Рішення

від 09.12.2024 по справі 183/11837/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/11837/24

№ 2-а/183/87/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Городецького Д. І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 01 листопада 2024 року близько 11.00 год. у застосунку «Дія» він дізнався, що державним виконавцем Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Червоноштан О.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76438147 від 01.11.2024 року на підставі постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1429 від 19 липня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.210-1КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови № 1429 від 19 липня 2024 року вбачається, що 15 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений громадянин України ОСОБА_1 , який 18 травня 2023 року отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19 травня 2023 року, однак у призначені дату та час, а також і надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 15 липня 2024 року, зазначений громадянин не надав доказів поважності причин неприбуття за викликом. Таким чином, 15 липня 2024 року встановлено, що в умовах діючого особливого періоду (воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у подальшому неодноразово продовженого), вищезазначений громадянин порушив вимоги абз. 2 ч.ч. 1,3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, що було припинено 15 липня 2024 року. На ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 5 100,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Наголосив на тому, що він жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, будь-яких документів відносно нього не складалося, про що 15 липня 2024 року було повідомлено уповноважених осіб, які його затримали. Єдине, що йому було видано це направлення на проходження ВЛК, куди його супроводжували представники ТЦК, де він почав проходити огляд лікарів. З 1507.2024 року до 30.07.2024 року ОСОБА_1 проходив ВЛК, під час якої лікарем психіатром його було визнано непридатним за станом психічного здоров`я відповідно до п. 17Б «при помірно виражених, тривалих або повторних психічних розладах» відповідно наказу № 402 Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську ес експертизу в Збройних Силах України» та визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення. 30.07.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було поставлено штамп щодо обмеженої придатності до військової служби у Військово-обліковому документі, який знаходиться у позивача.

Позивач ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові від 19.07.2024 року дії за вчинення адміністративного правопорушення кваліфіковано за ч. 2ст.210 -1 КУпАП.

В той же час, частиною 1ст. 210-1 КУпАП(в редакції, що діяла станом дату винесення оскаржуваної постанови) була передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 210-1КУпАП в редакції, що діяла станом дату винесення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, яка - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, позивач наголошує на тому, що до нього було застосовано відповідальність за повторне вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, проте докази того, що позивач раніше піддавався адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, що є обов`язковою умовою для застосування стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП відсутні, а отже до ОСОБА_1 застосовано невірну санкцію вказаної статті.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд визнання протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.210-1 КУпАП від 19 липня 2024 року № 1429 та справу закрити. Крім того, просив визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду та поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, оскільки копію постанови він отримав в застосунку «Дія» лише 01 листопада 2024 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2024 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до статті 262 КАС України, 1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. 8. При розгляді справи за правилами спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглянути справу без його участі, вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов подавав.

Представник третьої особи Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.

Згідно зіст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 3ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеномуКАС України, з особливостями, встановленимиКУпАП.

Судом встановлено, що 19 липня 2024року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова № 1429 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 5 100,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови № 1429 від 19 липня 2024 року вбачається, що 15 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений громадянин України ОСОБА_1 , який 18 травня 2023 року отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19 травня 2023 року, однак у призначені дату та час, а також і надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 15 липня 2024 року, зазначений громадянин не надав доказів поважності причин неприбуття за викликом. Таким чином, 15 липня 2024 року встановлено, що в умовах діючого особливого періоду (воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у подальшому неодноразово продовженого), вищезазначений громадянин порушив вимоги абз. 2 ч.ч. 1,3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, що було припинено 15 липня 2024 року. Також у постанові зазначено, що ОСОБА_1 для участі в розгляді справи не прибув (про час та місце розгляду повідомлений у протоколі про адміністративне правопорушення), про причини неприбуття не повідомив, пояснень та/або доказів відсутності вини у допущенному порушені не надав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

За умовами ч. 1ст.5КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1статті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В силустатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини другоїстатті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силустатті 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАПвизначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюєтьсяКУпАП.

Відповідно дост.245 КУпАП, завданнями провадження в справах проадміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повнеі об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенняїї в точній відповідності з законом.

