Рішення

від 09.12.2024 по справі 243/941/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унік. № 243/941/24

Провадження № 2/243/622/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2024 м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участю секретаря Каліберди А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація, до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що Слов`янською окружною прокуратурою під час вивчення питання законності безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок комунальної форми власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Краматорського району Донецької області,виявлено факт порушення вимогЗемельного кодексу Українипри отриманні ОСОБА_1 у власністьземельної ділянкиз кадастровим№ 1424256200:11:000:0778для веденняособистого селянськогогосподарства.Наказом начальникаГоловного управлінняДержгеокадастру уДонецькій областівід 11.11.2016№2399-СГ ОСОБА_1 отримала безоплатноу власністьземельну ділянкуплощею 2,0га (кадастровийномер 142425600:11:000:0778) дляведення особистогоселянського господарстваіз земельсільськогосподарського призначеннядержавної власності Райгородськоїселищної радиСлов`янського районуДонецької областіза межаминаселених пунктів. Напідставі вказаногонаказу,16.11.2016державним реєстраторомзареєстровано правовласності за ОСОБА_1 навказану земельнуділянку.В подальшому ОСОБА_1 21.12.2016 уклала договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 142425600:11:000:0778 з ОСОБА_2 та 21.12.2016 право власності приватним нотаріусом Паращенко Т.Ф. припинено, право власності ОСОБА_2 зареєстровано. Водночас, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 11.11.2016№2399-СГ винесено з порушенням норм земельного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, яка передана за вказаним наказом ОСОБА_1 ,поверненню на користь держави з наступних підстав.

Відповідно до розпорядження голови Слов`янської районної адміністрації № 331 від 30.06.2011 ОСОБА_1 вже отримувала безоплатно у власність земельну ділянку площею 1,0 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення кадастровий № 1424284600:07:000:1329 на території Маяківської сільської ради за межами населених пунктів Слов`янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-1728/2-23 від 04.08.2023, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим № 1424284600:07:000:1329 площею 1,0 га обліковується за ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю, зареєстрованого 23.12.2011 за № 142420001000517.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 142425600:11:000:0778 використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Такі дії призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 142425600:11:000:0778.

В силу вищевикладених обставин земельна ділянка з кадастровим № 142425600:11:000:0778 підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області.

ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано наказ від 11.11.2016№2399-СГ про надання у власність земельної ділянки державної власності. Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області суперечить ч. 4 ст. 116 ЗУ України, оскільки на підставі вказаного наказу ОСОБА_1 вдруге безоплатно отримала земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області підлягає визнанню недійсним, то відсутні правові підстави для збереження цієї земельної ділянки у ОСОБА_2 , який придбав вказану земельну ділянку у ОСОБА_1 . З огляду на подальше відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 142425600:11:000:0778), інтереси власника Миколаївської міської територіальної громади порушені - спір щодо його витребування від нового власника підлягає вирішенню в судовому порядку.

За цих обставин, самостійний позов про визнання незаконним та скасування Наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не виконує в повній мірі функції захисту державних інтересів, що вказує на необхідність витребування майна від нового власника.

Статтею 80 ЗК Українипередбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Згідно з ч.1, 2ст. 83 ЗК Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. На підставі викладеного, Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області набула право розпорядження землями державної власності, а отже, має право на захист порушеного інтересу у суді в даному випадку.Статтею 387 ЦК Українипередбачено, що власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Нормастатті 388 ЦК Україниможе застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто, у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця). Окрім наведеного, оскільки добросовісне набуття в розумінністатті 388 ЦК Україниможливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладено з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Разом з тим, рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсним не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Враховуючи викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11.11.2016№2399-СГ про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 142425600:11:000:0778 площею 2,0 га, підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка з кадастровим номером 142425600:11:000:0778, власником якої на теперішній час є ОСОБА_2 витребуванню у державну власність на користь Миколаївської міської територіальної громади, про що і просить суд. Також просить стягнути з ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056 грн.

