Ухвала

від 23.12.2024 по справі 286/3724/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/3724/24

Провадження №2/367/6673/2024

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23 грудня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Миколаєнко П.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Ірпеніцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Овруцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Овруцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства.

Вивчивши подану позовну заяву, суд приходить до висновку про її невідповідність вимогамст. 177 ЦПК України.

Згідно вимогп.5,ч.1 ст.175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити:

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

На підтвердження обставин, зазначених у позові, позивачем надано довідку № 876 від 04 вересня 2024 року щодо періоду спільного проживання позивачки та ОСОБА_3 , видану Словечанською сільською радою.

Разом з тим, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).

Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 не зазначає доказів щодо обставин, на які посилається у позові, а саме щодо ведення спільного господарства, спільного утримання та виховання дитини, щодо визнання свого батьківства ОСОБА_3 .

Також, позивачка зазначає про те, що факт батьківства ОСОБА_3 можуть підтвердити свідки, однак не вказує їх прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання тощо.

Суд наголошує, що відповідно до ч.ч.2, 4 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Крім того, відповідно до змісту позовної заяви, позивачка зазначає про те, що встановлення факту батьківства їй необхідно для того, щоб вона могла вступити у спадкові права після смерті батька, при цьому звертається до суду в інтересах дитини, а тому в цій частині позовну заяву позивачу слід відредагувати.

Також, позивач, звертаючись до суду із заявою в порядку позовного провадження, вказує про те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, однак не зазначає, чи відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 та осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини.

Отже, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви у спосіб: шляхом подання нової редакції позовної заяви, яка б повністю відповідала вимогам статті177 ЦПК України, із зазначенням доказів, які підтверджують обставини позову, при цьому відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви долучити її копії та копії всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідноіз ст.185 ЦПК України,суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.177ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивачвідповідно доухвали судуу встановленийстрок виконаєвимоги,визначені ст. 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Додатково суд роз`яснює, що відповідно до ч. 7ст. 185 ЦПК України,у випадку повернення позовної заяви позивачу, це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Враховуючи наведене, вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Овруцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно доч.3 ст.185 ЦПК Українибуде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.

Суддя Ю.В.Кравчук