Вирок

від 17.12.2024 по справі 757/18267/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18267/22-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2024 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

кримінальне провадження № 42022100060000136 відомості про яке 18.04.2022 внесені до ЄРДР за обвинуваченням,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дебальцево, Донецької області, громадянина України, росіянина, раніше не судимого, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період початку збройної агресії РФ проти України, у невстановлений досудовим розслідуванням та судом час, але не пізніше березня 2023 року, працюючи на Казенному підприємстві спеціального приладобудування «Арсенал», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, маючи умисел, публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, серед колективу вищевказаного підприємства, виправдовував, визнавав правомірною, заперечував тимчасову окупацію частини території України, а також проводив глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

У вказаний спосіб, ОСОБА_3 виправдовував, визнавав правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, винним у вчиненні якого визнається.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Суд, за згодою учасників судового провадження відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, ухвалив про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а також роз`яснив їм що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, суду зазначив, що публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, серед колективу підприємства на якому працює не подумавши про наслідки такого. У вчиненому розкаюється.

Показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 436-2 КК України, як виправдовування, визнання правомірною збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та відсутність обставин обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі обвинуваченого дані, відповідно до яких, останній має середню освіту, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.

Враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин що його обтяжує, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про можливість призначення покарання у виді пробаційного нагляду у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 436-2 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Речові докази та процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1