Представник керівника Слов`янської окружної прокуратури в судовому засіданні участі не приймав, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судовому засіданні участі не приймав, через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Надав відзив, в якому зазначено, що на підставі наказу Головного управління від 11.11.2016 № 2399 СГ ОСОБА_1 отримала безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:11:000:0778.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у чітко визначених розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0000 га. Водночас основним нормативно-правовим актом земельного законодавства України передбачено право громадянина приватизувати безоплатно лише одну земельну ділянку площею до 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Всупереч зазначеному, ОСОБА_1 двічі звернулася до органу уповноважено з розпорядження земельними ділянками з клопотанням щодо відведення їй безоплатно у власність земельної ділянки. Вона приховала той факт, що раніше нею вже було отримано безоплатно у власність іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (розпорядження голови Слов`янської районної адміністрації № 331 від 30.06.2021). Головне управління не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Крім того, не встановлений обов`язок ведення та моніторингу осіб, які реалізували право безоплатної приватизації земельних ділянок, тому вважає, що наказ Головного управління від 11.11.2016 № 2399 СГ винесено без порушень норм земельного законодавства та визнанню недійсним не підлягає. Також вказує, що наказ Головного управління про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно, а в подальшому ще дві реєстрації речового права на нерухоме майно.

Також вказує, що прокурор пред`явив зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління, відповідачем зазначив Головне управління. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державною (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), проте позивач і відповідач не можуть збігатись, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Враховуючи вищезазначене, зазначає, що є неналежним відповідачем по справі, що суперечить законодавству і заявлені позовні вимоги прокурором до Головного управління є безпідставні.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та спосіб розгляду справи шляхом публікації оголошень про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, в судовому засіданні участі не приймала, про причини неявки суду не повідомила, відзиву стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та спосіб розгляду справи, шляхом публікації оголошень про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, в судовому засіданні участі не приймав, про причини неявки суду не повідомив, відзиву стосовно заявлених позовних вимог на адресу суду не надходило.

Слов`янською окружною прокуратурою Донецької області на офіційну електронну адресу суду було надано відповідь на відзив відповідача Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому зазначено, що всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не вказавши що раніше використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, протиправно, повторно скориставшись зазначеним правом. Таким чином наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11.11.2016 № 2399 СГ підлягає визнанню недійсним. Також вказує, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Миколаївської міської ради за наслідками її бездіяльності, тому в даному випадку постанова ВП ВС від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 не є релевантною до даної справи.

Суд, розглянувши подані учасниками справи документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.11.2016 ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області за № П-4864/0/5-16 від 07.11.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0000 га ріллі, з кадастровим номером 1424256200:11:000:0778.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 11.11.2016 року №2399-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1424256200:11:000:0778).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 361104487 від 08.01.2024 слідує, що ОСОБА_1 16.11.2016 року зареєструвала право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1424256200:11:000:0778.

21.12.2016 ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №5731, передала у власність (продала) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0778, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 361104487 від 08.01.2024 слідує, що право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1424256200:11:000:0778 21.12.2016 право власності на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Крім того, 30.06.2011 ОСОБА_1 було отримано на підставі розпорядження головиСлов`янської районноїадміністрації №331 безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим № 1424284600:07:000:1329 площею 1,0 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення на території Маяківської сільської ради за межами населених пунктів Слов`янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-1728/2-23 від 04.08.2023, видно, що земельна ділянка з кадастровим № 1424284600:07:000:1329 площею 1,0 га обліковується за ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю, зареєстрованого 23.12.2011 за № 142420001000517.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформованого 15.01.2024 слідує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:11:000:0778 становить 53430,28 грн.

Листом Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 112/10-03-01/2024 від 09.01.2024 повідомлено Слов`янську окружну прокуратуру Донецької області, що рада не заперечує проти представництва Слов`янською окружною прокуратурою Донецької області інтересів Миколаївської міської ради в суді із зазначеним позовом , самостійно із зазначеним позовом не звертались та звертатись до суду в подальшому наміру не мають, в зв`язку з недостатністю бюджетних призначень на такі цілі.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Пунктом 3 частини 1статті 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У частинах 1, 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру»зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні приписиЦПК України, зокрема у частині четвертійстатті 56 цього Кодексувизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також згідно з ч.5ст. 56 ЦПК Україниу разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення ч. 4, 5ст. 56 ЦПК Українитаст. 23 Закону України «Про прокуратуру»дає змогу зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.

Згідно зістаттею 80 ЗК Україниправо власності на землі державної власності належать державі, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Такими органами є, зокрема, територіальні органи Держгеокадастру, на підставі рішення якого ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватися як реалізація волі власника цієї земельної ділянки - держави на вибуття із її володіння. Воля держави як власника земель може виражатися виключно в таких діях органів державної влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельної ділянки у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес.

У разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень.

Сам факт незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, прокурор наділений повноваженнями на підписання такої позовної заяви, подання її до суду та ведення справи в суді, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

Відповідно до ст. ст.13,14 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 78 Земельного кодексу Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до ч.1ст. 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

Згідно із ч.ч. 1-4ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Отже, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 повторно скористалася своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності, а тому ГУ Держгеокадастру у Донецькій області допустило порушення вимог земельного законодавства, неправомірно видавши наказ від 11.11.2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:11:000:0778, а тому, цей наказ є незаконним.

При вирішенні позовних вимог щодо витребування спірної ділянки суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В., відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №18191054 від 21.12.2016 року.

Устатті 41 Конституції Українизакріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом ст. ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістомст. 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно дост. 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормамиглави 29 ЦК Українипередбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Згідно ч.1ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьомуст. 346 ЦПК Українине передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей387,388 ЦК України(пункт 21 постанови Пленуму ВССУ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченогостаттею 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

Як зазначалось вище, звертаючись до органів Держгеокадастру за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 діяла неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню вона не використала. В подальшому орган Держгеокадастру, приймаючи наказ щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірив обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність громадян, та вчинив дії, які суперечать закону.

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

Таким чином, за дійсних (а не фіктивних, неправдивих) обставин спірна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набула права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права ОСОБА_2 ,як покупець за договором від21.12.2016. За таких обставин суд не вбачає перешкод для витребування спірної ділянки у ОСОБА_2 як добросовісного набувача відповідно до частини 1статті 388 ЦК України.

При цьому суд вважає, що витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, запроваджених статтею 1 Першого Протоколу Конвенції.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікованийЗаконом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВРі з огляду на приписи частини першоїстатті 9 Конституції України,статті 10 ЦК Українизастосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зістаттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Вирішуючи питання щодо належної компенсації за втручання у право власності, суд виходить з того, що ОСОБА_2 виходячи з принципу диспозитивності, розпорядився своїми процесуальними правами та не заявив вимог про надання належного відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку з вимогою про повернення спірної земельної ділянки. За відсутності таких вимог суд не має жодних об`єктивних даних для оцінки розміру шкоди, заподіяної відповідачу (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» абз.77).

Враховуючи приписи ч.ч.3 та 4ст. 390 ЦК України, ОСОБА_2 не позбавлений можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Також, у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача, законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до первісного незаконного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставістатті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14ц, від 29 травня 2019 року №367/2022/15ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14ц).

Отже, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушеного права цілком відповідає правовій природі спірних правовідносин та перешкод для застосування механізмустатті 388 ЦК Українине вбачається, позов в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером1424256200:11:000:0778 у ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Згідно зрозпорядженням Кабінету Міністрів України № 710-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів затвердження територій територіальних громад Донецької області»території Миколаївської, Малинівської, Райгородоцької, Рай-Олександрівської територіальних громад увійшла до складу Миколаївської територіальної громади Слов`янського району.

Постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 за №807-ІХ утворено Краматорський район (з адміністративним центром у місті Краматорськ) у складі територій Андріївської сільської, Дружківської міської, Іллінівської сільської, Костянтинівської міської, Краматорської міської, Лиманської міської, Миколаївської міської, Новодонецької селищної, Олександрівської селищної, Святогірської міської, Слов`янської міської, Черкаської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, та ліквідовано Слов`янський район Донецької області.

Відповідно до п. 24Перехідних положень Земельного кодексу Україниз дня набрання чинності цим пунктом (доповнено згідно ізЗаконом України від 28.04.2021 №1423-IX) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Статтею 80 Земельного кодексу Українипередбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно ч.1, 2ст. 83 Земельного кодексу Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

В даному випадку Миколаївській міській раді надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності автоматично з 27.05.2021 року згідноЗакону України № 1423-IX від 28.04.2021.

Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначенихЗемельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території нашої держави з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який систематично подовжується та продовжує діяти на теперішній час.

Відповідно дост. 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно зКонституцієюта законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

При цьому, згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Згідно зУказом Президента України від 04.07.2022 № 469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області»утворено Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (Указ набрав чинності 05.07.2022).

Відповідно доПостанови від 30.08.2022 № 2542- ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Миколаївської міської військової адміністрацій Краматорського району Донецької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.

Таким чином, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області на теперішній час наділена повноваженнями на захист порушеного інтересу Миколаївської міської ради у суді.

Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка площею 2,0000 га кадастровий номер 1424256200:11:000:0778 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області підлягає поверненню у комунальну власність Миколаївської міської територіальної громади.

Водночас, вирішуючи вимоги позову про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, суд доходить слідуючого.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові Верховного Суду, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року № 472/156/21 та багатьох інших.

Згідно з п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновок про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у спорі про витребування майна, вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не є ефективним способом захисту, що є підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги.

Отже, вимоги позову про визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області є неефективним способом захисту, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає необхідним звернути уваги учасників справи, що у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 760/459/16-ц (провадження № 61-8161св18) зроблено висновок про те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1ст.176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Відповідно дост.5 Закону України «Про оцінку земель»грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки.Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно доЗакону України «Про землеустрій».

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Отже, для визначення вартості об`єкта та ціни позову необхідно виходити із експертної грошової оцінки спірного майна.

Вартість майна, тобто, земельної ділянки, становить 53430,28 грн, що підтверджуєтьсявідповідним Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформованого 15.01.2024.

Відповідно до п.п 1, 2 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; з позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено з 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.

Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 6056 грн. судового збору, що складається з судового збору, сплаченого за вимогу немайнового характеру розмірі 3028 грн та судового збору, сплаченого за вимогу майнового характеру в розмірі 3028 грн.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Підстав для стягнення судових витрат з відповідача ОСОБА_2 немає, оскільки стороною позивача не доведено, що при набутті вказаним відповідачем права власності на земельну ділянку, останній знав про те, що вона набута первинним власником ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства.

Крім того, оскільки в задоволенні немайнової вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відмовлено, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. відшкодуванню не підлягають.

З огляду на викладене, судовий збір слід стягнути з відповідачів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, посадові особи якого не вжили заходів для перевірки чи має ОСОБА_1 право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки, та ОСОБА_1 , яка приховала факт використання права на безоплатне отримання земельної ділянки даного виду, на користь Донецької обласної прокуратури в загальному розмірі 3028 грн.,а самепо 1514 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.15,16,45,46,256,257,261,388 ЦК України, ст. ст.78,90,121,152, п. 24Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст.4,12,14,81,82,89,259,263 - 265,273, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація, до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки - задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь власника земельної ділянки відповідно до ч.2ст. 83 Земельного Кодексу України- територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04341413, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Краматорський район, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, буд. 2/14), повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44692327, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Краматорський район, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, буд. 2/14) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га та вартістю 53430,28 грн з кадастровим номером 1424256200:11:000:0778, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39767332, місцезнаходження юридичної особи: 36038, Полтавська область, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 18.12.2024.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков