Рішення

від 28.11.2024 по справі 611/813/24

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/813/24

Провадження № 2/611/276/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

19 листопада 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторії Іванівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити нотаріальні дії,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити нотаріальні дії.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який залишив заповіт, який було посвідчений в.о. старости Богодарівського старостинського округу Васильченком Романом Юрійовичем. Відповідно даного заповіту їй було заповідано земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва.

30 квітня 2024 року приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.04.2024 за №86/02-31.

Однак, ОСОБА_1 зазначає, що технічні помилки у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. Крім того, відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 25.05.2021 у справі № 522/9893/17, якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від ЗО квітня 2024 року за №86/02-31, винесену приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторією Іванівною та зобов`язати приватного нотаріуса Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторію Іванівну видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:05:000:0065, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2024 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 02 жовтня 2024 року заяву приватного нотаріуса Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. про залучення до участі у справі третьої особи повернуто без розгляду.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 04 листопада 2024 року закрито підготовче провадження по справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про проведення судового засідання за її відсутності, позов підтримала.

Відповідач також в судове засідання не з`явилася, заявила клопотання про проведення судового засідання без її участі.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з фотокопії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 жовтня 2023 року Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області.

ОСОБА_2 земельну ділянку, кад. № 6320480500:05:000:0065, заповів ОСОБА_1 , що вбачається з копії заповіту ОСОБА_2 , посвідченого 11вересня 2023 року в.о. старости Богодарівського старостинського округу Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області Васильченком Р. Ю. (а.с.12).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.11.2023 року до спадкового реєстру внесений реєстраційний запис, параметрами якого є: дата 11. 09.2023; час 15:57; реєстратор Харківська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи»; номер у спадковому реєстрі 71218859; номер витягу 74669508 (а.с.30).

У встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , на підставі якої 09 листопада 2023 року було заведено спадкову справу №64/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

30 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. від 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В своїй постанові приватний нотаріус вказує, що відмовляє ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер якої: 6320480500:05:000:0065, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , так як вона не надала нотаріусу рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області чи рішення Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області про право здійснення повноважень щодо вчинення нотаріальних дій старости Григорівського старостинського округу Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області Васильченка Романа Юрійовича щодо осіб, які проживають в сільських населених пунктах Богодарівського старостинського округу Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, що передбачено пунктом 1.2. розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від «11» листопада 2011 року за № 3306/5. Заповіт від імені ОСОБА_2 був посвідчений в приміщенні Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області за адресою: с. Богодарове Ізюмського району Харківської області, вулиця Миру, буд. № 1Б, про що зазначено в його заповіті, та при оформленні цього заповіту від імені ОСОБА_2 в посвідчувальному написі заповіту не зазначено час посвідчення заповіту та замість слів «заповіт записаний мною, ОСОБА_3 , зі слів ОСОБА_2 » зазначено «заповіт записаний мною, старостою, зі слів гр. ОСОБА_2 », що суперечить формі посвідчувального напису на заповіті записаному зі слів заповідача, передбаченої додатком 1 до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від «11» листопада 2011 року за № 3306/5.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до вимогст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност.55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другоїстатті 1247 ЦК України).

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частина другастатті 209 ЦК України).

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу(частина третястатті 1247 ЦК України).

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (абзац 1 частини другоїстатті 1248 ЦК України).

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним (абзац 2 частини другоїстатті 1248 ЦК України).

За загальним правилом, нотаріальне посвідчення такого правочину як заповіт в Україні здійснюється нотаріусом.

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першійстатті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормамиглави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд в своїй постанові №461/2565/20 від 20.07.2022 року.

Відповідно достатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину, у тому числі і заповіту, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановленістаттею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу.

Відповідно достатті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно з частиною першоюстатті 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правиламЦК Українищодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);

3) складені з істотним порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати його складання тощо.

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні істотні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

У даній справі вказаним правочином було оформлено дійсне волевиявлення спадкодавця на розпорядження належним йому майном на випадок смерті у присутності в.о. старости Богодарівського старостинського округу Васильченком Р.Ю., який засвідчив заповіт, та з тим, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і дати його складання (в заповіті зазначено, що ОСОБА_2 заповіт прочитав вголос особисто та підписав його власноруч).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках».

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (статті 50 Закону України «Про нотаріат», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумаченнястатті 50 Закону України «Про нотаріат»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу.

Отже, недотримання встановленої законом форми посвідчувального напису в момент посвідчення заповіту не є достатньою правовою підставою для визнання незаконною вказаної нотаріальної дії, оскільки ці обставини не спростовують волевиявлення заповідача та не свідчать про порушення вимог щодо форми і порядку посвідчення заповіту, що встановлено у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тлумачення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в ир іш ив:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторії Іванівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити нотаріальні дії,- задовольнити частково.

Скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №86/02-31, винесену 30 квітня 2024 року приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу Харківської області Винниченко Вікторією Іванівною.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 28 листопада 2024 року.

Суддя Ю.А. Коптєв