Рішення

від 19.12.2024 по справі 947/20894/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/20894/24

Провадження № 2/947/4492/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участі секретаря судового засідання Сопової А.Є.,

представника позивача Доброва Ю.І.,

представника відповідача Юшинської І.Є.,

представників третіх осіб Губського А.В., ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборониПівденного регіонув інтересахдержави вособі Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , треті особи Одеськеквартирно-експлуатаційне управління та Військова частина НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ :

02 липня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 )усунути перешкоди Міністерству оборони України, адреса: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022, в здійсненні правомочностей власника земельної ділянки площею 0,0874 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), на якій знаходиться об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок, загальною площею 238,6 кв.м., житловою площею 90 кв.м., (складові частини об`єкта нерухомого майна: житловий будинок А, огорожа №1,2) розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1530160651101), шляхом його знесення за рахунок відповідача та стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування позову зазначав, що Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у земельній сфері встановлено факт порушення вимог законодавства України під час коритсування та розпорядження землями оборони.

Зазначає, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 11.11.2020 року у справі №947/5/20, залишеним без змін Постановою Верховного суду від 31.05.2023 року позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської міської ради від 13 липня 2010 року №6156-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0874 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.09.2010 серії ЯЛ №221982, виданий громадянці ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 738, який виданий 05.07.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В., на підставі якого у ОСОБА_2 виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0874 га ( кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 повернути за актом прийому-передачі державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що 21.02.2024 року державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупка О.Г. за реєстраційним номером 53858026 були внесені відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр права власності на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельної ділянки площею 0,0874 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:002:0068), відповідно до рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.11.2020 року та Постанови Верховного Суду від 31.05.2023 року у справі №947/5/20, акту державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №72264015 від 10.01.2024 року, Державного акту на право постійного користування землею серії Б №056875, виданного у 1990 році Овідіопольською районною радою народних депутатів, за яким власником зазначеної земельної ділянки є Міністерство оборони України.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_3 , розташованої на за адресою: АДРЕСА_1 від 11.06.2024 року встановлено, що за результатами огляду земельної ділянки, з кадастровим номером 5110136900:002:0068 за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в межах земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено наявність капітальних споруд (двоповерховий будинок, паркан), які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що рішеннями судів встановлено, що земельна ділянка площею 0,0874 га, розташована на за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:002:0068) відноситься до земель оборони та на теперішній час перебуває на праві власності держави в особі Міністерства оборони, позивач вважає, що є достатні підстави вважати, що об`єкт, побудований ОСОБА_2 є самочинним будівництвом.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 , всупереч нормам діючого законодавства України, протиправно, самовільно захопив та до теперішнього часу незаконно утримує і використовує земельну ділянку площею 0,0874 га, розташована на за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт житлової нерухомості загальною площею 238,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що об`єкт нерухомості збудований на земельній ділянці, що не була відведена в установленному порядку для цієї мети, а тому відповідно до положень ст.ст. 16, 236,391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України наявні підстави для усунення перешкод позивачу у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об`єкта нерухомості.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 03.07.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження на 08.08.2024 року на 10.30 год.

29.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи Одеського квартирно-експлуатаціного управління Цвілодуба Юрія Олеговича надійшли пояснення третьої особо щодо позову, в яких представник третьої особи просив задовольнити позов.

Судове засідання, призначене на 08.08.2024 року було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача до 07.10.2024 року до 14.00 год.

28.09.2024 року на електронну пошту суду від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

03.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України Доброва Юрія Івановича надійшла заява про надання доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд».

05.10.2024 року через систему «Електронний суд» (зареєстровано 07.10.2024 року) від представника третьої особи Військової частини НОМЕР_1 Губського Анатолія Валерійовича надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

04.10.2024 року через систему «Електронний суд» (зареєстровано 07.10.2024 року) від представника Міністерства оборони України Доброва Юрія Івановича надійшли додаткові пояснення по справі.

Судове засідання, призначене на 07.10.2024 року, було відкладено до 01.11.2024 року до 11.00 год., за клопотанням представника відповідача Юшинської І.Є. для надання відзиву на позовну заяву.

31.10.2024 року на електронну пошту суду від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначено на 01.11.2024 року на 11.00 год. у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Судове засідання, призначене на 01.11.2024 року, було відкладено до 02.12.2024 року до 10.00 год., за клопотанням представника відповідача Юшинської І.Є.

05.11.2024 року засобами поштового зв`язку від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

19.11.2024 року через систему «Електронний суд» (зареєстровано 20.11.2024 року) від представника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву.

02.12.2024 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи Військової частини НОМЕР_1 Губського Анатолія Валерійовича надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

02.12.2024 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи Одеського квартирно-експлуатаціного управління Негоди Людмили Петрівни надійшла заява про проведення судового засідання по цій справі без участі представника третьої особи.

Судове засідання, призначене на 02.12.2024 року було відкладено до 19.12.2024 року до 14.15 год., для надання пояснень представником третьої особи Військової частини НОМЕР_1 .

19.12.2024 року через систему «Електронний суд» від представника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

У судовому засіданні, призначеному на 19.12.2024 року, представник Міністерства оборони України Добров Юрій Іванович підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову.

Представника третьої особи Військової частини НОМЕР_1 Губський Анатолій Валерійович вважав, що позовна заява підлягає задоволенню.

Представник третьої особи Одеського квартирно-експлуатаціного управління Негода Людмила Петрівна вважала, що позовна заява підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідно до Державного акту на право користування землею Б №056875, виданому в 1990 році 286 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування передано квартирно-експлуатаційній частині Херсонського району Української Радянської Соціалістичної Республіці виконавчим комітетом Овідіопольської районної Ради народних депутатів.

Актом прийому-передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд та обладнання, квартирного майна, палива і території військових містечок № НОМЕР_4 , НОМЕР_4 а, НОМЕР_5 , НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 Чорноморського гарнізону від Херсонської КЕЧ району до КЕВ міста Одеси від 12.06.2006 року спірна земельна ділянка передана від Херсонської квартирно-експлуатаційної частини району до квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

За актом прийому-передачі будівель споруд та території військового містечка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.10.2008 року начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси передав, а командир військової частини НОМЕР_1 прийняв будівлі, споруди, земельну ділянку площею 29,6 га та технічну документацію військового містечка ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наказу начальника Одеського гарнізону №32 від 18.06.2012 року військове містечко № НОМЕР_3 та земельна ділянка площею 29,6 га закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 та передані у відповідальну експлуатацію.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси у березні 2016 року склав Акт огляду земельної ділянки № НОМЕР_6 КЕВ м. Одеси військового містечка № НОМЕР_3 АДРЕСА_2 встановив, що на Південній стороні земельної ділянки житлової зони в районі будівла АДРЕСА_3 за генпланом (будинок для особового складу) ведеться будівництво 3 приватних будинків на площі приблизно 0,2 га.

Згідно кадастрового плану за результатами технічної інвентаризації військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № НОМЕР_3 спірна земельна ділянка, площею 0,0874 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 перебуває в межах території військового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №237.

Судом встановлено, що згідно Рішенням Одеської міської ради №6156-V від 13.07.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0874 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_3 видано Державний Акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ №221982, (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:46:002:0068).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №194887540 від 26.12.2019 року вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер:738, виданого 05.07.2013 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В., ОСОБА_2 зареєстрував приватне право власності на земельну ділянку, площею 0,0874 га., кадастровий номер 5110136900:46:002:0068.

Відповідно до п.2.1. глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 липня 2013 року (зареєстровано в реєстрі за № 738), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дана інформація була перевірена та ніяких перешкод для придбання у власність земельної ділянки площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - не було.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0874 та за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) був розроблений КП «Земельно-кадастрове бюро» згідно з дорученням земельних ресурсів.

Згідно здовідкою управлінняархітектури тамістобудування ОМРвід 30.09.2009 року правові документи на землекористування за адресою: АДРЕСА_1 , в архіві УАМ ОМР відсутні.

Згідно здоговором даруваннявід 28.04.2009року,реєстраційний №1159, ОСОБА_3 на правівласності належавжитловий будинок,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 . Суміжні землекористувачі відсутні.

В подальшому, рішення ОМР від 14.04.2010 р. №5670-V ОСОБА_3 надана згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0874 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Крім того, у вказаному проекті зазначено, що дання земельна ділянка розташована у зоні індивідуальної житлової забудови і межує з землями Одеської міської ради.

Згідно висновку УАМ від 08.02.2010 р. №69 пр-К 15/189 можлива передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0, 0874 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того, листом управління Держкомзему у м. Одесі Головного управління Держкомзему у Одеській області від 17.06.2010 р. №374/в було погоджено проект відведення земельної ділянки, площею 0,0874 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Також, у проекті землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки знаходиться відповідь Одеської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 24.02.2010 року №К-84-06/82 на звернення ОСОБА_3 , в якому зазначено, що відповідно до автоматизованої системи державного земельного кадастру ведення якої здійснюється згідно Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р., відомості щодо наявності прав третіх осіб на зазначену земельну ділянку віддсутні.

Крім того, управлінням Держкомзему у м. Одесі Головного управління Держкомзему у Одеській області було сформовано Довідку Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 16.06.2010 р. №250/К в якій зазначений кадастровий номер 5110136900:46:002:0068 земельної ділянки, площею 0,0874 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також в описі меж до кадастрового плану вищевказаної земельної ділянки, зазначені суміжні землекористувачі - «від А до А землі міської ради».

Таким чином, у проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_3 були встановлені усі суміжні землекористувачі та були наданні відповідні погодження компетентними органами.

Надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 було здійсненне за рахунок земель комунальної власності відповідно до приписів Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Отже, ОСОБА_2 у розумінні цивільного законодавства є добросовісним набувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 11.11.2020 року у справі №947/5/20, залишеним без змін Постановою Верховного суду від 31.05.2023 року позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської міської ради від 13 липня 2010 року №6156-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0874 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.09.2010 серії ЯЛ №221982, виданий громадянці ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 738, який виданий 05.07.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В., на підставі якого у ОСОБА_2 виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0874 га ( кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 повернути за актом прийому-передачі державі в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,0874 га (кадастровий номер 5110136900:46:002:0068), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

21.02.2024 року державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупка О.Г. за реєстраційним номером 53858026 були внесені відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр права власності на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельної ділянки площею 0,0874 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:002:0068), відповідно до рішення Київського районного суду м.Одеси від 11.11.2020 року та Постанови Верховного Суду від 31.05.2023 року у справі №947/5/20, акту державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №72264015 від 10.01.2024 року, Державного акту на право постійного користування землею серії Б №056875, виданного у 1990 році Овідіопольською районною радою народних депутатів, за яким власником зазначеної земельної ділянки є Міністерство оборони України.

Разом з тим, судом встановлено, що 05 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 22 кв.м. (т.1, а.с. 244).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 10 квітня 2018 року державним реєстратором Мельник Т.І. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого за відповідачем було зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 238, 6 кв.м., житловою площею 90 кв.м. Документами, поданими для державної реєстрації, зокрема, є Довідка Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, технічний паспорт від 07.02.2018 року, Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, видана УДАК ОМР 05.02.2018 року (т.1, а.с.53).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд бере до уваги, що право власності ОСОБА_2 на вищезазначений будинок у судовому порядку скасовано не було та є чинним, а за таких умов неможливо вважати його самочинним будівництвом.

Відповідно ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту при будівництві нерухомості, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

На зазначене звернуто увагу і в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року №6, зокрема в абз.1,3 п.22 вказано, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

В п. 24 цієї постанови вказано, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

В постанові у складі суддів ПСП КЦС від 27 грудня 2019 року у справі № 573/595/17 зроблено наступний правовий висновок, щодо застосування приписів ст. 376 ЦК України: «Знесення об`єкту самочинного будівництва є крайньою мірою і може мати місце лише у тому випадку, коли здійснення перебудови нерухомості неможливе, або коли особа відмовляється від такої перебудови».

Будь-яких позовних вимог щодо приведення належного відповідачу нерухомого майна у відповідність з вимогами Державних будівельних норм та правил шляхом зобов`язання вчинення відповідних дій, позивачем не заявлялось, правове обґрунтування таких підстав не наводилось, доказів відхилення від проекту не надавалось.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких землі житлової та громадської забудови.

Частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, яка визначена ч. 1 ст. 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

У Постанові ВСУ від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц йдеться мова про те, що відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Протоколу до Конвенції«Про захист прав людини і основоположних свобод» (зі змінами, внесеними Протоколом № 11)кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цільове призначення земельної ділянки це її використання за призначенням, яке визначене документацією з землеустрою у встановленому законом порядку (ст. 1 Закону «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV/)

Статтею 20 Земельного Кодексу України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав (т.1, а.с. 83), 21.02.2024 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одесит від 11.11.2020 року була зареєстрована за Міністреством оборони України, однак, цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки змінено не було та відповідно земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:46600260068 має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що суперечить твердженням представника прокуратури про те, що вказана земельна ділянка використовується для іншого цільового призначення.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженнями сторони позивача щодо правильності обраного способу захисту порушеного права з посиланням на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 року, так як правовідносини, що склались у даній справі, не є тотожніми з правовідносинами у справі №916/1174/22, в якій Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є наявність самочинного будівництва, на яке неправомірно зареєстровано право власності, у категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд бере до уваги, що право власності на спірний об`єкт нерухомості, який позивач просить знести за рахунок відповідача, було зареєстровано ще 10.04.2018 року, тобто за 2,5 роки до винесення Київським районним судом м. Одеси рішення від 11.11.2020 року, скасовано не було та є чинним, а твердження представника Міністерства оборони України щодо того, що ОСОБА_2 повинен був знати про те, що ця земельна ділянка належить до земель оборони , забудова якої приватними особами заборонена, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідноз пунктами 2, 8 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення по цивільній справі», рішення суду не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення для вирішення справи.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року ), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), Постанови КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 року №161/4641/17, 20.10.2020 року у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 року у справі №585/2958/17, від 12.101.2020 року у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 року у справі №161/7515/15-ц.

Враховуючи наведене та характер даного рішення, суд вважає за можливе не наводити відповіді на кожен аргумент позивача. Більше того, наведення відповідних відповідей суд вважає неможливим з огляду на те, що такі відповіді, які не мають жодного значення для вирішення даної справи, можуть обмежити у встановленні певних обставин суд в межах вказаної справи.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 317, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 18, 19, 77, 84, 91, 212 ЗК України, ст.ст. 4, 10,12,19,43, 76-81, 258-261,263-265, 352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборониПівденного регіонув інтересахдержави вособі Міністерства оборони України до ОСОБА_2 ,треті особи Одеськеквартирно-експлуатаційнеуправління та Військова частина НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко

Повний текст рішення складено 23.12.2024 року.