Згідност. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.2ст.251 КУпАПобов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно дост.252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зіст. 280 КУпАПвбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАПпередбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

С таттею 210-1 КУпАПвстановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Станом на момент вчинення адміністративного правопорушення 19.05.2023року стаття 210-1 КУпАПмала дві частини, відповідно до яких встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Так, частиною 1ст. 210-1 КУпАП(в редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення 19.05.2023року) була передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 210-1КУпАП (в редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення 19.05.2023року) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, яка - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абз. 11ст. 1 Закону України «Про оборону України»особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так,Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ч. 1ст.22цього Закону громадяни, зокрема,зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Так, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 40 Порядку передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Пунктом 41 Порядку встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі вручення повістки,особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Як встановлено вище, зі змісту оскаржуваної постанови № 1429 від 19 липня 2024 року вбачається, що 15 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений громадянин України ОСОБА_1 , який 18 травня 2023 року отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19 травня 2023 року, однак у призначені дату та час, а також і надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 15 липня 2024 року, зазначений громадянин не надав доказів поважності причин неприбуття за викликом. Таким чином, 15 липня 2024 року встановлено, що в умовах діючого особливого періоду (воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у подальшому неодноразово продовженого), вищезазначений громадянин порушив вимоги абз. 2 ч.ч. 1,3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, що було припинено 15 липня 2024 року. Також у постанові зазначено, що ОСОБА_1 для участі в розгляді справи не прибув (про час та місце розгляду повідомлений у протоколі про адміністративне правопорушення), про причини неприбуття не повідомив, пояснень та/або доказів відсутності вини у допущенному порушені не надав.

В той же час, матеріали справи не містять повістки від 18 травня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 , якою останнього викликано ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19 травня 2023 року, як і не містять акту відмови ОСОБА_1 від отримання повістки від 18.05.2023 року. Також відсутній протокол про адміністративне правопорушення, на який містить посилання оскаржувана постанова.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач ОСОБА_1 зазначив, що будь-яких повісток він ніколи не отримував та 15 липня 2024 року був незаконно затриманий спiвробiтниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де виконував yci законнi вимоги, на підтвердження цьому свідчать: тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серія НОМЕР_1 від 16.04.2022 року; довідка ВЛК від 30.07.2024 року та картка обстеження та медичного огляду від 15.07.2024 року.

При цьому, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання ОСОБА_1 повістки не надано. Доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано, посилань на здійснення такої відеофіксації не наведено.

Як зазначалося вище, 19 липня 2024року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова № 1429 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 5 100,00 грн.

Станом на момент вчинення адміністративного правопорушення 19.05.2023року стаття 210-1 КУпАПмала дві частини, відповідно до яких встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Так, частиною 1ст. 210-1 КУпАП(в редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення 19.05.2023року) була передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 210-1КУпАП (в редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення 19.05.2023року) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, яка - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що до позивача ОСОБА_1 було застосовано відповідальність за повторне вчинення правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за яке передбачено штраф від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 3400,00 грн. до 5 100,00 грн.

В той же час, докази того, що позивач раніше піддавався адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, що є обов`язковою умовою для застосування стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП в матеріалах справи відсутні, а отже за відсутності доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, у суду є всі підстави вважати, що відносно відповідача було застосовано невірну санкцію статті.

За таких обставин, на виконання приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, сторона відповідача не навела достатньо доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення останнім адміністративного правопорушення та не виконала обов`язок щодо доведення обґрунтованості притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно дост. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, із врахуванням того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення вказаних приписів, суд приходить до висновку, що постанова про притягненняпозивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАПпровадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ст.288КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Так, приписами п. 3 ч. 1 ст.293КУпАП передбачено,що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

За правилами ч. 3 ст. 286КАС України,за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1429 від 19 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.210-1КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Що стосується вимог про визнання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 протиправною, суд вважає, що з огляду на положенняст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн., а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішенні питання про поновлення строку для звернення до суду з відповідним позовом суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова складена 19 липня 2024 року, копію постанови ОСОБА_1 отримав в застосунку «Дія» лише 01 листопада 2024 року, до суду з позовом звернувся 14 листопада 2024 року.

Статтею 118 КАС Українивизначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно доч. 1 ст. 122 КАС України,позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 289 КУпАПвизначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Враховуючи, що позивач пропустив строк оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення з поважних причин, оскільки копію постанови отримав в застосунку «Дія» лише 01 листопада 2024 року, а тому суд вважає за потрібне ОСОБА_1 поновити строк на її оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77,120,139,241-246,250,268-271, 286 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1429 від 19 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.210-1КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн. 60 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34893684, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 7;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 09 грудня 2024 року.

Суддя Д. І. Городецький