Рішення

від 11.12.2024 по справі 369/19249/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/19249/23

Провадження № 2/369/2909/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу 369/19249/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 21 січня 2021 року між нею як покупцем та Відповідачем як продавцем через його довірену особу було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (далі Попередній договір). Попередній договір засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі під номером 123 (нотаріальний бланк НМН880953).

Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 28.02.2022 року зобов`язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 23,3 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0300 га, кадастровий номер якої 3222486201:01:011:5011 та площею 0,0300 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:011:5012, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 169221 гривень.

Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу протягом двох місяців.

Всупереч умовам Попереднього договору, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 28.02.2022 року, так і станом на день подання цієї заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.

Крім того,всупереч умовамПопереднього договоруПродавцем неповернуто Покупцюодержану віднього сумуавансу станомна деньподання цієїзаяви.При цьомурозшукати Продавцядля врученнявимоги проповернення авансуне вдаєтьсяможливим,оскільки останняза місцемреєстрації неперебуває,на зв`язокне виходить,працівники офісупродажів відповідногожитлового комплексуйого контактівне надають.

За таких обставин, позивач просить суд:

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 169 221 грн. боргу за попереднім договором;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 8461,05 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 46535,78 гривень;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 142330,54 гривень, в тому числі 12000 гривень на правничу допомогу та 2330,54 гривень судових зборів.

У відзиві представник відповідача вказав, що не визнає позовні вимоги, оскільки попередній договір купівлі-продажу підписаний ОСОБА_3 з перевищенням повноважень. Також не погоджується з доводами позову в частині нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, вказав, що строк укладення договору визначений не датою, а фактично настанням певних подій. Тому у нього не виникло обов`язку повернути сплачений аванс і як наслідок є неправомірним нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Відповідач ніколи не відмовлявся від укладення основного договору. Просив відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_3 подав позовну заяву як третя особа, в якій просив суд визнати недійсним попередній договір про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 в рамках розгляду цивільної справи№ 369/19249/23.

Позивач та відповідач своїм правом на подання відзиву на позов третьої особи не скористалися.

20.11.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.02.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі № 369/19249/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

14.05.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено прийняти позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

03.09.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі№ 369/19249/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123. Призначити справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 11 грудня 2024 року, позивач та його представник не з`явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином, просили проводити розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач та його представник в друге судове засідання по суті, призначене на 11 грудня 2024 року не з`явилися, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник у жодне судове не з`явились. З матеріалами справи представник ознайомився, на час розгляду справи письмових пояснень суду не подав, причини неможливості їх подати суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 21 січня 2021 року між ОСОБА_3 як представнком ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартир, який було посвідчено приватним нотаріусом Михальченко М. М. та зареєстровано в реєстрі під номером 123 (нотаріальний бланк НМН880953).

Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 28.02.2022 року зобов`язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 23,3 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0300 га, кадастровий номер якої 3222486201:01:011:5011 та площею 0,0300 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:011:5012, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 169221 гривень.

Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу протягом двох місяців.

Відповідно до п. 6 Попереднього договору сторони домовилися, що на день укладення основного договору квартира не повинна бути продана, заставлена, не перебувати у податковій заставі, у спорі та під забороною (арештом), щодо предмету договору має бути відсутня будь-яка заборгованість з оплати податків, комунальних послуг.

Відповідно до п. 7 Попереднього договору проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов`язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений.

Відповідно до п. 8 Попереднього договору всі спори, пов`язані з цим договором або що з нього випливають, вирішуються сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 11 Попереднього договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 12 Попереднього договору цей договір діє до моменту укладення основного договору.

Відповідно до п. 13 Попереднього договору зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановленостаттею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 5ст. 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1ст. 656 ЦК Українипредметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 663 ЦК Українипродавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положеньстатті 530 цього Кодексу.

Згідно вимогст. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимогст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не було виконано умови попереднього договору щодо продажу позивачу квартири, у зв`язку з чим було порушено права ОСОБА_1 . За таких обставин, сплачена позивачем за попереднім договором купівлі-продажу квартир сума коштів у розмірі 169221 грн. підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Проте, пунктом 5 Попереднього договору, визначено, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу протягом двох місяців. При цьому вказаний пункт не міститься обов`язку покупця направляти продавцю вимогу про повернення коштів

У той же час, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010.

Попередній договір є чинним, а відтак, договір підлягає виконанню сторонами і відповідно створює для них відповідні правові наслідки у разі невиконання його положень.

Судом досліджено довіреність від 10 червня 2020 року, посвідчена Михальченко М. М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області, яка була видана ОСОБА_2 строком на п`ять років.

Вказаною довіреністю останній уповноважив, зокрема, ОСОБА_3 бути його представником, в тому числі, у взаємовідносинах із фізичними особами з усіх питань, пов`язаних з замовленням та отриманням усіх необхідних та передбачених законодавством документів, необхідних йому для укладення у наступному правочинів щодо відчуження належних йому будь-яких квартир, нежитлових приміщень, офісних приміщень, гаражів, житлових будинків, земельних ділянок тощо. Для чого представнику надається право, зокрема, підписувати договори купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, а у разі необхідності - попередні договори, отримувати авансові платежі згідно попередніх договорів тощо.

За таких підстав доводи відповідача та третьої особи про те, що перший не уповноважував іншого на укладення попереднього договору з позивачем, а сплачені за цим договором авансові платежі не отримував, є необґрунтованими.

Особу громадянина ОСОБА_3 , який підписав попередній договір про укладення договору купівлі-продаж квартири від імені продавця ОСОБА_2 на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від 10 червня 2020 року, встановлено приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Квінікадзе О. Б., а також перевірено його повноваження та дієздатність.

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов`язки особи, яку він представляє.

За приписами частини третьої статті 237 ЦПК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Доказів того, що на час укладення попереднього договору довіреність на ім`я ОСОБА_3 була скасована особою, яка її видала, матеріали справи не містять. З дати видачі довіреності від 10 червня 2020 року до часу звернення до суду з цим позовом, відповідач з вимогою про визнання довіреності недійсною не звертався.

Суд також вважає за необхідне зазначити, щостаттею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, відповідно дост. 524 ЦК Українизобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на те, що позивач у своїй заяві просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за попереднім договором купівлі-продажу квартир саме в національній валюті, суд з огляду на частину другустатті 264 ЦПК Українипри ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, а, відтак, стягненню підлягає сплачена сума авансу в гривнях в розмірі 169221 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно із ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2ст. 625 ЦК Українинарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2ст. 625 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до п. 1 попереднього договору продавець (відповідач) у строк до 28лютого 2020року зобов`язувався передати у власність Покупцеві (позивачеві) з укладенням договорів купівлі-продажу квартиру, а відповідно до п. 5 попереднього договору сторони домовилися про повернення Продавцем Покупцеві авансу протягом двох місяців у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартир.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання розпочалось з 01 травня 2022 року.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов`язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних з моменту прострочення зобов`язання (01.05.2022 року) по дату ухвалення судового рішення у справі.

Три відсотки розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів].

Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01 травня 2022 року по 12 грудня 2024 року складає13297,32 гривень.

Інфляційні збитки розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Інфляційні збитки за періоди з 01 травня 2022 року по 12 грудня 2024 року складають50811,01 гривень.

Що стосується позовних вимог третьої особи ОСОБА_3 суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження факту укладення представником попереднього договору з перевищенням своїх повноважень, або укладення його після скасування довіреності. Попередній договір укладений з дотриманням норм чинного законодавства, судом не встановлено факту порушення його прав при укладенні спірного договору, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним.

В статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Тому основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229-233 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Правовідносини представництва при здійсненні правочинів врегульовано главою 17 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до частин першої та другої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на положення статей 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного представником з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка виступає від імені довірителя, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент повіреного за договором, діяв недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва чи про припинення дії довіреності, виданої представнику власника майна, який укладає договір від його імені. Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником власника майна з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що представник такої особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе позивач. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, провадження № 14-153 цс 18; від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, провадження № 12-45 гс 19, Перша судова палата Касаційного цивільного суду Верховного суду у постанові №621/2173/16 від 03 лютого 2021 року.

У даному випадку убачається, що довіреністю від 10 червня 2020 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 на укладення від його імені попередніх договорів.

Відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 діяв з перевищенням повноважень чи всупереч інтересам довірителя, а також наявність домовленості представника позивача з відповідачем і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Також, відсутні докази недобросовісності та нерозумності у поведінці представника при укладенні спірного правочину. При цьому, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Довіреність від 10 червня 2020 року позивачем видана на ім`я ОСОБА_3 добровільно, на день укладення останнім договору не скасована, не оскаржувалася, у встановленому законом порядку недійсною не визнавалась.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання попереднього договору недійсним, оскільки він укладений з дотриманням норм чинного законодавства, судом не встановлено факту порушення прав заявника при укладенні спірного договору.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову позивача та про відмову у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору.

У відповідності дост. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем було сплачено судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 1793,74 гривень та заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 гривень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.05.2023 відстрочено сплату третій особі із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 судового збору за подання позовної заяви про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 - до ухвалення судового рішення.

Розмір судового збору при цьому складає 2422,40 гривень - за подання позовної заяви про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123

Керуючись ст. 526, 533-535, 529, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення заборгованостіза попереднімдоговором купівлі-продажузадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ,проживає заадресою АДРЕСА_5 ,грошові коштиу розмірі169221грн (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті двадцять одну гривню) боргу за попереднім договором, три відсотки річних у розмірі13297,32 грн (тринадцять тисяч двісті дев`яносто сім гривень 32 копійки), інфляційні втрати у розмірі50811,01 грн (п`ятдесят тисяч вісімсот одинадцять гривень 01 копійка).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2330,54грн (дві тисячі триста тридцять гривень 54 копійки).

Відмовити у задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123 з дати його укладення та застосування наслідків недійсності попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, реєстраційний номер 123.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривеньі 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 23.12.2024 року.

Суддя А.В.Янченко