Рішення

від 23.12.2024 по справі 150/570/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"23" грудня 2024 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/570/24

Номер провадження: 2/150/243/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С.П.,

за участі секретаря Франюк Т.Л.,

в режимі відео конференції прокурора Заболотної І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшов позов керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки. Підставами звернення до суду позивач вказує, що відповідач на час отримання у власність спірної земельної ділянки використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (рішення 3 сесії 7 скликання Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 04.12.2015).

А тому спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області) вибула з комунальної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника земельної ділянки Чернівецької селищної ради. Чернівецька селищна рада, приймаючи рішення не перевірила факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що призвело до безпідставного вибуття земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства із комунальної власності.

Отже, спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності всупереч положенням статей 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного цільового призначення.

Тому рішення 20 сесії 8 скликання скликання Чернівецької селищної ради № 711 від 23 грудня 2021 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 , площею 2 га з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради суперечить ст.ст. 116, 118 ЗК України і порушує інтереси держави, а тому вказане рішення є незаконним.

З огляду на наведене земельна ділянка з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради підлягає витребуванню у ОСОБА_1 на користь Чернівецької територіальної громади в особі Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги та просила суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач за судовими викликами не з`являється, причини поважності неявки до суду не надходили. Відзив на позовну заяву теж не надходив.

Тому, з урахуванням думки позивача, судом було постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду судової справи.

Суд, заслухавши доводи прокурора, дослідивши письмові матеріали цивільної справи дійшов висновків про задоволення позову за наступних міркувань.

Рішенням 3 сесії 7 скликання Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 04 грудня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2514 га, кадастровий номер 0524982700:01:002:0061, в АДРЕСА_1 . Право власності на вказану земельну ділянку 05 травня 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_1 використала своє право на безоплатне отримання в порядку приватизації земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, на підставі клопотання ОСОБА_1 від 16 жовтня 2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-19633/15-19-СГ від 28 жовтня 2019 року, останній надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області (нинішня назва адміністративно-територіальної одиниці Чернівецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області), для ведення особистого селянського господарства.

Після розробки проекту землеустрою ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року звернулася з клопотанням про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до Чернівецької селищної ради, яка з 27 травня 2021 року згідно абз. 13 п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, уповноважена приймати рішення про затвердження означеного виду документації.

Рішенням 20 сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради № 711 від 23 грудня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради, право власності на яку 17 квітня 2023 року зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас, при поданні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 у власність, ОСОБА_1 повідомила, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки, по даному виду цільового призначення не скористалася.

Таким чином, ОСОБА_2 , всупереч вимогам земельного законодавства незаконно повторно безкоштовно отримала у власність (у порядку безоплатної приватизації) земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

З наведеного також слід дійти висновку про те, що рішення 20 сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради № 711 від 23 грудня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради є незаконним.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектарів.

Визначений ст. 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

З урахуванням вимог статей116,118,121,123,134 ЗК Україниправо на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання відповідачем права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника Чернівецької селищної ради.

Тому, рішення № 711 від 23 грудня 2021 є незаконним, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 в комунальну власність Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, згідно ч. 1ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Однак, визнання недійсним рішення 20 сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради № 711 від 23 грудня 2021 року не є ефективним способом захисту у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння земельною ділянкою.

Вказане узгоджується з судовою практикою. Зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.01.2020 у справі № 911/1072/19 зазначає, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Також в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбаченихЦивільним кодексом України.

Правовий аналіз положеньстатті 387 Цивільного кодексу Українидає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12 лютого 2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Враховуючи те, що рішення 20 сесії 8 скликання Чернівецької селищної ради № 711 від 23 грудня 2021 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано безоплатно із земель комунальної власності у власність відповідачеві земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради Вінницької області, є незаконним, земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 0524982700:05:002:0297 підлягає витребуванню у відповідача в комунальну власність.

Захист порушених інтересів держави покладено на органи прокуратури ст. 131-1 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури.

Так, ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України встановлюють підстави та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, відповідно до ч. 3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Так, ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1-3 ЗК України, ст. 324 ЦК України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах та спосіб, визначених Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423- IX від 28.04.2021 Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Могилів-Подільською окружною прокуратурою 18 червня 2024 року до Чернівецької селищної ради скеровано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки.

Відповідно до листа Чернівецької селищної ради від 24 червня 2024 року № 590, заходи щодо витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524982700:05:002:0297 в комунальну власність, не проводились. А також зазначено про неможливість витребувати земельну ділянку в судовому порядку з причин відсутності в місцевому бюджеті коштів на сплату судового збору. Крім того, повідомлено, що селищна рада не заперечує щодо звернення Могилів-Подільської окружної прокуратури до суду з відповідним позовом в інтересах Чернівецької селищної ради.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок, в даному випадку земельної ділянки з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, яка проведена з грубим порушенням вимог чинного земельного законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність та обгрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи клопотання позивача про стягнення процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 13.09.2024 № 2049, якою підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 3028,00 грн. при зверненні до суду з цим позовом, а тому вказані судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури.

Керуючись ст.ст. 141, 200, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, - задоволити.

Витребувати у ОСОБА_1 (адресареєстрації місцяпроживання: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )в комунальнувласність Чернівецькоїселищної ради(вул.Святомиколаївська,103/1,селище Чернівці, Могилів-Подільськийрайон,Вінницька область, інд. 24100, код ЄДРПОУ 04326856) земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером 0524982700:05:002:0297 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області).

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення виготовлено у відповідності до ст. 259 ЦПК України 23.12.2024.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН