Постанова

від 17.12.2024 по справі 548/727/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/727/22 Номер провадження 22-ц/814/3309/24Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника відповідача адвоката Петракова В.А., представника позивача адвоката Чубенко Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , поданими в його інтересах представником - адвокатом Петраковим Володимиром Анатолійовичем,

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 01 липня 2024 року (повний текст складено 10 липня 2024 року) та додаткове рішення цього ж суду від 01 серпня 2024 року, постановлені суддею Коновод О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки власнику,

в с т а н о в и в:

14.06.2022 ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Чубенко Ж.А., звернулася в суд із указаним позовом. У вимогах позову просить суд зобов`язати ФО-П ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 3.2901 га, кадастровий номер 5324883800:00:029:0011, розташованою у межах території Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, шляхом повернення такої земельної ділянки від ФО-П ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасувавши державну реєстрацію речового права оренди, номер запису про інше речове право: 19298344, рішення про державну прав та їх обтяжень: 34128660 від 03.03.2017.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що є власницею указаної земельної ділянки, яка на підставі усної домовленості з ФО-П ОСОБА_1 перебувала у його тимчасовому платному користуванні (оренді).

Домовленість була усною і дозволяла позивачці повернути належну їй земельну ділянку з орендного користування відповідача у будь-який момент. Скориставшись цим правом, позивачка повідомила відповідача про свій намір самостійно обробляти земельну ділянку, у зв`язку із чим просила повернути її власність.

Однак їй було повідомлено про існування договору оренди землі від 24.07.2012, зареєстрованого 28.12.2012 у відділі Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області за №532480004006078, та додаткової угоди до нього, укладеної 20.12.2016, номер запису про інше речове право: 19298344, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 34128660 від 03.03.2017.

Наголошує, що вона, ОСОБА_2 , не підписували ні договору оренди від 24.07.2012, ні додаткової угоди до нього від 20.12.2016, а тому за відсутності волевиявлення на їх вчинення такі правочини є неукладеними. Відтак, спірна земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача та має бути повернута позивачці, як її власнику, зі скасуванням державної реєстрації речового права оренди.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 01.07.2024 позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ФО-П ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою загальною площею 3.2901 га, кадастровий номер 5324883800:00:029:0011, розташованої в межах території Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області (колишньої Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області) шляхом повернення вказаної земельної ділянки позивачу.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною 3.2901 га, кадастровий номер 5324883800:00:029:0011, проведену на підставі договору оренди землі від 24.07.2012 та додаткової угоди до договору оренди землі від 20.12.2016 (номер запису про інше речове право: 19298344, рішення про державну прав та їх обтяжень: 34128660 від 03.03.2017).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджена відсутність волевиявлення орендодавця на вчинення договору оренди від 24.07.2012 та додаткової угоди до нього від 20.12.2016, а тому такі правочини є неукладеними. Тоді як права позивача підлягають відновлення шляхом усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки від ФО-П ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 01.08.2024 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати (кошти на правничу допомогу) в сумі 11504,40 грн.

При постановленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив із того, витрати позивача на правничу допомогу підтверджені належними доказами, а розмір стягнення відповідає критеріям розумності та співмірності зі складністю справи.

Не погодившись із указаними судовими рішенням відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Петраков В.А., оскаржив їх в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та стягненні понесених позивачкою при цьому правничих витратах.

Зазначає, що оскільки в ордері адвоката за №1089912 відсутня повна дата його складання, а тому Чубенко Ж.А. не мала належних повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції. Наведене вважає суттєвим недоліком, про що ним було указано у відзиві на позов, але адвокат Чубенко Ж.А. не вчинила дій щодо його усунення, а суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою.

Заперечує існування між сторонами усних домовленостей щодо користування спірною земельною ділянкою. Наполягає на укладеності договору оренди від 24.07.2012 та додаткової угоди до нього від 20.12.2016, а також їх подальшої державної реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства України. Тому належним способом захисту порушеного права позивача вважає визнання договору оренди недійсним і саме в межах такого спору доцільним було б призначення судової експертизи.

Зазначає, що допитана в суді першої інстанції в якості свідка позивачка підтвердила, що договірні відносини між сторонами існують близько 10 років і вона не пам`ятає, які саме договори підписувала. Крім того, позивачка суду підтвердила, що щорічно отримувала від орендаря обумовлену ними суму орендної плати.

Цитуючи положення статей 261, 264 ЦК України та позицію Верховного Суду, сформовану у справі №663/2070/15-ц від 23.05.2018, вважає, що суд першої інстанції, за умов обґрунтованості позову, мав відмовити у його задоволенні з підстав пропуску строку позовної давності.

Вважає надані позивачем докази неналежними та недопустимими. Зокрема, копія договору оренди землі від 24.07.2012 не засвідчена належним чином, має дефекти друку, а викладені у ньому відомості неможливо прочитати.

Зазначає, що при вирішенні питання призначення почеркознавчої експертизи відповідач повідомляв суд про відсутність у нього оригіналів договору оренди від 24.07.2012 та додаткової угоди до нього від 20.12.2016. Залишаючи викладене поза увагою, районний суд ухвалою від 02.03.2023 витребовував такі договори від відповідача, та, у подальшому, переклав на нього тягар наслідків, пов`язаних із неможливістю проведення експертизи за відсутності їх оригіналів.

Зауважує, що позивач не надав суду доказів на підтвердження її звернення до відділу Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області, де такі договори мали зберігатися.

Як на підставу скасування додаткового судового рішення, посилається на те, що ордер адвоката Чубенко Ж.А. оформлений з порушенням вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і з його змісту неможливо установити дату набрання ним чинності. Із підстав викладеного вважає, що позов поданий не уповноваженою особою та мав бути повернутий особі, яка його подала, що виключає підстави стягнення судових витрат.

Звертає увагу, що у вимогах позовної заяви орієнтовний розмір правничих витрат становив 5000,00 грн. і представник позивача вийшов за межі раніше задекларованої суми, заявивши до стягнення 11506,40 грн.

Вважає надані стороною позивача докази на підтвердження підставності стягнення правничих витрат неналежними. Зокрема, у договорі про надання правничої допомоги не вказано, щодо якого предмета спору здійснюється правова допомога; в ордері не зазначено дату, з якої він починає свою дію; в акті приймання-передачі послуг до переліку наданих послуг віднесено копіювання документів, які не є гонораром. Розрахунок вартості послуг зроблений постфактум, а тому припускає, що він «підганявся» під суму бажаних стягнень. Також ставить під сумнів належність, як доказу, квитанції №0407/24 від 04.07.2024, тоді як відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування таких витрат.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.09.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 23.09.2024.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Петраков В.А. доводи апеляційних скарг підтримав, наполягаючи на їх задоволенні.

Представник позивача адвокат Чубенко Ж.А. в судовому засіданні пояснила, що спірна земельна ділянка була передана позивачкою у тимчасове користування відповідача на підставі усної домовленості. Просила залишити без змін оскаржувані судові рішення, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідьсудді,пояснення представниківсторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 5324883800:00:029:0011, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої у межах території Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, що підтверджується Жержавним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №508684./а.с.12 т.1/

24.07.2012 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований 28.12.2012 відділом Держземагенства у Хорольському районі за №532480004006078.

За умов такого договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,29 га, яка знаходиться на території Новачиської сільської ради (п.1, п.2 договору).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.8 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у натуральній формі. У відробітковій та грошовій формі за домовленістю сторін (п.9 договору).

Орендна плата вноситься до 31.12. кожного року (п.11 договору)./а.с.13-14 т.1/

20.12.2016 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_1 (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 24.07.2012, зареєстрований 28.12.2012 відділом Держземагенства у Хорольському районі за №532480004006078, яким внесено зміни, серед іншого, у п.2, п.5 та п.8 договору та викладено їх у новій редакції.

«п.2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,2901 га, в тому числі ріллі 3,2901 га. Кадастровий номер земельної ділянки 5324883800:00:029:0011. Цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка належить Орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №508684

п.5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 133776,77 грн.

п.8. Договір укладено строком на 16 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендодавець визнає за орендарем переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельно ділянки на новий термін за рівних умов після припинення цього договору, за умови належного виконання орендарем зобов`язань за цим договором»./а.с.15 т.1/

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №301322643, земельна ділянка з кадастровим номером 5324883800:00:029:0011 перебуває в оренді ОСОБА_1 на строк 16 років; номер запису про інше речове право: 19298344, рішення про державну прав та їх обтяжень: 34128660 від 03.03.2017./а.с.16 т.1/

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 02.03.2023 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Чубенко Ж.А. та призначено у справі судово почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи виконано підпис у графі «Орендодавець» розділ «Реквізити сторін» у Договорі оренди землі від 24.07.2012 (зареєстрований 28.12.2012 у відділі Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області за №532480004006078) ОСОБА_2 .?

2) Чи виконано підпис у графі «Орендодавець» розділ «Реквізити сторін» у Додатковій угоді від 20.12.2016 до Договору оренди землі від 24.07.2012 ( номер запису про інше речове право: 19298344, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 34128660 від 03.03.2017) ОСОБА_2 .?/а.с.107-108 т.1/

30.06.2023 судовим експертом Полтавського НДЕКЦ МВС України Баранової Н.О. складено повідомлення №СЕ-19/117-23/5131-ПЧ про неможливість проведення експертизи, оскільки не надано оригінали досліджуваних документів./а.с.215-218 т.1/

30.04.2024 судом першої інстанції допитано в якості свідка позивачку ОСОБА_2 . Остання суду повідомила, що має у своїй власності земельну ділянку орієнтованою площею 3.29, яка знаходиться на території Новачиської сільської ради Лубенського (бувшого Хорольського) району Полтавської області, яка на даний час перебуває в оренді ФО-П ОСОБА_1 . Орендну плату за користування земельною ділянкою від відповідача вона отримувала упродовж десяти років. Земельну ділянку передала ОСОБА_1 в період 2012 року коли було розпаювання земель. Ніяких додаткових угод не підписувала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , суду показав, що позивачку знає, так як привозив їй орендну плату за земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 . За яких умов укладався договір оренди земельної ділянки свідку не відомо.

При постановленні рішення по суті спору районний суд виходив із того, що відповідач не надав оригінал договору оренди землі від 24.07.2012 та додаткової угоди від 20.12.2016, відсутність яких унеможливлює проведення експертизи, а тому, беручи до уваги вирішальне значення висновку експерта як доказу, суд розцінив такі дії відповідача як ухилення від участі в експертизі та визнав факт непідписання, а отже неукладеного, позивачем відповідних договорів.

При цьому, районний суд врахував, що позивачем та її представником було вжито усі необхідні дії для надання оригіналу договору оренди землі 24.07.2012 та додаткової угоди до нього від 20.12.2016. Зокрема, направлено ряд адвокатських запитів, заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, ряд клопотань про витребування оригіналу договору у відповідача. Тоді як наявність відміток «згідно з оригіналом» на доданій до позовної заяви копії оспорюваних договорів, суд першої інстанції визнав такими, що не свідчать про наявність у позивача їх оригіналів.

Установивши, що позивач не виявляла свою волю на вчинення відповідних правочинів, суд першої інстанції дійшов висновку про їх неукладеність. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту прав позивача є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки та скасування реєстрації речового права оренди.

При постановленні додаткового рішення районний суд виходив із того, що понесені позивачем правничі витрати підтверджені належними доказами та підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. На підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627ЦК України і відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (стаття 16 Закону про оренду землі).

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону).

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 12, 13, 81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц.

У цій справі позивач пов`язує порушене право із відсутністю її волевиявлення на укладення договору оренди землі та додаткової угоди до нього, та просить його відновити. усунувши перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права оренди.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), зазначила, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Відповідно до статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Із огляду на викладене, враховуючий, що позивач, як власник земельної ділянки, вправі захищати своє порушене право, спростовуючи факт укладення оскаржуваних правочинів, для чого самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, колегія суддів визнає неспрможними доводи апеляційної скарги, що належним способом захисту такого права позивача має бути позов про визнання договору оренди недійсним.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску строку позовної давності колегія суддів визнає безпідставними, оскільки відповідний позов є негаторним і його можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справах №653/1096/16-ц від 04.07.2018, №504/2864/13-ц від 28.11.2018.

Посилання відповідача у доводах апеляційної скарги щодо відсутності у адвоката Чубенко Ж.А. повноважень на представництво позивача, колегія суддів також відхиляє як неспроможні. Оскільки можлива дефектність ордеру в частині відсутності самого лише року його складання не може слугувати об`єктивною підставою вважати, що до позовної заяви не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення особи на надання повноважень адвокату щодо його представництва в суді та права підпису процесуальних документів, а отже не могло бути підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала.

Разом із цим, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, зокрема, зміст показань позивача, допитаної в якості свідка судом першої інстанції, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що договір оренди землі та додатковаугода доньогофактично були укладені, оскільки виконувалися обома сторонами зобов`язання.

Апеляційним судом зі змісту показань позивача, допитаного районним судом 30.04.2024 у якості свідка, установлено, що ОСОБА_2 , як і інші власники паїв, приблизно 12 років назад передала належну їй земельну ділянку в оренду відповідачу, за що весь час отримувала орендну плату. Далі позивачка пояснила, що підписувала первинний договір оренди землі та не пам`ятає чи підписувала додаткову угоду до нього, але підтвердила існування таких домовленостей із відповідачем. У 2022 році її син усно звернувся до відповідача щодо повернення земельної ділянки.

Такі пояснення позивача узгоджуються із доводами відповідача, що договір оренди землі був укладений, пройшов державну реєстрацію речового права оренди та є чинними з урахуванням додаткової угоди до нього. Протилежного позивачем не доведено, тоді як її наступні пояснення щодо можливого не підписання оскаржуваних правочинів є непослідовними та суперечливими.

Відтак, дії орендодавця (отримання орендної плати, відсутність протягом тривалого часу, майже 10 років, заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою) підтверджують фактичне визнання ним договору оренди.

За змістом сталої позиції Верховного Суду, зокрема, сформованої у справах №390/964/21 від 10.01.2024, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Із урахуванням викладеного, за встановлених фактичних обставин, колегія суддів констатує, що між власником земельної ділянки ОСОБА_4 та ФО-П ОСОБА_1 виникли та тривалий час існували правові відносини з оренди землі, про що свідчить користування орендарем земельною ділянкою та виплата орендодавцеві орендної плати.

Ці обставини помилково залишені поза увагою районного суду, який, викладений зміст показань позивача викривив. Тоді як відсутність або підроблення підпису сторони на письмовому правочині, яка створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Висновки районного суду щодо визнання факту непідписання позивачкою оскаржуваних правочинів, обгрунтовані тим, що відповідач ухиливсявід участів експертизіта ненадав оригіналидоговорів дляпроведення судовоїпочеркознавчої експертизи,апеляційний судвизнає хибними,а застосуванняположень ч.1ст.109ЦПК України-безпідставним.Оскільки відповідачповідомляв судпро відсутністьу ньогооригіналів оскаржуванихдоговорів черезїх втрату,але викладенезалишено позаувагою районногосуду,який витребовувавтакі договоривід відповідача,та,у подальшому,переклав нанього тягарнаслідків,пов`язаних ізнеможливістю проведенняекспертизи.При цьому,суд першоїінстанції невстановив чивживалися стороноюпозивача вичерпнізаходи длявитребування договоруоренди тадодаткової угодидо нього,зокрема,у відділі Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області, де такі договори мали зберігатися.

У зв`язку із наведеним висновки районного суду про те, що ФО-П ОСОБА_1 не набув прав орендаря за оскаржуваними правочинами з підстав її неукладеності та, як наслідок, про наявність підстав для витребування земельної ділянки на користь позички є помилковими.

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої наведеної норми).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідача підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню, із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з покладенням на позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подані в його інтересах представником - адвокатом Петраковим Володимиром Анатолійовичем, - задовольнити.

Рішення Хорольськогорайонного судуПолтавської областівід 01липня 2024року тадодаткове рішення цього ж суду від 01 серпня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки власнику відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак