грн.

6. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024.

Суддя Т.О.Кузьменко