Рішення

від 23.12.2024 по справі 490/9282/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №490/9282/24

Провадження №2/490/3600/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Циганкова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання біржового договору дійсним, третя особа Південна товарна Біржа,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання біржового договору дійсним, третя особа Південна товарна Біржа.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 21.12.1999 року вона купила у відповідача квартиру АДРЕСА_1 , що було вказано у договорі купівлі-продажу нерухомого майна №10298 від 21.12.1999 року. Договір було зареєстровано в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 24.12.1999 року за №16847.

Вказаний договір був виконаний сторонами належним чином.

В подальшому позивачка звернулась до нотаріуса щодо відчуження вказаної квартири, але їй було відмовлено на підставі того, що вищевказаний договір не був нотаріально посвідчений.

Таким чином, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу перешкоджає позивачу розпоряджатись належним йому майном, тому вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Розглянувши матеріали справи в межах заявлених вимог суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 21.12.1999 року між ОСОБА_2 з однією сторони та ОСОБА_1 , яка діє за себе і за своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також з покупцем ОСОБА_5 з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №10298, а саме квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір було зареєстровано Південною товарною Біржею. /а.с.8-9/.

Згідно реєстраційного напису 24.12.1999 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрований Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 і записано в реєстрову книгу за реєстровим №16847 /а.с. 9/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.10.2024 року №400104857 та №400104794 відомості щодо прав власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на квартиру АДРЕСА_1 відсутні /а.с. 20, 21/.

Всі істотні умови договору купівлі продажу були виконані, а саме продавець передав покупцю майно, а покупець прийняв його та сплатив за нього певнугрошову суму, обумовлену сторонами договору, але нотаріально посвідчено не було.

Отже, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу вказаної квартири перешкоджає позивачу набути право власності на придбану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки правовідносини виникли між сторонами в період дії Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, суд, враховуючи положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вважає, що на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час укладення договору.

Відповідно до вимог ст. 227 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору. Також договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарні біржі" в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, та пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Відповідно до ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до т. 224 ЦК УРСР за договором купівлі продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 9 Додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних чи фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, визначала Договори купівлі продажу, міни, зареєстровані біржею.

Пунктом 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства України від 18 червня 1994 року №18/5, прямо передбачалося, що право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, договором купівлі продажу, зареєстрованим на біржі.

Отже, слід зазначити, що Держава України свого часу через відповідний орган, який відповідно до законодавства мав право реєструвати договори купівлі-продажу (КП «ММБТІ»), - визнала в тому числі за ОСОБА_1 право власності на придбану квартиру, а тому зі сплином часу, невизнання іншими органами, яким Держава надала право реєструвати право власності, договору купівлі-продажу - буде порушенням принципу правової визначеності.

На думку суду спірну угоду слід вважати укладеною, тобто такою, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, відбулося її повне виконання сторонами, іншого під час розгляду справи не встановлено, на час укладення угоди момент вчинення договору не пов`язувався з державною реєстрацією і право власності у набувача виникало з моменту укладення договору, у зв`язку з чим, суд вважає можливим застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.47 ЦК УРСР 1963 р., визнавши спірну угоду дійсною.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання біржовогодоговору дійсним,третя особаПівденна товарнаБіржа - задовольнити.

Визнати дійснимдоговір купівлі-продажу нерухомогомайна -квартири,розташованої заадресою: АДРЕСА_2 ,укладеного 21.12.1999року між ОСОБА_2 зоднієї сторонита ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зіншої,який бувпосвідчений Південноютоварною Біржеюза №10298від 21.12.1999року,зареєстрований 24.12.1999р.в КП«Миколаївське міжміськебюро технічноїінвентаризації"за №16847,за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 придбали у власність квартиру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.О. Чаричанський