Ухвала

від 23.12.2024 по справі 128/4969/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4969/24

УХВАЛА

23 грудня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Карпінська Ю.Ф., отримавши заяву ОСОБА_1 , подану та підписану представником за дорученням ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опікита піклуванняВінницької районноїдержавної адміністрації,про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

УСТАНОВИВ:

20.12.2024 до Вінницького районного суду Вінницької області подано вищевказану заяву.

В частині першій статті 293ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, доходжу такого висновку.

У статті 5Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» вказано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 295 ЦПК України, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги за місцезнаходженням цього закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Для визначення підсудності цивільної справи значення має саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування.

Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Згідно із пунктами 3, 4 зазначеного Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Документом, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування, є витяг із реєстру територіальної громади, який видається органом реєстрації або центром надання адміністративних послуг у паперовій формі за зверненням особи, яка декларує/реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласників) житла, законного представника (представника) особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника (далі - суб`єкт звернення). Суб`єкт звернення для отримання витягу може також звернутися через Єдиний державний веб-портал електронних послуг після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації. Витяги з реєстру територіальної громади, отримані в електронній або паперовій формі, мають однакову юридичну силу (пункти 36, 45, 46 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)).

Оскільки чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, тому місцем проживання фізичної особи є не фактичне місце проживання такої особи, а зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 (справа № 554/7669/21) вказав, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) заінтересованої особи ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , або документи, які б підтверджували перебування його на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги, розташованого на території Вінницького району Вінницької області.

Так, з долучених до заяви документів убачається, що зареєстрованим місцем проживання заінтересованої особи ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 .

Тобто установлено, що місце проживання заінтересованої особи ОСОБА_3 не зареєстроване на території Вінницького району Вінницької області.

Таким чином, дана цивільна справа, відповідно до статті 295 ЦПК України, не підсудна Вінницькому районному суду Вінницької області.

З положень частини дев`ятої статті 187ЦПК України убачається, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.31ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на вищезазначені обставини, оскільки місцем проживання заінтересованої особи ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 , що знаходиться за межами юрисдикції Вінницького районного суду Вінницької області, дана справа підлягає передачі на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області, що розташований за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, 7, Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 30-32, 187, 261, 316, 354 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою та підписаною представником за дорученням ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опікита піклуванняВінницької районноїдержавної адміністрації,про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна передати за підсудністю на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області, що розташований за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, 7, Київської області.

Роз`яснити заявникам, що передача справи, з підстав зазначених в даній ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

СУДДЯ