Постанова

від 20.11.2024 по справі 727/9721/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Чернівці

cправа № 727/9721/24

провадження № 22-ц/822/945/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоПоловінкіної Н.Ю.

суддів:Височанської Н.К., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

за участю представника позивача Єфтемій Романа Флоровича

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року, головуючий у першій інстанції Чебан В.М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єфтемій Р.Ф., у вересні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 3000000 грн, проценти за користування позикою в сумі 716866 грн 05 коп., інфляційні збитки в сумі 183835 грн 20 коп., 10% річних в сумі 410390 грн 75 коп., пеню в сумі 10989262 грн 30 коп.

ОСОБА_1 у вересні 2024 року звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Зазначав,що вжиття заходів забезпечення позову необхідне задля охорони правових інтересів ОСОБА_1 від можливих недобросовісних дій ОСОБА_2 по відчуженню належного йому майна, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження наступних об`єктів нерухомого майна:

земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:3585 площею 0,0562 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Годилів,

житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,

земельної ділянки кадастровий номер 7324589700:01:003:0259 площею 0,6134 га,

земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:4306 площею 0,0386 га,

1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:02:001:1498 площею 0,0262 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:

АДРЕСА_2 частки земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:02:001:1499 площею 0,0249 га цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів,

земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:004:0175 площею 0,1 га,

частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 172,70 кв.м., житловою площею 74,20 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Єфтемій Р.Ф., про забезпечення позову задоволено.

Постановлено накластизаборону на відчуження належних на праві власності ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, а саме:

земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:3585 площею 0,0562 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Годилів,

житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,

земельної ділянки кадастровий номер 7324589700:01:003:0259 площею 0,6134 га,

земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:4306 площею 0,0386 га,

1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:02:001:1498 площею 0,0262 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:

АДРЕСА_2 частки земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:02:001:1499 площею 0,0249 га цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів,

земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:004:0175 площею 0,1 га,

частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 172,70 кв.м., житловою площею 74,20 кв.м.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 вересня 2024 року в частині накладення арешту (заборони відчуження) на частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 172,70 кв.м., житловою площею 74,20 кв.м скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Посилається на порушення судом першої інстанції норм пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, якими передбачено можливість накладення арешту в порядку забезпечення позову лише на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться в нього чи в інших осіб.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково наклав арешт на частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 , чим допустив порушення прав особи, яка не є стороною у справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до правила, встановленого ч.1ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертоюстатті 303ЦПКУкраїнилише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

ОСОБА_2 ухвала Шевчнеківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року в частині накладеннязаборони на відчуження належних на праві власності ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:3585 площею 0,0562 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Годилів; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 7324589700:01:003:0259 площею 0,6134 га; земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:4306 площею 0,0386 га; 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:02:001:1498 площею 0,0262 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:02:001:1499 площею 0,0249 га цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів; земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:18:004:0175 площею 0,1 га не оскаржується.

Колегія суддіввважає,що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єфтемій Р.Ф., про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження належної на праві власності ОСОБА_2 частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 .

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем майна.

Водночас судом першої інстанції враховано, що забезпечення позову є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики від 28 жовтня 2022 року, за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 безпроцентну позику в сумі 3000000 грн, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначену суму в термін до 28 квітня 2023 року.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн щодо об`єктів нерухомого майна від 11 вересня 2024 року №394374658 здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ідеальної частки житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 26 січня 2011 року.

До матеріалів справи додано договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дарування частки житлового будинку та частки земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Макеєвою Н.В. 08 червня 2023 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3747, за яким дарувальник передав безоплатно, а обдаровувана прийняла у дар ідеальної частки житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 .

На підставі договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Макеєвою Н.В. 13 червня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3923, дарувальник передав безоплатно, а обдаровуваний прийняв у дар житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 .

Мотиви,з якихвиходить апеляційнийсуд,та застосованінорми права

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

На підставі частини 1статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченістаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Крім того, відповідно правової позиції, викладеної урішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями151,152,153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цьогорішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Забезпечення позову допускаєтьсяяк до пред`явлення позову,так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина другастатті 149 ЦПК України).

За змістом пункту 1 частини першоїстатті 150 ЦПК Україниодним ізвидів забезпеченняпозову єнакладення арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 150ЦПК України передбачено забезпечення позову забороною вчиняти певні дії.

Згідно з п.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці першому п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,позов майновогохарактеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження№ 14-28цс23) вказала, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальнийзаконне забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно,не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першійстатті 150 ЦПК Українинаведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим євстановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховного Судуу складісуддів об`єднаноїпалати Касаційногогосподарського судуу постановівід 16серпня 2018року усправі№ 910/1040/18 зазначив: «У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду».

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18)зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 жовтня 2018 по справі №183/5864/17-ц.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від10листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 15300354 грн 30 коп.

Характер правовідносин між учасниками справи свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір з приводу виконання зобов`язання за договором позики.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майн щодо об`єктів нерухомого майна від 11 вересня 2024 року №394374658, за якою 26 січня 2011 року здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ідеальної частки житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 .

Натомість, до матеріалів справи додано договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дарування частки житлового будинку та частки земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Макеєвою Н.В. 08 червня 2023 року, зареєстрований в реєстрі за номером 3747, за яким дарувальник передав безоплатно, а обдаровувана прийняла у дар ідеальної частки житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 .

Також на підставі договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Макеєвою Н.В. 13 червня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3923, дарувальник передав безоплатно, а обдаровуваний прийняв у дар житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на ідеальної частки житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 , яка не належить ОСОБА_2 .

З огляду на наведене ОСОБА_2 не був учасником правовідносин з права власності на ідеальної частки житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами АДРЕСА_3 на час постановлення ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року.

Отже, ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року в частині накладення арешту (заборони відчуження) на частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 безпосередньо не стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 .

Натомість, інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

На підставі ч.1ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року в частині, що оскаржується, підлягає залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 25 листопада 2024 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді Н. К. Височанська

О. О. Одинак