Рішення

від 23.12.2024 по справі 345/5882/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/5882/24

Провадження № 2/345/1510/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2024 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Кардаш О.І.

з участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Калуської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 11.04.2014 перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.06.2021 шлюб між ними було розірвано, дочку сторін ОСОБА_4 залишено проживати з Відповідачкою.

Окрім того рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.06.2021року із Позивача стягнуто в користь Відповідачки аліменти на утримання дочки сторін ОСОБА_4 по 3000грн. щомісячно.

ОСОБА_1 зазначає, що через півроку після розірвання шлюбу - Позивач забрав дочку сторін ОСОБА_4 за своїм місцем проживання за проханням Відповідачки, оскільки останній потрібно було працевлаштуватися. І фактично вже з січня 2022року дочка сторін ОСОБА_4 по даний час почала постійно проживати з Позивачем.

В той же час, незважаючи на фактичне проживання дочки сторін ОСОБА_4 з Позивачем - Відповідачка безперешкодно бачиться з дочкою, спілкується з нею. Позивач зацікавлений у підтриманні стосунків дочки із мамою - Відповідачкою.

Дочка фактично проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. На даний час дитині створені належні соціально-побутові умови проживання та виховання.

З приводу зміни місця проживання дитини з Позивачем, за його заявою Служба у справах дітей Калуської міської ради надала висновок вважати за доцільне визначення місця проживання дочки сторін ОСОБА_4 з Позивачем.

При вирішенні питання Службою у справах дітей - досліджувалися умови проживання Позивача, умови проживання дитини, а також з`ясовувалася думка Відповідачки, яка підтвердила обставини фактичного тривалого проживання дитини з Позивачем.

Позивач як особа - є здоровою особою. Має постійне місце проживання, має дохід. Також в Позивача є достатньо часу, який віз зможе і присвячує дитині. Фактично Позивач живе і працює заради дитини, яка є на даний час змістом його життя.

Зважаючи на вищевказане, Позивач бажає визначити місце проживання неповнолітньої дочки сторін ОСОБА_4 - із ним.

Слід також зазначити, що дитина також виявляє бажання проживати із Позивачем, що було встановлено Службою у справах дітей.

З огляду на наведене вище позивач просить суд визначити місце проживання дитини з ним.

Позивач подав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить справу слухати у його відсутності (а.с.40).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву у відповідності до якої справу просить заслухати у її відсутності, проти задоволення позову не заперечує (а.с.41).

Начальник Служби у справах дітей Калуської міської ради Дзундза Л. в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності, при винесенні рішення просить врахувати якнайвищі інтереси малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та «Висновок органу опіки та піклування, служби у справах дітей Калуської міської ради щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 » від 17.10.2024 року №01-23/818 (а.с.39).

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.04.2014, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 (а.с. 5, 13).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.06.2021 шлюб між сторонами був розірваний, дочку сторін ОСОБА_4 залишено проживати з Відповідачкою (а.с. 13).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.06.2021року із Позивача стягнуто в користь Відповідачки аліменти на утримання дочки сторін ОСОБА_4 по 3000грн. щомісячно (а.с.14-15).

З Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 12.09.2024 за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що дитина ОСОБА_4 з батьком проживає у житловому будинку з усіма зручностями, для дитини виділена окрема кімната, є в наявності продукти харчування та дитячий одяг. З`ясовано, що мати ОСОБА_4 не цікавиться життям та навчанням дитини, не приймає участі у її вихованні, матеріально не допомагає, попри те, що за рішенням суду донька мала б проживати разом з нею, однак протягом останніх трьох років донька проживає з батьком, який самостійно займається вихованням доньки (а.с. 19). Факт реєстрація ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за даною адресою підтверджується також довідками від 23.07.2024 та 05.09.2024 року (а.с. 11,12).

Також судом встановлено, що є здоровим, на обліку в психіатра та нарколога не числиться, зареєстрований як фізична особа підприємець та отримує значний дохід (а.с. 8,16).

Крім того, позивач станом на 23.07.2024 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 17).

Згідно висновку органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Калуської міської ради від 07.10.2024 № 01-23/818 орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2017 р.н. з батьком ОСОБА_1 . Також у даному висновку зазначено, що при вирішенні питання Службою у справах дітей - досліджувалися умови проживання ОСОБА_1 , умови проживання дитини, а також з`ясовувалася думка ОСОБА_5 , яка підтвердила обставини фактичного тривалого проживання дитини з батьком.

Слід також зазначити, що дитина також виявила бажання проживати із батьком ОСОБА_1 , що було встановлено висновком Служби у справах дітей (а.с.6-7).

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно із ч.1 та ч.2ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не заперечувала проти задоволення позову, також не надала суду жодних доказів щодо створення належних умов для проживання дочки. Натомість в висновку органу опіки та піклування відповідачка по суті не заперечила, що дочка фактично проживає із батьком, а вона не має часу на даний час займатися її утриманням та вихованням так як їй потрібно було працевлаштуватися на роботу, і так з часом ОСОБА_4 залишилася жити у батька та не хотіла повертатися назад до неї. При цьому судом встановлено, що органом опіки та піклування було з`ясовано думку самої малолітньої, яка вказала, що вона любить тата і маму, але хоче проживати з батьком.

Тому, враховуючи вік неповнолітньої дочки, яка на день ухвалення судового рішення висловила свою думку з приводу проживання разом з батьком, суд вважає, що крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, виходячи із рівності прав батьків щодо дитини, на даний час проживання дочки з батьком буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному, так і фізичному.

Таким чином, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також, що в інтересах дитини є турбота та підтримка саме з боку батька, враховуючи сталість соціальних зв`язків малолітньої дочки з батьком, добросовісне виконання позивачем батьківських обов`язків, створення ним для дочки необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, відсутність негативного впливу на її виховання і розвиток, а також висновок органу опіки та піклування, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити та визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Крім того, суд зауважує, що відповідачка не обмежена у своєму праві на спілкування з дочкою, прояві турботи відносно дитини, участі у її вихованні та може реалізувати свої права, шляхом домовленості з позивачем щодо встановлення часу спілкування з дочкою або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

В частині вирішення позовних вимог щодо припинення стягнення аліментів.

Відповідно до частини 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не проживає разом з дитиною останні три роки. При цьому позивач, з огляду на принцип обов`язковості судових рішень, також зобов`язаний виконувати рішення суду та сплачувати в примусовому порядку аліменти на користь відповідача.

Наявність рішення суду про стягнення аліментів із позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Вказана позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі справа № 711/8561/16-ц.

Враховуючи викладене суд проходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про припинення стягнення аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000 грн. з ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення донькою повноліття.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 , призначених рішенням Калуського міськрайонного суду від 10.06.2021 року у справі №345/1935/21 з моменту набрання рішенням законної сили та відкликати виконавчий лист з примусового виконання з Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя :