Ухвала

від 19.12.2024 по справі 205/8881/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 205/8881/24

провадження 2-о/201/428/2024

УХВАЛА

19 грудня 2024 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

присяжних Кривич В.К. та Кротової Р.Ф.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в місті Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і прикордонний загін Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) про оголошення особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05 липня 2024 року звернулася до суду з заявою про оголошення особи, вимоги заяви не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська вказана справа була прийнята по підсудності до провадження та призначено проведення судового засідання, виносилися ухвали, справа по суті не слухалася і спір не вирішено.

В судове засідання від представника заявника надійшло клопотання про залишення заяви, позову без розгляду. Суд вважає клопотання обґрунтованим, вимоги заяви підлягаючими залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Заявник підтримав клопотання і наполягав на його задоволенні. Сторона заінтересованих осіб фактично не заперечувала проти заявленого клопотання, вважаючи це правом сторони заявника.

З`ясувавши думку учасників судового спору, перевіривши матеріали цивільної справи, суд, роз`яснивши наслідки залишення вимог без розгляду, вважає можливим задоволення вказаного клопотання, оскільки воно грунтуються на законі: позивач, заявник відповідно до ст. 49 ЦПК України на протязі всього часу слухання справи має право збільшувати або зменшувати розмір вимог заяви, позовних вимог, має право на залишення вимог без розгляду, цим не порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб, повноваження на заявлення такого клопотання є, а тому дану заяву по цій справі слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу заяви, позову), характер порушеного права заявника, позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з заявою, позовом, самостійно визначає у заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено заяву чи позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги заяви, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно доч.1-3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність заяви, позову вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), закриття провадження в справі, залишення заяви чи позову без розгляду і інш. не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Маючи докази поважності причин неявки заявника, позивача, суд повинен залишати позов, заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує заявника, позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми права та не затягувати розгляд справи. Якщо заявник, позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності або залишення заяви, позову без розгляду. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

При цьому суд звертає увагу також на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктиості сторін, зокрема, що заявник, позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Якщо заяву, позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним заявником, позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Не підлягає судовому захисту також, похідний інтерес заявника, позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участі заявника, позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого, у цьому разі, боржника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року зі справи № 1-23-32/135-08-4825.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що заява по даній цивільній справі згідно заяви представника заявника слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 182, 222, 257, 258-261, 274, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і прикордонний загін Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) про оголошення особи померлою залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 19 грудня 2024 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя

Присяжні: