Рішення

від 20.12.2024 по справі 202/6541/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6541/24

Провадження № 2/202/3781/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

20 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі головуючого суддіМарченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року позивач в особі свого представника - адвоката Цокало Т.М. звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В своєму позові позивач зазначає, що 28.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. був виданий виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 19302, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС»</a> заборгованості в розмірі 19509,50 грн.

З даним виконавчим написом він не згодний, вважає, що виконавчий напис вчинений із порушенням вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

На думку позивача, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості. Про заміну кредитора не був повідомлений. Жодних повідомлення не отримував. Стягувачем не був наданий нотаріусу оригінал кредитного договору, такий договір нотаріально не був посвідчений. Крім того, виконавчий напис виданий після спливу строку, протягом якого може бути стягнута заборгованість.

Отже, вважає, що підстави для видачі виконавчого напису були відсутні.

За цих підстав позивач просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. від 28.07.2021 року, що зареєстрований у реєстрі за № 19302, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати: 10 000,00 грн. витрати на правничу допомогу; 968,96 грн. судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру; 605,60 грн. судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2024 року справу було прийнято до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року за заявою представника позивача у справі були застосовані заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, який оскаржується.

В судове засідання, призначене на 20.11.2024, сторони та треті особи не з`явилися.

Представником позивача була надана заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

В свою чергу, відповідач ТОВ «СМАРТФІНАНС» було належним чином повідомлено про розгляд справи, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом було проведений заочний розгляд справи на підставі наявних у справі даних та доказів у відсутність представника відповідача.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. також повідомлялися про розгляд справи, заперечень проти позову не надали.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено,що 28 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. був виданий виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за номером 19302 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СМАРТФІНАНС», яке є правонаступником АТ «БАНК ФОРВАРД», яке, в свою чергу, є правонаступником ПАТ «Банк Русский Стандрат», заборгованості за кредитним договором № 94273354 від 26.12.2011 року в загальній сумі 19509 грн. 50 коп., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 12702 грн. 56 коп., заборгованості по несплаченими відсоткам у розмірі 5456 грн.94 коп., плати за пропуск мінімальних платежів у сумі 250 грн., плати за вчинення виконавчого напису 1100 грн.

Не погодившись із цим виконавчим написом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору між сторонами, суд ураховує, що за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що, здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й крім того бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, з огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частини), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Слід відзначити, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд перевіряє доводи боржника, зокрема, чи є заборгованість боржника перед стягувачем безспірною.

Згідно зістаттею 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1, 3статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано доказів, що нарахування заборгованості позивачу здійснено з урахуванням умов укладеного договору. Як і не надано доказів вручення боржнику письмової вимоги про усунення порушення за кредитним договором.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014 року Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Отже, з 22.02.2017 року втратив чинність п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Як убачається з матеріалів справи, виконавчий напис, який оскаржується, вчинений нотаріусом 28 липня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, в редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватися до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.

Між тим, відповідач не надав доказів нотаріального посвідчення договору, на підставі якого вчинений виконавчий напис.

Отже, законні підстави для видачі виконавчого напису не доведені.

Суд вважає недоведеним дотримання нотаріусом умов вчинення виконавчого напису в частині необхідності подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Враховуючи наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити, визнавши виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О., який був виданий 28.07.2021 року та зареєстрований у реєстрі за номером 19302, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС»</a> заборгованості в загальному розмірі 19509 грн. 50 коп. таким, що не підлягає виконанню.

При розподілі судових витрат, суд виходить із положеньстатті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати.

Відповідно до статтіст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьомустаттею 141ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 141 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу суду надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 902 від 12.03.2024 року, укладеного між позивачем і адвокатом Цокало Т.М., копію акта приймання-передачі послуг від 22 травня 2024 року, копію квитанції про оплату послуг адвоката, згідно з якими надана правнича допомога полягала у наданні адвокатом усної консультації 1500 грн., підготовці та написанні адвокатського запиту приватному виконавцю 500 грн., наданні повторної усної консультації 1000 грн., підготовці та написанні позовної заяви 5000 грн., підготовці та написанні заяви про забезпечення позову 2000 грн., а всього на суму 10000 грн.

Суд вважає доведеним, що у зв`язку з поданням позову позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, яка була надана адвокатом Цокало Т.М.

При визначенні суми відшкодування цих витрат суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням ціни позову, рівня складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає, що у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу частково в сумі 8500 грн., оскільки знаходить, що об`єктивно необхідними для захисту порушених прав та інтересів позивача були витрати, пов`язані з отриманням первинної консультації та складенням позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

На переконання суду, витрати в такому розмірі повною мірою відповідатимуть критеріям, визначенимстаттею 137 ЦПК України, є розумними, співмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, при зверненні до суду з цим позовом та заявою про забезпечення позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. та 605 грн. 60 коп. відповідно.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позов задоволено, вказані витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 268ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.141,258-259,263-265, 268 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. від 28.07.2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 19302, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС»</a> заборгованості в загальному розмірі 19509 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1574 (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) грн. 56 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дані сторін та третіх осіб:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТФІНАНС»</a>, юридична адреса: м. Київ, вул. Польова, буд. 24Д, код ЄДРПОУ 39952398.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса: м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 15 прим. 3.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, адреса: м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А офіс 71-А.

Повний текст рішення складений 20 грудня 2024 року.

Суддя Наталія МАРЧЕНКО