Ухвала

від 23.12.2024 по справі 345/6635/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/6635/24

Провадження № 2/345/1754/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2024 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калуш в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна - реєстраційний номер обтяження 9765787 від 26.04.2010, накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 18869362 від 26.04.2010, яка винесена міським відділом державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції, вид обтяження: арешт нерухомого майна, власник ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що він є співвласником квартири по АДРЕСА_1 . Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна йому стало відомо про те, що на все його нерухоме майно накладений арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 18869362 від 26.04.2010, яка винесена міським відділом ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції. реєстраційний номер запису про обтяження: 9765787 від 26.04.2010 року. У жовтні 2024 року він звертався до Калуського ВДВС із заявою зняття арешту. Проте листом начальника Калуського ВДВС №103902 від 25.10.2024 відмовлено в задоволенні вимоги про зняття арешту. З такими діями державних виконавців не погоджується та вважає їх неправомірними й такими, що грубо порушують його законні права та інтереси, як власника майна. На виконанні у міському відділі ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження №18869362 щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом про конфіскацію майна ОСОБА_1 . Арешт на майно накладено в межах даного виконавчого провадження. Дане виконавче провадження завершено 31.03.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв?язку із відсутністю у боржника майна). Матеріали даного виконавчого провадження знищено відповідно до наказу № 227-5 від 25.12.2008. Із інформації Єдиного реєстру боржників та з реєстру виконавчих проваджень вбачається, що станом на 29.10.2024 будь-яка інформація щодо нього відсутня, а всі виконавчі провадження завершені. Враховуючи наведені вище правові підстави, той факт, що він на даний час не є боржником за жодним виконавчим провадженням, а виконавче провадження знищено, то і звернувся до відділу ДВС з відповідною заявою про зняття арешту з майна, однак, листом від 25.10.2024 № 103902 отримав відмову у задоволенні клопотання. На сьогодні він має намір розпорядитися належним йому майном, проте, через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином. арешт накладений на майно порушує його право власності . Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника. Факт обтяження нашої власності є втручанням у вільне володіння майном,яке захищено Конституцією України, Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності він не можу, то вважає про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту.

Позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов підтримує, а розгляд справи просить проводити без його участі.

Представник відповідача подав до суду клопотання, в якій розгляд справи просить проводити без участі представника Калуського відділу державної виконавчої служби. У вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 29.11.2024 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

10.12.2024 позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов підтримує, а розгляд справи просить проводити без його участі.

17.12.2024 представник відповідача подав до суду клопотання, в якій розгляд справи просить проводити без участі представника Калуського відділу державної виконавчої служби. У вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Ухвалою суду від 17.12.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних долях належить квартира по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.06.2016 (а.с. 10).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 09.06.2023 постановою про відкриття виконавчого провадження серії та номер: 18869362, виданою 26.04.2010 МВ ДВС Калуського МРУЮ, накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с. 11-12).

Станом на 29.10.2024 відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких боржником був би ОСОБА_1 (а..с 13).

Листом в.о. начальника Калуського відділу ДВС№ 103902 від 23.10.2024 ОСОБА_3 повідомлено про те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень пошук ВД/ВП Спецрозділ, на примусовому виконанні у міському відділі державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 18869362, щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1 . Так, 26.04.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника). А тому повідомляє, що арешт на майно накладено в межах виконання виконавчого провадження № 18869362, щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1 (а.с. 8-9).

Листом в.о. начальника Калуського відділу ДВС № 108064 від 11.11.2024 ОСОБА_3 повідомлено про те, що ВП № 18869362 щодо виконання виконавчого листа № 1-26 від 26.04.2010 Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1 завершено 31.03.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв?язку із відсутністю у боржника майна) в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999. Одночасно повідомляє, що матеріали даного виконавчого провадження знищено відповідно до Наказу « 2274/5 від 25.12.2008 Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» (а.с. 7).

Відповідно до листа в.о. начальника Калуського відділу ДВС № 120120 від 17.12.2024 станом на 17.12.2024 відсутні відкриті виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 боргів на користь держави, фізичних та юридичних осіб.

Оцінка суду:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові заяви та докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 2 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15Цивільного кодексуУкраїни визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно боржника

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 5Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберіганнята реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55Закону №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Калуському міському відділі державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 18869362, щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1

В межах вказаного виконавчого провадження на підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2010 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .

В подальшому, ВП № 18869362 щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 26.04.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1 завершено 31.03.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв?язку із відсутністю у боржника майна), в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999.

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що арешт на майно позивача ОСОБА_1 було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження, в якому останній був боржником.

З огляду на викладене, суд зауважує, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

При цьому, навіть після завершення виконавчого провадження ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися зі скаргою на бездіяльність виконавчої служби саме за наслідками відмови у задоволенні його заяви про зняття арешту, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VIIЦПК України буде ефективним способом захисту порушеного права.

Пунктом 1 частини першої статті 255ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки позивачем не спростовано належними доказами, що арешт накладено на майно останнього, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

На підставі викладеного, ст. 1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 19, 447 ЦПК України, ст.ст. 5, 32, 55 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», ст.59Закону №1404-VIII «Про виконавчепровадження» та керуючись ст.ст. 255, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на судове рішення протягом п`ятнадцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: м. Калуш пр. Л.Українки, 1 Івано-Франківська область.

Суддя: