Рішення

від 16.12.2024 по справі 943/843/24

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/843/24

Провадження №2/943/741/2024

16 грудня 2024 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Кос І. Б.

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

за участю прокурора Коченаша В.Т.,

за участю представника третьої особи Боровця М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Приватне підприємство "Західний Буг" про конфіскацію земельних ділянок,-

в с т а н о в и в :

перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області М. Байса звернулася в суд із указаним вище позовом, у якому просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельні ділянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: земельну ділянку із кадастровим номером 4620686600:04:000:0091 площею 0,4911 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Тур`я Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області; земельну ділянку із кадастровим номером 4620686600:11:000:0210 площею 0,4638 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Тур`я Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області. В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВМВ №190707 від 19.05.2009 року, набула право власності на вищевказані дві земельні ділянки в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вищевказані земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту села Тур`я Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належать на праві приватної власності відповідачки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №927586 від 30.08.2012 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №927587 від 30.08.2012 року. При цьому, як вбачається із Інформації ДМС України у Львівській області від 13.02.2024, відповідачка ОСОБА_1 паспортами громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документована та є громадянкою російської федерації. Відтак, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, з моменту їх державної реєстрації 24.04.2018 року та по даний час їх не відчужила, а тому згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, яка є іперативною та не передбачає винятків, спірні земельні ділянки підлягають конфіскації у власність держави. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 23.04.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 19.07.2024 року закрито підготовче провадження із призначенням даної цивільної справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача прокурор Коченаш В.Т. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, покликаючись на вищевказані мотиви, а проти заочного розгляду справи не заперечив. При цьому, прокурор звернув увагу суду на те, що відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, яка у 2009 році прийняла спадщину на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а проживає у м. Сургут російської федерації. Оскільки нормами земельного законодавства передбачено обов`язкове відчуження іноземним власником земельної ділянки с/г призначення протягом року з моменту набуття права власності, чого відповідачкою не зроблено, а тому спірні земельні ділянки підлягають вилученню, що є імперативним приписом законодавства, а тому просив задовольнити позовні вимоги шляхом конфіскації належних відповідачці земельних ділянок у власність держави.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання (в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України), про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подавала, а клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, що в силу вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник третьої особи ПП «Західний Буг» - адвокат Боровець М.С. у судовому засіданні (в режимі ВКЗ) повністю підтримав раніше подані письмові пояснення по справі від 03.06.2024, а у вирішенні спору покладається на думку суду. При цьому, письмові пояснення третьої особи та доводи її представника зводяться до того, що відповідачка ОСОБА_1 у 2013 році передала в оренду ПП «Західний Буг» спірні земельні ділянки строком на 10 років, які підприємство використовує у своїй сільськогосподарській діяльності, а перехід права власності від однієї особи до іншої не припиняє права оренди. Відтак, просить суд законне та обгрунтоване рішення по справі.

Заслухавши доводи представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить на праві приватної власності земельна ділянка із кадастровим номером 4620686600:04:000:0091 площею 0,4911 га та земельна ділянка із кадастровим номером 4620686600:11:000:0210 площею 0,4638 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться за межами населеного пункту с. Тур`я Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області, про що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №371912886 від 28.03.2024.

Крім того, з укзаної вище Інформації також убачається, що на даний час вищевказані земельні ділянки із кадастровим номером 4620686600:04:000:0091 площею 0,4911 га та земельна ділянка із кадастровим номером 4620686600:11:000:0210 площею 0,4638 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у 2013 році були передані в оренду третьої особи ПП «Західний Буг» на підставі договору оренди від 01.01.2013, укладеного між відповідачкою ОСОБА_1 і ПП «Західний Буг» строком на 10 років, а державна реєстрація договору здійснена державним реєстратором Радехівськї РДА Львівської області від 19.04.2018 року.

Разом із тим, як вбачається із листів ДМС України у Львівській області від 13.02.2024 та від 16.02.2024, що відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортами громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документована та є громадянкою російської федерації.

Крім того, як слідує із листа Управління СБУ у Львівській області №62/41-2 від 02.01.2024, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, яка проживає по АДРЕСА_1 ; РНОКПП рф НОМЕР_2 (паспорт № НОМЕР_3 , виданий ГОМ-1 м. Сургут від 10.09.2003 року; країна громадянства: рф).

Положення статті 13 Конституції України закріплено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 3 ст. 13 Конституції України).

Статтею 14Конституції Українизакріплено,що земляє основнимнаціональним багатством,що знаходитьсяпід особливоюохороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 6, ч. 7 ст. 41 Конституції України).

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, із урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Частиною третьою статті 81 ЗК України передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Натомість, згідно приписів частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, де визначено, що іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 145 ЗК України, зокрема, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Крім того, пунктом 10 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну із підстав припинення права власності.

Зокрема,в силуприписів статті354ЦК Українидо особиможе бутизастосовано позбавленняправа власностіна майноза рішеннямсуду яксанкція завчинення правопорушення(конфіскація)у випадках,встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з моменту їх державної реєстрації 24.04.2018 року по даний час) не відчужила їх, що відповідно до ч. 4 ст. 81 та ст. 145 ЗК України є підставою для конфіскації спірних земельних ділянок у власність держави за рішенням суду.

Відтак, у даному випадку суд погоджується із тим, що порушення інтересів держави відповідачкою полягає саме в недотриманні визначених ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедури використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки відповідачка, як іноземний громадянин, не відчужила їх упродовж року після набуття права власності (24.04.2018), а на даний час вона безперешкодно використовує спірні земельні ділянки на території України, передавши їх в оренду сільськогосподарському підприємству та, отримуючи дохід від здавання їх в оренду на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельної ділянки у власність держави та її подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Відтак, суд вважає доведеним факт порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не відчужила їх упродовж року після набуття права власності, чого вимають приписи норми ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України (землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню), які є імперативними та не передбачають винятків.

При цьому, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відповідачка ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами.

Крім того, оскільки позовні вимоги задоволено, а тому із відповідачки на користь позивача слід стягнути 4844,80 грн. судового збору, сплаченого позивачем при пред`явленні цього позову до суду, що відповідає приписам статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 19, 43, 49, 76-80, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельну ділянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із кадастровим номером 4620686600:04:000:0091 площею 0,4911 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Тур`я Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області земельну ділянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із кадастровим номером 4620686600:11:000:0210 площею 0,4638 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Тур`я Буської територіальної громади Золочівського району Львівської області.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури (Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, ДКСУ у м. Київ, р/р UA138201720343140001000000774) - 4 844,80 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи.

Позивач: Золочівська окружна прокуратура (80700, м. Золочів, вул. Поштова, 7, Золочівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 0291003123">0291003123).

Представник позивача: прокурор Коченаш Володимир Тарасович (80500, м. Буськ, вул. Львівська, 6, Золочівського району Львівської області).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа: Приватне підприємство «Західний Буг» (80250, с. Павлів, проспект Юності, 39, Червоноградського району Львівської області, код ЄДРПОУ 32478033).

Повний текст рішення складено 23.12.2024 року.

Суддя: І. Б. Кос