Рішення

від 16.10.2024 по справі 369/6727/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6727/24

Провадження № 2/369/5290/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Соловюк В.І.

за участі

представника позивача Проценко Я.С.

представника третьої особи Мельник К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну в порядку загального позовного провадження справу за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи :Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, КЗ «Центр надання соціальних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову позивач вказує, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі подання служби у справах дітей Білогородської сільської ради від 10.04.2024 року №442 було прийнято рішення виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 11.04.2024 року №77 «Про негайне відібрання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері».

З 26 січня 2024 року малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку служби у справах дітей Білогородської сільської ради, як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням матері ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, а також перебуває під соціальним супровідом в КЗ «Центр надання соціальних послуг» Білогородської сільської ради з 07.08.2023 року, як сім`я, яка опинилась в складних життєвих обставинах. Так, при перевірці встановлено, що будинок, де проживає ОСОБА_1 не отоплюється у зв`язку з тим, що пічне опалення знаходиться в аварійному стані. Після огляду малолітньої дитини було виявлено почервоніння шкіри та рани на сідницях. Було прийнято негайне рішення щодо влаштування матері і дитини до КНП КОР «Київської обласної дитячої лікарні».

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білогородської сільської ради розглядалось питання щодо неналежного виконання гр. ОСОБА_1 обов`язків з виховання малолітньої дитини. Мати на засідання комісії не з`явилась. З нею систематично проводились необхідні соціальні та роз`яснювальні роботи та попереджали про можливість настання негативних юридичних наслідків у разі продовження ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, однак позитивних результатів це не дало.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить: позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2024 року закрито підготовче провадження , справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали. Просили задоволити позов.

У судове засідання відповідачка не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджено особистим підписом ОСОБА_1 . Ухвалу про відкриття провадження, позов з додатками, відповідачка отримала 14 травня 2024 року.

У підготовчому судовому засідання була присутня відповідачка ОСОБА_1 , жодних заяв, клопотань не подавала. Судом для забезпечення всебічності розгляду справи, дотримання прав відповідачки надано їй додатково до початку розгляду справи по суті подати відзив на позов, докази, заявити відповідні клопотання.

Разом з тим, у подальшому в судове засідання не з`явилась, жодних клопотань не подала, письмового відзиву не направила.

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши надані суду докази, вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в постанові за № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема п. п. 15, 16, роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 26 січня 2024 року малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку служби у справах дітей Білогородської сільської ради, як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням матері ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, а також перебуває під соціальним супровідом в КЗ «Центр надання соціальних послуг» Білогородської сільської ради з 07.08.2023 року, як сім`я, яка опинилась в складних життєвих обставинах.

Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради 11 квітня 2024 року прийнято рішення №77 про відібрання у матері ОСОБА_1 малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Як передбачено ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 164 СК України чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Як випливає з Рішення Європейського суду з прав людини справа «Савіни проти України» від 18.12.2008 року, при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

За роз`ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За змістом п. 16 вищевказаної Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідач не надала жодного доказу або ж свої заперечення щодо недоцільності позбавлення її батьківських прав та відсутності її вини у невиконанні своїх обов`язків по догляду та вихованню малолітньої дитини, тому суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи та вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітньої дитини, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.

З огляду на наведене, судом було достовірно встановлено, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками стосовно своїх дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідним вихованням, навчанням, доглядом, що в сукупності суд розцінює як ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а надані по справі докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про своїх дітей та займатись їх вихованням.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що при зміні своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, згідно із ст. 169 СК України, вона має право звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав.

До суду відповідачка не надали жодного доказу або ж свої заперечення щодо недоцільності позбавлення її батьківських прав та відсутності її вини у невиконанні своїх обов`язків по догляду та вихованню, тому суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи та вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо її дитини, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків. Неявка відповідача в судові засідання також свідчить про її байдужість до долі дитини. Тому позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, та згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 182, 183 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, суд також вважає необхідним стягнути з відповідача на користь дитини аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття на відкритий рахунок дитини у відповідній банківській установі.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Керуючись ст. 12-13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи :Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, КЗ «Центр надання соціальних послуг» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 квітня 2024 року, і до досягнення нею повноліття - на особистий рахунок дитини ОСОБА_2 , відкритий у АО «Державний ощадний банк України».

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Учасники справи:

Позивач: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 04358477, адреса: 08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 20 листопада 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