Ухвала

від 17.12.2024 по справі 158/3722/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/3722/24 Провадження №11-сс/802/529/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2024 року про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12024030590001237),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль марки «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , належний ПАТ «Теремно Хліб», що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13Б, вилученого 07.12.2024 в ході проведення огляду місця події на автодорозі Т1802 сполученням «Колки-Копилля-Рожище», а саме на її ділянці в с. Навіз поблизу буд. №58 по вул. Першотравнева, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12024030590001237 від 08 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою. Посилається на те, що позбавлення можливості ПАТ «Теремно хліб» користування одним транспортним засобом на період проведення експертиз не зможе перешкодити підприємству забезпечити поставки продукції. Зазначає на те, що повернення транспортного засобу у користування власника (володільця) створює суттєвий ризик його знищення чи пошкодження, оскільки у випадку використання за призначенням він може потрапити у дорожньо-транспортну пригоду, навіть з вини інших учасників дорожнього руху чи обставин непереборного характеру. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, а клопотання слідчого задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді та повністю задовольнити клопотання слідчого, представника власника майна, який заперечив апеляційну скаргу і просив ухвалу залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст.23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно положень ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з вищевказаних законодавчих принципів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, в якому слідчий суддя з наведенням достатніх мотивів та посиланням на норми закону обґрунтував своє рішення щодо відмови в частині користування автомобілем марки «Рено Мастер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПАТ «Теремно Хліб».

Як вбачається з клопотання, СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030590001237, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286КК України.

Так, 07.12.2024 в ході проведення огляду місця події на автодорозі Т1802 сполученням «Колки-Копилля-Рожище», а саме на її ділянці в с. Навіз поблизу буд. №58 по вул. Першотравнева, було виявлено та вилучено автомобіль марки «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , належний ПАТ «Теремно Хліб», що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13Б, в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12024030590001237, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження слідчий СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області із клопотанням про накладення арешту на вилучений під час огляду місця події автомобіль.

Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2024 року частково задоволено клопотання про накладення арешту на майно.

Накладено арешт на автомобіль марки «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , належний ПАТ «Теремно Хліб», тимчасово позбавивши можливості відчужувати та розпоряджатися ним до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно приписів ст.ст.94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Рішення слідчого судді про відмову в забороні користування автомобілем марки «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , належний ПАТ «Теремно Хліб», апеляційний суд вважає обґрунтованим, оскільки враховуючи необхідність ПАТ «Теремно хліб» здійснювати поставки хліба та хлібобулочних виробів місцевий суд вірно прийшов до переконання, що слід накласти арешт тимчасово позбавивши можливості відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином ним до прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні, дозволивши проводити всі необхідні експертизи з даним речовим доказом.

Наведені вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане вище майно, шляхом заборони користування ним, та не можуть бути підставою для порушення права власника майна, передбаченого ст.41 Конституції України.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2024 року про часткове задоволення клопотання про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: