Рішення

від 12.12.2024 по справі 346/1677/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1677/24

Провадження № 2/346/1077/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Насадик В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Печеніжинської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду, з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Печеніжинської селищної ради, якою просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 3000 гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06 травня 2024 року, провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 17 червня 2024 року, яке було проведено і закрито, а розгляд справи по суті призначено останній раз на 12 грудня 2024 року.

Відповідачка в судове засідання для розгляду справи по суті, не з`явилась, причини неявки суду не повідомила і правом на подачу відзиву на позов не скористалася, будь-які докази суду не надала; була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але не з`явилася без повідомлення причин; позивач не заперечує проти розгляду справи та вирішення справи у заочному порядку.

Тому суд, на підставі частини 1 статті 280 ЦПК України, здійснював розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати.

Аргументи учасників справи.

Позиція позивача. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, яка народила йому: ОСОБА_5 , який на даний час є повнолітнім та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є неповнолітнім. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживають в АДРЕСА_1 . Відповідачка свідомо не бере участі у вихованні та утриманні їхнього сина, не спілкується з ним, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, його підготовкою до самостійного життя не забезпечує необхідного для його розвитку харчування, не спілкується з ним та фактично умисно самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, що свідчить про свідоме нехтування виконанням.

Позиція відповідача суду не відома. Правом на подачу відзиву на позов не скористалася, і будь-які докази суду не надала.

Позиція третьої особи. Відповідачку слід позбавити батьківських прав щодо вищевказаної дитини, тобто позов задовольнити. Оскільки вона вже має іншу сім`ю, проживає в іншій країні, і покинула сина на батька.

Позиція позивача (усні пояснення). З 2019 року відповідачка частіше почала їздити за кордон та рідше почала телефонувати. У 2022 році він розлучився без відповідачки. Відповідачка до дітей не звертається, тому слід її позбавити батьківський прав та стягувати аліменти. Хоче позбавити відповідачку батьківських прав, оскільки вона залишила своїх дітей, йому не відомо чому відповідачка не спілкується з дітьми. У ОСОБА_8 є телефон з 5 років. Думає, що відповідачка знає його номер телефону, оскільки вона у 2021 році телефонувала на його номер один єдиний раз, про що вони з ОСОБА_8 розмовляли він не знає. Відповідачка працевлаштована у неї укладений контракт в Італії. Також зазначив, що з ОСОБА_8 він про матір не розмовляє. Вказував, що спілкування дітей з матір`ю було б їм на користь. Був випадок неналежної поведінки до дітей, оскільки вона виривала зуби дитині прив`язавши нитку до дверей і потягнувши двері. ОСОБА_9 бачив її востаннє в 2022 році в останні дні коли відповідачка збирала речі, чому вона приїхала на декілька днів він не знає і це вона не пояснила нікому.

В судовому засіданні також були допитані як свідки:

- ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , фізична особа підприємець) яка вказала, що: її старший син та старший син позивача і відповідачки вчились разом і в неї з відповідачкою були дружні відносини. До початку війни вона відповідачка приїжджала з Італії і вони зустрічались та спілкувались, однак після початку війни відповідачка не виходить на зв`язок і не відповідає на телефонні дзвінки. Відповідачка особисто їй казала, що знайшла іншого чоловіка в Італії для спільного проживання, має бажання створити сім`ю і жити там. Наразі відповідачка з ОСОБА_11 не спілкується, коли була востаннє в Україні не знає. Відповідачку разом з ОСОБА_8 бачила в 2019-2020 році коли відповідачка була в Україні, але до ОСОБА_8 ставилась якось прохолодно, не так як повинна ставитись справжян мати, вона не бачила їх обіймів, поцілунків;

- ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження смт. Печеніжин, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , не працює) який вказав, що: вони дружили по роботі з позивачем з 2018 року. Йому відомо, що ОСОБА_2 була за кордоном, оскільки позивач про це казав. Бачив її не менше 5 разів. Перший раз в день народження у його дружини, оскільки приїхав позивач разом з відповідачкою у 2019 році. Також він іноді заїжджав до них у гості у 2020 році це була остання зустріч. Він не побачив родинного тепла міє нею та дитиною, так як зазвичай спілкується мама і дитина, оскільки бачив як матір підвищує голос на дитину;

- ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження с. ОСОБА_14 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , касир будівельних матеріалів), яка вказала, що: позивач являється чоловіком її племінниці, а ОСОБА_9 являється племінником. Останні 4 роки спілкування між дитиною та матір`ю майже не має, ОСОБА_9 їй жалівся про це. Вона до відповідачки дзвонила, але вона з нею не спілкується. Її мати та вона рідні сестри і мати відповідачки казала, що вона теж не спілкується з нею та її сестрою, коли та поїхала до Італії їх стосунки змінились;

- ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначив, що до 2022 року жили в АДРЕСА_1 ), якого суд допитав без присутності батька, але у присутності представника органу опіки та піклування, пояснив: він народився в Італії, але у садок пішов вже в Україні, оскільки переїхали з Італії у трьох, а саме він та його мати з батьком. Де перебуває ОСОБА_2 він не знає, до війни вона поїхала. Позивач їй дзвонив, однак вона трубку не брала. Востаннє бачив і спілкувався з нею до війни. Вказав, що хоче іншу матір, яка буде доброю, оскільки ОСОБА_2 кричала на нього через дурниці, а саме: стакан не там поставив; горнятко не помив. Також його мати з днем народження його не вітала і нічого не дарувала йому ніколи. Він підтримує те, щоб її позбавили батьківських прав, оскільки він її не любить. Він з батьком давали відповідачці купу шансів, батько намагався спілкуватись із нею, вмовляв змінити поведінку щодо нього, але вона не виправлялась. У садок водили по черзі, ходив на гурток по боротьбі, але матері було байдуже на це. Він не бачив її радості коли проходив до дому. Укладав його спати більше батько і бажав спокійної ночі, а матір ні. Він не бажає, щоб матір повернулась, оскільки з батьком йому добре.

1. Оцінка суду щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_2 дійсно є матір`ю ОСОБА_6 (а.с.8 витяг з реєстру актів про народження).

Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.02.2023 року, яке набрало законної сили 14.03.2023 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).

Також заочним рішенням вищевказаного суду від 27 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 08.06.2023 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 (а.с.11-13).

Довідкою від 13 лютого 2024 року № 121 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований у АДРЕСА_1 та до складу сім`ї входять: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; колишня дружина ОСОБА_2 (а.с.14).

Також довідкою від 14 лютого 2024 року встановлено, що батько ОСОБА_6 ОСОБА_1 , упродовж навчання сина в ліцеї цікавиться його навчанням, відвідує батьківські збори та заходи, які проводить освітній заклад. Мати вказаного учня, ОСОБА_2 , навчанням сина не цікавиться, батьківські збори не відвідує ніколи (а.с.16).

Актом № 11 обстеження матеріально-побутових умов від 15.02.2024 року встановлено, що в ході обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що матеріально побутові умови проживання даної сім`ї задовільні. Будинок великий, складається з п`ятьох кімнат, коридору та двох ванних кімнат. В будинку підведені всі комунікації, світло та газ. Створені всі належні та необхідні умови для проживання, розвитку та навчання дітей (а.с. 15)

Відповідно до висновку виконавчого комітету Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, з урахуванням думки самої дитини, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47-48).

Оцінка судом правовідносин сторін спору.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виник цивільно-правовий спір з приводу права їх дитини на отримання належного піклування про нього обома батьками, якому кореспондує обов`язок обох батьків забезпечувати таке піклування.

Оцінка суду щодо права дитини на батьківське піклування.

Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

При цьому, виходячи з положень частини першої статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи охорони дитинства, виховання визначаються виключно законами України.

Так, статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи і основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При цьому, статтею 12 цього ж закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток і навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, праву дитини на належне батьківське піклування та виховання кореспондує певне коло обов`язків, невиконання яких свідчить про порушення вказаного права дитини, за що батьки можуть нести відповідальність встановлену законом.

В силу положень частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мірою відповідальності для батьків може бути позбавлення їх батьківських прав, на підставі рішення суду, за наявності будь-якої підстави, що передбачена пунктами 1-6 частини першої статті 164 цього кодексу.

Виходячи з положень пункту другого частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, підставою для позбавлення батьківських прав, є ухилення матері та/або батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Основні обов`язки, що беззаперечно входять до кола обов`язків з виховання дитини як складової частини батьківського піклування, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України та статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ. Зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Проте із встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 жодного з цих обов`язків щодо своєї дитини не виконує, оскільки всі ці обов`язки виконує ОСОБА_1 . Саме він забезпечує отримання дитиною загальної середньої освіти, дбає про здоров`я дитини та отримання нею належної медичної допомоги, створює усі умови для його проживання та фінансово забезпечує реалізацію потреб дитини. Більш того, мати дитини взагалі не цікавиться його життям, залишила його, втратила контакт із сином та не вчиняє жодних дій, спрямованих на його відновлення.

Тому суд вважає, що ОСОБА_2 , як мати, дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки жодних батьківських обов`язків не виконує, при відсутності об`єктивних причин, які б перешкоджали їй їх виконувати.

Зважаючи на це, суд вважає, що право ОСОБА_3 , на належне батьківське піклування та виховання матір`ю, дійсно порушується і порушується саме відповідачкою.

І тому, з урахуванням думки самого ОСОБА_8 , вважаючи встановлене достатньою підставою для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав відносно її дитини, позов слід задовольнити у повному обсязі. При цьому приймаючи таке рішення суд виходить із того, що невиконання батьківських обов`язків відповідачкою має системний, триваючий і безперервний у часі характер.

2. Оцінка суду щодо позовних вимог про стягнення аліментів

Положення частини 1 і 2статті 51 Конституції Українигарантують, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

А положеннями частини 6 статті7та частини 1 статті141 Сімейного кодексу Українипередбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, та щодо дитини.

Статті180та181 СК Українивстановлюють обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття у грошовій і (або) натуральній формі, за домовленістю між батьками.

При цьому, згідно частини 1статті 15 СК України, сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Отже, виходячи із змісту наведених норм матеріального права, невиконання відповідачем, як батьком дитини свого обов`язку з його утримання до досягнення ним повноліття у грошовій і (або) натуральній формі, порушує право позивача, як батька дитини, на рівність обов`язків між жінкою та чоловіком щодо дитини.

А тому, на підставі частини першоїстатті 55 Конституції України, частини першоїстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,статті 18 Сімейного кодексу Українипорушене право позивача підлягає судовому захисту.

Відповідно до положень частини третьої статті181, частини першої статті191 Сімейного кодексу Україниза рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, від дня пред`явлення позову.

Згідно з частиною другоюстатті 182 Сімейного кодексу Українимінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, а сам їх розмір повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитину.

При визначенні розміру аліментів, суд врахував: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; відсутність доказів про поганий стан здоров`я чи скрутне матеріальне становище платника аліментів; відсутність доказів наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про розмір аліментів (передбачені частиною 1статті 182 Сімейного кодексу України) суд урахувати також не міг, за відсутністю доказів їх наявності.

Отже, оскільки позивач просить суд захистити порушене право способом, який передбачений законом шляхом стягнення з відповідача аліментів у розмірі 3000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 квітня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачка ухиляється від утримання дитини, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги і в цій частині та стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини.

Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Печеніжинської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) відносно малолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми виплат за один місяць, допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок на користь держави: Україна (на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 року.

Суддя: Коваленко Д. С.